Рішення № 123848655, 09.12.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9966/24

Провадження № 2/202/4541/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 1982,86, витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. та судовий збір в розмірі 968,96 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №629/4395/21 за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 було стягнуто 50 424,19 грн. заборгованості та 2 270 грн. судових витрат. На виконання цього рішення було видано виконавчий лист №629/4395/21 від 27.10.2021, на підставі якого приватний виконавець Петренко Д.О. відкрив виконавче провадження №73108983.

Постановою Харківського апеляційного суду від 04.06.2024 заочне рішення Лозівського міськрайонного суду було скасоване, а виконавче провадження №73108983 завершено постановою приватного виконавця Петренка Д.О. від 25.06.2024.

Разом із тим, у межах вказаного виконавчого провадження з Позивача було стягнуто 2 581,15 грн, з яких 1 982,86 грн перераховано на користь АТ «Акцент-Банк». Оскільки правова підстава для стягнення цих коштів відпала через скасування рішення суду, відповідно до ст. 1212 ЦК України, грошові кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті.

Ухвалою суду від 16.08.2024 року в справі відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву, в котрій просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, засобами поштового зв`язку надіслав заперечення, в котрих просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки дане питання повинно вирішуватись в рамках повороту виконання рішення в справі №629/4395/21, а не в рамках окремого позову.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21.09.2021 у справі №629/4395/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 було стягнуто 50 424,19 грн заборгованості та 2 270 грн судових витрат. На виконання цього рішення 27.10.2021 було видано виконавчий лист №629/4395/21.

20.10.2023 приватний виконавець Петренко Дмитро Олександрович відкрив виконавче провадження №73108983 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

04.06.2024 постановою Харківського апеляційного суду заочне рішення Лозівського міськрайонного суду від 21.09.2021 було скасоване, а виконавче провадження №73108983 закінчено постановою приватного виконавця Петренка Д.О. від 25.06.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас у межах цього виконавчого провадження приватним виконавцем було стягнуто 2 581,15 грн., з яких 1 982,86 грн. перераховано на користь стягувача АТ «Акцент-Банк» (ідентифікаційний код 14360080), що підтверджується відповіддю виконавця на адвокатський запит представника Позивача.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змістуст. 1212 ЦК Україниможна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положенняглави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізуст. 1212 ЦК Українидає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкціяст. 1212 ЦК України, як і загалом нормглави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставіст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Таким чином, оскільки правовою підставою для стягнення коштів був виконавчий лист Лозівського міськрайонного суду №629/4395/21 від 27.10.2021, виданий на виконання заочного рішення, яке скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 04.06.2024, суд вважає, що правова підстава для отримання коштів відпала, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України, грошові кошти у розмірі 1 982,86 грн. підлягають поверненню Позивачу як безпідставно набуті.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: довідку, відповідно до якої розмір гонорару за проведену адвокатом роботу складає 2000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача.

Так, суд вважає, що встановлення гонорару адвоката має базуватися на принципах розумності та обґрунтованості

Таким чином, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар в розмірі 2000,00 грн. відповідає принципу розумності співмірності та пропорційності.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Акцент-Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 1 982,86 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят шість копійок), стягнуті на підставі виконавчого листа Лозівського міськрайонного суду Харківської області №629/4395/21 від 27.10.2021, виданого на виконання заочного рішення від 21.09.2021 у справі №629/4395/21, яке скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 04.06.2024.

Стягнути з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Стягнути з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ: 14360080) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 09.12.2024 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Суддя С. І. Доценко