Рішення № 12385219, 09.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.10 Справа № 1/68/10

Суддя

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Мілтекс”, 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2/110

про стягнення 55807,83 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, свідоцтво № НОМЕР_2 від 06.07.2000 р.

від відповідача не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.10.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернувся фізична особа підприємець ОСОБА_1 з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Мілтекс” 55807,83 грн. основного боргу на підставі договору від 16.10.2007 р., ст. ст. 526, 530, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України.

14.10.2010 р. порушено провадження у справі 1/68/10, судове засідання призначено на 26.10.2010 р.

Ухвалою від 26.10.2010 р. розгляд справи відкладався на 09.11.2010 р. у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Судове засідання закінчено 09.11.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимогу щодо стягнення з відповідача 55807,83 грн. основного боргу.

Відповідач в судове засідання жодного разу не зявився. Документи, відзив на позовну заяву, які було запропоновано надати ухвалами суду, не надіслав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: ухвала про порушення провадження у справі надсилалась судом рекомендованою кореспонденцією, на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2, кв. 110. Місцезнаходження відповідача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надійшов 05.11.2010 р. від Державного реєстратору виконавчого комітету Запорізької міської ради на запит суду від 26.10.2010 р.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір (надалі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору постачальник позивач зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець відповідач, прийняти вказаний товар та оплатити його.

Кількість, ціна, якість та асортимент товару визначається специфікацією, що є складовою частиною Договору, згідно з якою позивач зобовязався поставити відповідачу каталізатор К-905 Д кількістю 38,8 тон, загальною вартістю 302640,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату на протязі 30-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Факт отримання відповідачем товару, зазначеного в специфікації підтверджується підписом керівника підприємства відповідача Кузнєцова О.В. на видатковій накладній № 11 від 22.10.2007 р. на суму 302640,00 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОА № 078366 від 22.10.2007 р.

Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок № СФ-0000010 від 17.10.2007 р.

Відповідач частково здійснив розрахунок за отриманий ним товар, оплативши 17.10.2007 р. за платіжним дорученням № 4500161 - 192500,00 грн., 05.11.2007 р. платіжним дорученням № 4500179 4500,00 грн., 29.11.20 р. платіжним дорученням № 4500202 45000,00 грн., 01.07.2008 р. платіжним дорученням № 52060354 4 832,17 грн. з призначенням платежу: «за каталізатори б\у согл. дог от 16.10.07р», про що свідчать виписки з банку, що долучені до матеріалів справи. В результаті за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем на суму 55807,83 грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 55807,83 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Відповідач взяті на себе зобовязання за Договором належним чином не виконав. Доказів погашення суми заборгованості не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Факт заборгованості відповідача в сумі 55807,83 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні. Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мілтекс” (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 2/110, п/р 26005299101 в АБ «Метабанк»м. Запоріжжя, МФО 313582, код 31001952) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 в ПАТ «Хоум Кредит Банк»м. Дніпропетровськ, МФО 307123, ІПН НОМЕР_1) 55 807 (пятдесят пять тисяч вісімсот сім) грн. 83 коп. основного боргу, 558 (пятсот пятдесят вісім) грн. 08 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 11 листопада 2010 року.