Постанова № 12383862, 12.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2010 р. № 2а-2908/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Денькович Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача Дубас В.М. (довіреність від 03.08.2009 року), Чебишев А.Ю. (довіреність від 10.11.2010 року)

від відповідача Салтиський С.О. (довіреність від 23.07.2009 року № 3152/8110-004), Білецький Р.Я (довіреність від 12.10.2010 року № 6503/8/10 004)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Пропет"

до Державна податкова інспекція у Яворівському районі Львівської області

пропро визнання протиправним і скасування рішень , в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропет»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.02.2009 року №0000112320/0 та №0000201700/0.

Ухвалою від 01 квітня 2010 року відкрито провадження у справі.

17.06.2010 року за вхідним № 21663 надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 04.02.2009 № 00001123200 та № 0000201700/0, від 06.03.2009 року № 0000112320/1 та № 0000201700/1, від 19.05.2009 року № 0000112320/2 та № 0000201700/2, від 29.07.2009 року № 0000112320/3 та № 0000201700/3.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у заперечені на позовну заяву від 14.05.2010 року № 2756/10/10 015.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 17 листопада 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ДПІ у Яворівському районі Львівської області (далі - відповідач) в листопада грудні 2008 року проведено виїзну планову документальну перевірку ТзОВ «Пропет»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2008р., за наслідками якої складено акт № 33/23-2/31252665 від 19.01.2009 року. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 04.02.2009 року № 0000112320/0, за яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування із ПДВ на загальну суму 118439 грн., та застосовано штрафну санкцію в розмірі 59220 грн., а також податкове повідомлення рішення від 04.02.2009 року № 0000201700/0, за яким позивачу була визначена сума податкових зобовязань із податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1510 грн., та штрафні санкції із цього податку в розмірі 3020 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень, його скарги залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін. За результатами апеляційного оскарження, прийнято повторні податкові повідомлення - рішення, а саме 06.03.2009 року № 0000112320/1 та № 0000201700/1, від 19.05.2009 року № 0000112320/2 та № 0000201700/2, від 29.07.2009 року № 0000112320/3 та № 0000201700/3.

В акті перевірки зазначено (стор. 40): «Перевіркою правильності обчислення, повноти своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб одержаних громадянами за основним місцем роботи, не за місцем основної роботи, інших доходів встановлено помилка в обчисленні податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1509, 67 грн., щодо працівника ТзОВ «Пропет»ОСОБА_1»

Згідно із п.п. 6.5.1., п. 6.5., ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889- ІV, із змінами та доповненнями, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а", "б" підпункту 6.1.2 та підпунктом "е" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

В матеріалах справи знаходяться копії заяв працівників ТзОВ «Пропет» ОСОБА_1, та ОСОБА_2 про застосування податкової соціальної пільги. (а.с. 97).

Отже, з двох працюючих батьків платників податку, які мають право на податкову соціальну пільгу з перелічених у підпунктах «а»- «в»підпункту 6.1.2. пункту 6.1. статті 6 Закону підстав, до доходів одного з них застосовуються положення частин першої та другої п.п. 6.5.1. п.6.5. ст.6 Закону, а до доходів другого лише норми частини першої п.п. 6.5.1 п.6.5. ст.6 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, два платники податку з доходів фізичних осіб працівники ТзОВ «Пропет», які перебували у шлюбі (тобто чоловік і дружина ОСОБА_3) та мають станом на 01.07.2008 року (кінцева дата планової перевірки) троє дітей віком до 18 років обоє користувались податковою соціальною пільгою у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми податкової соціальної пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 п.6.1. ст. 6. Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889- ІV, із змінами та доповненнями.

Згідно із п.6.5.2. п.6.5. ст. 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889- ІV, із змінами та доповненнями працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг: а) за наслідками кожного звітного податкового року; б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті; в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем., водночас, згідно п.п. 6.5.3. якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Крім того, головним державним податковим ревізором інспектором Білецьким Р.Я. було проведено аналіз поданої звітності за формою 1 ДФ до ДПІ у Яворівському районі Львівської області за період з 01.01.2007 року по 01.07.2008 року (період проведення перевірки) де встановлено, що відносно працівника відповідача ОСОБА_1 не проведено перерахунку доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг.

Відповідно до п.1.15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу п. 8.1.1. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Позивачем не надано доказів щодо утримання з працівника ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб за період, вказаний у акті; на вимогу суду позивачем не надано відомостей по заробітній платі.

Твердження позивача про самостійне виявлення помилки щодо недоплати з податку з доходів фізичних осіб по працівнику ОСОБА_1 та сплата ними за рахунок власних коштів податку не підтверджують правильності обчислення ними з донарахуванням суми вказаного податку. Не утримання позивачем, як податковим агентом, вказаних сум з працівника ОСОБА_1 підтверджує порушення ним порядку обчислення податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1509, 67 грн.

Відповідно до пп.17.1.9. Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про порушення позивачем п.п. 6.3.2 п.6.3, пп.6.4.1. п.6.4, п.6.5 ст.6 та пп.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", та правомірно застосував штрафні санкції на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В пункті 3.7.4. акту перевірки на (стор. 51), під назвою «Перевірка фінансово майнових операцій з метою запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом»перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведених розрахунках за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року встановлено заниження суми податку на додану вартість в сумі 118439, 0 грн. Протягом перевіреного періоду підприємством на підставі договорів з нерезидентом проводився імпорт послуг з оренди майна. Зокрема, ТзОВ «Пропет»було отримано від фірми «Алтмастер»(Польща) послуги в січні 2007 року на загальну суму 117266, 6 доларів США (592196, 33грн.) згідно актів приймання наданих орендних послуг. На підставі вищевикладеного сума податку на додану вартість, занижена відповідачем на суму 118439, 0 грн.,в тому числі в січні 2007 року в сумі 55516, 0 грн., в грудні 2007 року в сумі 62923, 0 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Яворівському районі м. Львова, складено податкове повідомлення рішення від 04.02.2009 року № 0000112320/0, яким відповідачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 118439, 0 грн.,в тому числі за лютий 2007 року в сумі 55516, 0 грн., та за січень 2008 року в сумі 62923, грн., та сума штрафних санкцій, яка складає 59220 грн.

Згідно з п.3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача.

Абзацом другим п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Відповідно до п. а п. 6.5. ст. 6 даного Закону місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Згідно з п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 даного Закону для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно до п. 5.5 Наказу ДПА України від 30.05. 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її подання та заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/ 2054 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982) у Рядок 7 указуються обсяги послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Згідно п. 5.7 зазначеного Порядку до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Позивачем при подані декларацій по податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року не включено до складу податкового зобовязання та не відображено по коду рядка 7 Декларацій з податку на додану вартість суми ПДВ на послуги оренди, які надавались нерезидентами.

В порушення абзацу 2 п. 4.3 ст. 4 та п.п 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України ««Про податок на додану вартість»позивачем не нараховано, не включено до складу податкового зобовязання та не відображено по коду рядка 7 Декларацій з податку на додану вартість суми ПДВ га послуги оренди, які надавались нерезидентам, а саме фірмою «Алмастер» (Польща) на митній території України згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року №110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/5459, із змінами і доповненнями, у разі коли за наслідками перевірки виявляється акт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до вірного висновку про порушення позивачем абз.2 пп.4.3 ст.4 та пп.7.3.6 п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та правомірно застосував штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання недійсним та скасування як незаконного податкових повідомлень рішень від 04.02.2009 № 0000112320/0 та № 0000201700/0, від 06.03.2009 року № 0000112320/1 та № 0000201700/1, від 19.05.2009 року № 0000112320/2 та № 0000201700/2, від 29.07.2009 року № 0000112320/3 та № 0000201700/3 - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України:

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна