Рішення № 12385229, 11.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.10 Справа № 20/26/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетик-21” (69050,

м. Запоріжжя, вул. Космічна, 102 кв. 21)

до відповідача Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (69014,

м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50)

про стягнення 20 031,56 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Ткач Д.М., адвокат (свідоцтво № 644, договір від 08.09.2010 р.);

Від відповідача –          не з”явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача 20031,56 грн. заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковою накладною № 37 від 22.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2010 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/26/10, судове засідання призначено на 20.10.2010р.

Ухвалою суду від 20.10.2010 р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.11.2010 р.

11.11.2010 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити на підставі ст.ст. 11, 205, 509, 526, 615, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, та стягнути з відповідача суму 20031,56 грн. заборгованості за поставлений товар. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати товару у строк –до 21.01.2010 р.

Відповідач в судове засідання не з”явився, до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Запорізької області за вхідним № 09.06/26540 від 10.11.2010 р. подав суду письмове клопотання, в якому просить справу № 20/26/10 слухати без участі представника відповідача, проти позовних вимог щодо суми заборгованості перед ТОВ “Енергетик-21” не заперечив.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи в порядку ст.75 ГПК України у відсутність відповідача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетик-21” (позивач у справі) 19.01.2010р. виставив Приватному підприємству “Фабрика делікатесних сирів” (відповідач у справі) рахунок-фактуру № СФ-0000042 на суму 35065,45грн. за товар згідно з переліком ( у тому числі водоміри, крани, муфти, клапани) із зазначенням найменування, кількості, ціни. У рахунку визначено строк оплати до 21.01.2010р.

Згідно з видатковою накладною № РН-0000037 від 22.01.2010р.позивач передав відповідачу, а останній отримав на підставі довіреності № 11 від 22.01.2010р., товар на загальну суму 20031,56 грн.

У довіреності № 11 від 22.01.2010р., на яку є посилання у видатковій накладній, зазначено, що вона видана для отримання цінностей за договором № 9 від 20.01.2010р.

Із пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, та викладених письмово в поясненнях до позовної заяви щодо укладення договору № 9 від 20.01.2010р., вбачається наступне. У січні 2010р. від відповідача позивачем було отримано текст договору поставки, згідно якого постачальник (ТОВ “Енергетик-21”) зобов”язується виготовити й поставити товар, а покупець (ПП “Фабрика делікатесних сирів”) прийняти й оплатити товар. На момент отримання позивачем тексту договору він не був підписаний будь-якою із сторін. Позивач підписав проект договору у двох примірниках та направив їх для підписання відповідачу. Відповідач не направив позивачу оформлений належним чином примірник договору, на підставі чого позивач вважає вказаний договір неукладеним. Договір №9 від 20.01.2010р. сторонами суду не представлений.

Суд вважає, що ці обставини не впливають на суть спору, оскільки відповідач не заперечив факт отримання товару згідно з видатковою накладною № РН-0000037 від 22.01.2010р., довіреністю № 11 від 22.01.2010 р., суму за поставлений товар у розмірі 20031,56 грн. не сплатив.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами на підставі ст.ст.11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов’язання, оскільки фактично між сторонами укладено договір поставки.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни, ст. 193 ГК України зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рахунком-фактурою № СФ-0000042 від 19.01.2010 р. передбачено, що рахунок дійсний до сплати до 21.01.2010 р.

Відповідач наявність боргу перед позивачем визнав, про що вказав у письмовому клопотанні від 10.11.2010 р., доказів сплати заборгованості не надав.

Таким чином, вимоги про стягнення з ПП “Фабрика делікатесних сирів” на користь позивача суми 20031,56 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та витрати з оплати послуг адвоката.

У судовому засіданні 11.11.2010 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1598,40 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Як слідує із матеріалів справи, сума 1598,40 грн. заявлена, оскільки для захисту своїх порушених прав позивач повинен був звернутися до суду, для цього звернутися за послугами при складанні процесуальних документів та для представництва інтересів у суді до адвоката. Представником відповідача було надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 644 видане головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області 02.11.2007 р., договір на надання правової допомоги від 08.09.2010р., укладений між ТОВ “Енергетик-21” та адвокатом Ткач Д.М., акт приймання-передачі наданих послуг від 14.09.2010р. до договору від 08.09.2010р. на суму 1598,40 грн. із обґрунтуванням розрахунку суми, квитанцію до прибуткового касового ордеру №17 від 14.09.2010р. на суму 1598,40грн. Суд визнає обґрунтованими та співрозмірними із складністю справи вимоги щодо стягнення суми 1598,40грн. на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (69014 м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, код ЄДРПОУ 32875438; р/р 2600230634907 в ПАТ “ПІБ” в м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетик-21” (69050 м. Запоріжжя, вул. Космічна, 102, кв. 21, код ЄДРПОУ 33700749; р/р 26003001114801 в КБ “Фінанси та кредит” в м. Запоріжжя, МФО 313731) суму 20031 (двадцять тисяч тридцять одна) грн. 56 коп. основного боргу, суму 200 (двісті) грн. 32 коп. витрат на державне мито та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суму 1598 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 40коп. витрат з оплати послуг адвоката. Видати наказ.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 16.11.2010 р.