Рішення № 12385213, 03.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.10 Справа № 3/42/10

Суддя

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя

до відповідача: Миколаївська релігійна громада УПЦ Запорізької єпархії, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в сумі 21 125, 55 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Варламова О.О., довіреність № 08/5148/1 від 06.09.2010р.

від відповідача: не з’явився

ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Миколаївської релігійної громади УПЦ Запорізької єпархії про стягнення 21 125, 55 грн. заборгованості за поставлений природний газ.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 526, 625 ЦК України, ст. 12, 49, 56 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/42/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 19.10.2010р. о 17 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 19.10.2010р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів у сторін та неявкою відповідача розгляд справи відкладений до 03.11.2010р. о 10 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 03.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 08.11.2010р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві № 08/5451 від 23.09.2010р. та просить стягнути з відповідача заборгованості за договором на постачання природного газу № 120136 від 27.04.2007р. в сумі 21 125,55 грн., а саме: 18 520,85 грн. –основного боргу, 1 270,44 грн. –пені, 99,57 грн. –інфляційних витрат, 1 029,74 грн. –штрафу, 204,95 грн. –3% річних.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

27.04.2007р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (Постачальник) та Миколаївською релігійною громадою УПЦ Запорізької єпархії (Покупець) було укладено договір на постачання природного газу № 120136.

Згідно п. 1.1 вказаного Договору Постачальник зобов’язується передати Покупцю у період з 01.05.2007р. по 31.12.2007р. природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди від 15.12.2009р. до договору на постачання природного газу № 120136 від 27.04.2007р., Постачальник зобов’язується передати Покупцю в період з 01.05.2007р. по 31.12.2010р. природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Договірні зобов’язання з боку позивача виконані належним чином, що підтверджується актами приймання-передачі (додаються до позову) на загальну суму 23 395,16 грн., але відповідач здійснив розрахунки передбачені п. 6.1 Договору не в повному обсязі, сплативши фактично лише 4 874,31 грн.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006р. № 1687 “Про затвердження порядку пооб’єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення”, у зв’язку із заборгованістю відповідача перед позивачем, було припинено газопостачання відповідачеві, про що складено акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 14.04.2010р.

Таким чином станом на 09.09.2010р. заборгованість відповідача за спожитий природний газ складає 18 520,85 грн.

Також відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2 Договору, відповідач прострочивши виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми заборгованості, які станом на 09.09.2010р. складають 204,95 грн., та суму на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів, яка станом на 09.09.2010р. складає 99,57 грн.

Крім того, відповідно до п. 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату спожитого природного газу відповідач зобов’язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, яка станом на 09.09.2010р. складає 1 270,44 грн., а також за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, що станом на 09.09.2010р. складає 1 029,74 грн.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України сторони за договором повинні виконувати свої зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий природній газ у січні-квітні 2010 року складає 21 125,55 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 2452-IV від 03.03.2005р.

Згідно довідки № 01-20/321 з Відділу у справах національностей та релігій, станом на 28.10.2010р. місцезнаходження Миколаївської релігійної громади УПЦ Запорізької єпархії є: м. Запоріжжя, вул. Піщана, 8.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз”.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі № 3/42/10 від 07.10.2010р., направлена відповідачу рекомендованим, листом вручена 25.10.2010р. за довіреністю уповноваженою Михайловою, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (Постачальник) та Миколаївською релігійною громадою УПЦ Запорізької єпархії (Покупець) було укладено договір № Б 120136 від 27.04.2007р. на постачання природного газу (надалі - Договір), за яким Постачальник зобов’язується передати Покупцю в період з 01.05.2007р. по 31.12.2007р. природний газ, надалі газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди до договору № 120136 від 27.04.2007р., Постачальник зобов’язується передати Покупцю в період з 01.05.2007р. по 31.12.2010р. природний газ, надалі газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п. 3 додаткової угоди до договору № 120136 від 27.04.2007р., Постачальник передає Покупцю в період з 01.05.2007р. по 31.12. 2010р. газ в обсязі до 4,1 тис. куб.м. в тому числі по місяцях 2010 року: січень 1,0, лютий 0,7, березень 0,5, разом за І квартал 2,2; квітень 0,1, травень 0, червень 0,1, разом за ІІ квартал 0,2; липень 0, серпень 0,1, вересень 0, разом за ІІІ квартал 0,1; жовтень 0,1, листопад 0,5, грудень 1,0, разом IV кв. 1,6.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за природній газ проводиться Покупцем грошовими коштами в такому порядку:

-          перша оплата в розмірі 50% (п’ятдесят відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу;

-          послідуюча оплата в розмірі 50% (п’ятдесят відсотків) проводиться до 13-го числа місяця постачання природного газу.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

При невиконанні Покупцем вимог, передбачених у цьому пункті, Постачальник має право обмежити постачання газу Покупцю відповідно до рівня проплат або припинити поставку газу.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, поставив відповідачу протягом січня-квітня 2010 року природний газ на загальну суму 23 395,16 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2010р. на загальну суму 4 935,55 грн., від 28.02.2010р. на загальну суму 4 611,81 грн., від 31.03.2010р. на загальну суму 8 848,92 грн., від 30.04.2010р. на загальну суму 1 188,55 грн.

Також представниками сторін складено акт перерахунку вартості спожитого природного газу за І півріччя 2010р. від 31.08.2010р. на загальну суму 3 810,33 грн.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 120136 від 27.04.2007р. на постачання природного газу виконав не в повному обсязі, сплативши лише 4 874,31 грн.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2006р. № 1687 “Про затвердження порядку пооб’єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення”, у зв’язку із заборгованістю відповідача перед позивачем, було припинено газопостачання відповідачеві, про що складено акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 14.04.2010р.

Відповідно до п. 7.2. Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені у п. 6.1 Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Таким чином, станом на 09.09.2010р. Миколаївська релігійна громада УПЦ Запорізької єпархії є боржником перед ПАТ по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” за договором № 120136 від 27.04.2010р. на постачання природного газу, заборгованість якого складає 21 125,55 грн., а саме: 18 520,85 грн. –основного боргу, 1 270,44 грн. –пені, 99,57 грн. –інфляційних витрат, 1 029,74 грн. –штрафу, 204,95 грн. –3% річних.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 120136 від 27.04.2007р. на постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов’язався зробити остаточний розрахунок на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором № 120136 від 27.04.2007р. на постачання природного газу, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт невиконання Миколаївською релігійною громадою УПЦ Запорізької єпархії своїх зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 120136 від 27.04.2007р. на постачання природного газу в розмірі 18 520,85 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача 99,57грн. втрат від інфляції грошових коштів, 3 % річних від простроченої суми –204,95 грн., пеню у розмірі 1 270, 44 грн. та штраф у розмірі 1 029,74 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку даним Договором (п.7.2) передбачено саме інший період нарахування штрафних санкцій у вигляді пені: за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 1 270,44 грн. та штраф у розмірі 1 029,74 грн. за порушення строку сплати заборгованості відповідно до п. 7.2 Договору, підтверджена детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, перевірена судом, є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарським судом Запорізької області також встановлено, сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 99,57 грн. за надані послуги розрахована позивачем вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви) і підлягає стягненню у повному обсязі.

Також судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 204,95 грн. за надані послуги розрахована позивачем вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви) і підлягає стягненню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд                                                                                                     

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Миколаївської релігійної громади УПЦ Запорізької єпархії (69089, м. Запоріжжя, вул. Піщана, 8, п/р № 26008033930001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 25492984) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, п/р № 26005002327001 Філія ВАТ КБ “Надра” Запорізьке регіональне управління, МФО 313968, код ЄДРПОУ 03345716) 18 520 (вісімнадцять тисяч п’ятсот двадцять) грн. 85 коп. основного боргу, 1 270 (одну тисячу двісті сімдесят) грн. 44 коп. пені, 1 029 (одну тисячу двадцять дев’ять) грн. 74 коп. штрафу, 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 57 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 204 (двісті чотири) грн. 95 коп. 3 % річних від простроченої суми, 211 (двісті одинадцять) грн. 26 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 08.11.2010р.