Рішення № 12385212, 03.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.10 Справа № 3/30/10

Суддя

За позовом: Дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” ПП “Універсам”, Волинська область, Іваничівський район, с. Мишів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Біотон”, м. Запоріжжя

про стягнення 44 000, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Саюк С.П., довіреність № 100/3 від 29.10.2010р.

від відповідача: Ізбаш Ю.В., директор, протокол № 02/08 від 06.06.2008р.

ДП “Агрофірма Луга-Нова” ПП “Універсам” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Компанія Біотон” про стягнення боргу в сумі стягнення 44 000, 00 грн. у зв’язку з поставкою товару на підставі усної домовленості.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 202, 526, 530, 610, 612, 625, 663, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України ст. 1, 12, 54, 55, 57, 61, 64, 82 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/30/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.10.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 20.10.2010р. розгляд справи відкладений до 03.11.2010р. о 10 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 03.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.11.2010р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 03.11.2010р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві № 300/7 від 20.09.2010р. Зокрема зазначив, що 04.02.2010р. позивачем на адресу відповідача та за усною домовленістю з ним було перераховано кошти у розмірі 44 000,00 грн. Після надходження коштів на рахунок відповідача, останній зобов’язався поставити товар “Шрот соняшнику” в кількості 20, 00 тон.

Позивач виконав свої зобов’язання перед відповідачем, а відповідач в свою чергу взяті на себе зобов’язання щодо поставки товару не виконав.

У зв’язку з викладеним позивач у судовому засіданні просить стягнути з відповідача 44 000, 00 грн. основного боргу.

Відповідач суму боргу в розмірі 40 000, 00 грн. визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 18.10.2010р., згідно якому борг складає 40 000, 00 грн., акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Також відповідач звернув увагу суду на те, що ним під час розгляду справи було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 4 000, 00 грн. Проте, просить розстрочити суму заборгованості у розмірі 40 000, 00 на 8 місяців.

Позивач проти розстрочення суми заборгованості у розмірі 40 000, 00 грн. на 8 місяців не заперечив, про що свідчить спільний графік розстрочки, підписаний керівниками сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Платіжним дорученням № 195 від 04.02.2010р. Дочірнє підприємство “Агрофірма Луга-Нова” ПП “Універсам” перерахувало грошові кошти у розмірі 44 000, 00 грн. на рахунок ТОВ “Компанія Біотон”.

У свою чергу ТОВ “Компанія Біотон” за усною домовленістю, після надходження грошових коштів зобов’язалось поставити товар згідно рахунку-фактури № СФ-0000022 від 28.01.2010р., а саме “Шрот соняшнику” в кількості 20, 00 тон.

Грошові кошти у розмірі 44 000, 00 грн. (платіжне доручення № 195 від 04.02.2010р.) надійшли на рахунок відповідача 04.02.2010р. про що свідчить відмітка банку про проведення та зарахування грошових коштів.

Відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав та не поставив товар позивачу.

26.02.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 222/5 від 26.02.2009р. з вимогою на протязі 7 днів з дати отримання даної претензії поставити всю кількість сплаченого товару в кількості 20, 00 т. Листом № 21 від 07.04.2010р. відповідач підтвердив факт отримання ним грошових коштів у сумі 44 000, 00 грн., але зазначив що поставити товар на протязі 7 днів не було можливості, оскільки відповідач переживає тимчасові труднощі з поставкою товару.

Позивач 18.05.2010р. повторно звернувся до відповідача з претензією № 215/10 з вимогою на протязі 7 днів з дати отримання даної претензії повернути грошові кошти у розмірі 44 000, 00 грн. Відповідачем відповіді на претензію не надав.

Таким чином, станом на 03.11.2010р. з урахуванням часткової сплати боргу у розмірі 4 000, 00 грн. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40 000, 00 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід частково відмовити з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є усна домовленість між Дочірнім підприємством “Агрофірма Луга-Нова” ПП “Універсам” та ТОВ “Компанія Біотон”.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Для договору, укладеного між ДП “Агрофірма Луга-Нова” ПП “Універсам” і ТОВ “Компанія Біотон” обов’язкова письмова форма законом не вимагається.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах тощо, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку-фактури № СФ-0000022 від 28.01.2010р. на загальну суму 44 000, 00 грн., суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

26.02.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 222/5 від 26.02.2009р. з вимогою на протязі 7 днів з дати отримання даної претензії поставити всю кількість сплаченого товару в кількості 20, 00 т.

Листом № 21 від 07.04.2010р. відповідач підтвердив факт отримання ним грошових коштів у сумі 44 000, 00 грн., але зазначив що поставити товар на протязі 7 днів не було можливості, оскільки відповідач переживає тимчасові труднощі з поставкою товару.

Позивач 18.05.2010р. повторно звернувся до відповідача з претензією № 215/10 з вимогою на протязі 7 днів з дати отримання даної претензії повернути грошові кошти у розмірі 44 000, 00 грн. Відповідачем відповіді на претензію не надав.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “Компанія Біотон” грошових зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40 000, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час судового розгляду відповідач сплатив частину основного боргу у розмірі 4 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2010 від 06.10.2010р. на суму 4 000,00 грн., в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ч. 3 ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути розв’язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Клопотання відповідача, погоджене з позивачем, про розстрочку виконання судового рішення на 8 місяців підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін або у встановлений господарським судом способом.

Як встановлено судом, причини наявності заборгованості у ТОВ “Компанія Біотон” носять об’єктивний характер, та не залежать від господарської діяльності відповідача. Поставка сировини залежить від кількості зібраного врожаю.

Відповідно до Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд вважає за можливе клопотання задовольнити та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми боргу строком на 8 місяців, починаючи з 20 листопада 2010 року та стягуючи: 20 листопада 2010р. –5 000, 00 грн., 20 грудня 2010р. – 5 000, 00 грн., 20 січня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 лютого 2011р. –5 000, 00 грн., 20 березня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 квітня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 травня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 червня 2011р. –5 000, 00 грн.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду буде сприяти захисту інтересів обох сторін та позитивно вплине на господарську діяльність відповідача.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Біотон” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64, р/р 2600060134243 в Філії ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 34564134) на користь Дочірнього підприємства “Агрофірма Луга-Нова” ПП “Універсам” (45326, Волинська область, Іваничівський район, с. Мишів, вул. Колгоспна, 1, р/р 226009060045464 ПАТ КБ “Приватбанк”, МФО 303440, код ЄДРПОУ 31979873) 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 440 (чотириста сорок) грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення суми боргу строком на 8 місяців, починаючи з 20 листопада 2010 року та стягуючи: 20 листопада 2010р. –5 000, 00 грн., 20 грудня 2010р. –5 000, 00 грн., 20 січня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 лютого 2011р. – 5 000, 00 грн., 20 березня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 квітня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 травня 2011р. –5 000, 00 грн., 20 червня 2011р. –5 000, 00 грн.

4. В частині стягнення 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. провадження у справі припинити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 08.11.2010р.