Постанова № 12383856, 21.10.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 р. № 2а-3088/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

з участю секретаряГіщинської С.Я.

та представників

позивачаДанилевича Д.О.,

Цитульського В.І.

відповідачаСалтиського С.О.,

Кувіли О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»Компанії «Холгер Крістіансен А/С»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області за участі Прокурора Львівської області, який діє в інтересах держави в особі відповідача, третьої особи на стороні позивача Львівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 03 березня 2010 року №0000852320/2, №0000872320/2, №0000862320/2, №0000882320/2, №0000922320/2; від 22 березня 2010 року №0001032320/2, №0001022320/2, №0001052320/2; від 16 квітня 2010 року №0000182320/1, №0000192320/1, №0001142320/1.

Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року обєднано в одне провадження адміністративні справи №2а-3088/10/1370, №2а-4022/10/1370 та №2а-4885/10/1370, з присвоєнням їм №2а-3088/10/1370.

В позовних заявах посилається на те, що за результатами проведених відповідачем перевірок складені Акти №1657/23-2/32599783 від 21 вересня 2009 року, №1901/23-2/32599783 від 23 жовтня 2009 року та №78/23-2/32599783 від 03 лютого 2010 року, якими зафіксовані виявлені порушення. На підставі цих Актів винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Із висновками зазначеними в Актах перевірки не погоджується. Зокрема пояснив, що висновок відповідач про допущення позивачем порушень в частині визначення податкових зобовязань при ввезені відповідно до митного режиму переробки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідач не взяв до уваги факт повного вивезення готової продукції за межі митної території України, що встановлено митним органом України. Також відповідачем, зазначає позивач, не враховано факт погашення податкових векселів, що вказує на відсутність у платника податків податкового зобовязання зі сплати визначених цими податковими векселями сум податку на додану вартість. Крім цього, заперечує зафіксовані в Акті перевірки від 21 вересня 2009 року висновки відповідача про допущення позивачем порушень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», шляхом включення останнім у перевіреному періоді до складу валових витрат сум щодо оплати консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Авіко Плюс»та від ФОП ОСОБА_6 Вважає, що такі витрати підтвердженні необхідними документами та підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, посилається на те, що за результатами проведених перевірок позивача складені Акти №1657/23-2/32599783 від 21 вересня 2009 року, №1901/23-2/32599783 від 23 жовтня 2009 року та №78/23-2/32599783 від 03 лютого 2010 року, в яких зафіксовані виявлені порушення. Так встановлено, що позивачем допущенно порушення, в результаті яких не вірно визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість в частині ввезення товарів відповідно до митного режиму переробки та по податку з доходу підприємства, шляхом безпідставного включення до складу валових витрат сум щодо оплати консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Авіко Плюс»та від ФОП ОСОБА_6, не підтверджених первинними документами. Вказує на те, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Актах перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Від третьої особи на стороні позивача, надійшли письмові пояснення, згідно яких такий стведжує, що беручи до уваги постійний контроль за діяльністю підприємства посадовими особами митниці та статус постійно діючої на території платника податків зони митного контролю, жодних порушень з боку позивача щодо дотримання митного режиму переробки не було виявлено.

В судовому засіданні, представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представники відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Прокурор Львівської області та третя особа повторно в судове засіданні не зявилися, повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, від третьої особи надійшла заява, в якій митниця просить розглянути справу з урахуванням поданих нею пояснень без участі її представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи та надану їх правову оцінку.

На підставі направлень №381 від 25 серпня 2009 року, №397 від 07 вересня 2009 року та наказів №173 від 21 серпня 2009 року, №182 від 07 вересня 2009 року, в період з 25 серпня по 14 вересня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої, зокрема, що стосується даного позову, виявлено, що таким допущено порушення вимог п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.3.5 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 97730 грн., пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зайво віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості отриманих консультаційних послуг на загальну суму 43980 грн., пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи вимоги п.11.43 ст.11 вищенаведеного Закону, Постанови Кабінету Міністрів України №1524 від 17 листопада 2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України №1119 від 30 листопада 2005 року, ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», Наказу Державної митної служби України №821 від 27 вересня 2006 року, статей 223, 229, 230, 231, 232, 235 Митного Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів, не сплачено податкове зобовязання з податку на додану вартість на дату оформлення вантажно-митних декларацій на загальну суму 5256493, 61 грн. та зафіковано, що вартість таких векселів становить 605392, 26 Євро, а відтак, підлягає оплаті підприємством, яке його видало, про що складено відповідний Акт №1657/23-2/32599783 від 21 вересня 2009 року.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки від 21 вересня 2009 року відповідачем 03 березня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000852320/2, яким визначено позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 8213680, 90 грн., з яких 4296656, 60 грн. за основним платежем та 3917024, 30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000872320/2, яким визначено позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 357616, 83 грн., з яких 357616, 83 за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000862320/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 100697 грн. за липень 2008 року, 94046 за вересень 2008 року, 163998 грн. за січень 2009 року, 97066 грн. за березень 2009 року, 97431 за червень 2009 року, №0000882320/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105536 грн. за листапад 2008 року, №0000922320/2, яким визначено позивачу зобовязання по податку на прибуток в сумі 134 884 грн., з яких 97 730 грн. за основним платежем та 37154 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі направлення №471 від 15 жовтня 2009 року та наказу №236 від 15 жовтня 2009 року, в період з 16 жовтня по 20 жовтня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування останнім суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану варість, що декларувалось в період з 01 червня 2009 року по 01 липня 2009 року, та за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану варість, що декларувалась в період з 01 липня 2009 року по 01 серпня 2009 року, за результатами якої виявлено, що таким допущено порушення вимог пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи вимоги п.11.43 ст.11 вищенаведеного Закону, Постанови Кабінету Міністрів України №1524 від 17 листопада 2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України №1119 від 30 листопада 2005 року, ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», Наказу Державної митної служби України №821 від 27 вересня 2006 року, статей 223, 229, 230, 231, 232, 235 Митного Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів в розмірі 644291 грн., завищено бюджетне відшкодування по декларації за липень 2009 року в розмірі 98709 грн., по декларації за серпень 2009 рок в розмірі 16306 грн., про що складено відповідний Акт №1901/23-2/32599783 від 23 жовтня 2009 року.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки від 23 жовтня 2009 року відповідачем 22 березня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001032320/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98 709 грн. за липень 2009 року та 96 633 грн. за серпень 2009 року, №0001022320/2, яким визначено позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 876 882 грн., з яких 644 291 грн. за основним платежем та 232 591 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001052320/2, яким визначено позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22828, 30 грн., з яких 16 306 грн. за основним платежем та 6 522,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі направлення №34 від 25 січня 2010 року та наказу №39 від 25 січня 2010 року, в період з 26 січня по 30 січня 2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування останнім суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану варість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року, та за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану варість, що декларувалась в період з 01 листопада 2009 року по 30 листопада 2009 року, за результатами якої виявлено, що таким допущено порушення вимог пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи вимоги п.11.43 ст.11 вищенаведеного Закону, Постанови Кабінету Міністрів України №1524 від 17 листопада 2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України №1119 від 30 листопада 2005 року, ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», Наказу Державної митної служби України №821 від 27 вересня 2006 року, статей 223, 229, 230, 231, 232, 235 Митного Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість по операціях з ввезення нових запасних частин до стартерів на митну територію України шляхом видачі простих векселів в розмірі 1118 286 грн., завищено бюджетне відшкодування по декларації за листопад 2009 року в розмірі 162 331 грн., по декларації за грудень 2009 року в розмірі 200371 грн., про що складено відповідний Акт №78/23-2/32599783 від 03 лютого 2010 року.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки від 03 лютого 2010 року відповідачем 16 квітня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000182320/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 162 331 грн. за листопад 2009 року та 200 371 грн. за грудень 2009 року, №0000192320/1, яким визначено позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1 383 699 грн., з яких 1 118 286 грн. за основним платежем та 265413 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001142320/1, яким визначено позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 559 143 грн., з яких 559 143 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно усіх трьох вищенаведених Актів перевірки, висновок відповідача про допущення позивачем порушень в частині визначення податкових зобовязань при ввезені відповідно до митного режиму переробки, ґрунтується на тому, що у звязку з ненаданням платником податків первинних облікових документів щодо здійснених господарських операцій неможливо встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних товарно-матеріальних цінностей, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливим є проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки.

Крім цього, позивач заперечує зафіксовані в Акті перевірки від 21 вересня 2009 року висновки відповідача про допущення позивачем порушень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», шляхом включення останнім у перевіреному періоді до складу валових витрат сум щодо оплати консультаційних послуг, отриманих від ТзОВ «Авіко Плюс»та від ФОП ОСОБА_6, не підтверджених первинними документами.

21 квітня 2006 року між компанією «Холгер Крістіансен А/С»(замовник) та Дочірнім підприємством «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»компанії «Холгер Крістіансен А/С»(виконавець) укладено угоду на регенерацію стартерів №1, згідно якої виконавець зобовязується за замовленням замовника виконувати роботи по регенерації стартерів та компонентів, за відповідну плату, а замовник зобовязується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно п.1.2 згаданої угоди замовлення на регенерацію виробів детально визначаються в додатках (специфікаціях) до даної Угоди, які є його невідємною частиною.

Пунктом 1.3 цієї ж угоди передбачено, що додаток (специфікація) до угоди повинен містити: найменування виробів що постачається замовником, перелік робіт, які підлягають виконанню виконавцем, кількість та вартість виробів.

Виконання даної угоди підтверджується наявними в матеріалах справи імпортними та експортними вантажними митними деклараціями, товарно-супровідними документами, специфікаціями до згаданої угоди.

Згідно ст.1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», давальницька сировина це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Давальницька сировина не може бути придбана іноземним замовником на митній території України за національну валюту України або отримана ним в результаті проведення інших операцій, у тому числі товарообмінних. Право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Згідно цієї ж статті операція з давальницькою сировиною - операція з попередньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) за умови, якщо вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції, або коли вартість сировини є меншою зазначених 20 відсотків, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

З урахуванням наведених норм, господарські операції по угоді від 21 квітня 2006 року №1 позивачем кваліфікуються, як операції з давальницькою сировиною.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

На виконання даної норми позивачем за періоди, що перевірялися, видавалися прості векселя.

Статтею 185 Митного Кодексу України, одним із видів митного режиму передбачено переробку на митній території України, відповідно до якого, згідно із ст.229 цього ж Кодексу, ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

Операції щодо переробки товарів, згідно ч.2 ст.231 вищенаведеного Кодексу, можуть включати, зокрема, ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання.

Згідно частин 1 та 2 ст.232 вищенаведеного Кодексу строк переробки товарів на митній території України обчислюється починаючи з дня завершення митного оформлення митним органом товарів, що ввозяться для переробки. Строк переробки товарів на митній території України встановлюється митним органом під час надання дозволу підприємству-резиденту виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продукцією їх переробки, але, як правило, не може бути більшим ніж 90 днів.

Частиною 1 ст.235 вищенаведеного Кодексу, у разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезених для переробки на митній території України, чи продуктів їх переробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа - митної декларації, в якій зазначаються кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснення операцій щодо переробки товарів, що ввозилися для переробки.

У відповідності до вимог пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Статтею 233 Митного Кодексу України, передбачено, що митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки таких товарів.

Здійснення контролю за дотриманням режиму переробки на митній території України, передбачено Порядком застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 13 вересня 2003 року №609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2003 року за N 897/8218.

У відповідності до вимог п.7.1 згаданого Порядку, ідентифікація товарів здійснюється шляхом: перевірки наданих підприємством відомостей про витрачені ресурси й використані технології виробництва продуктів переробки в обсягах, достатніх для здійснення обліку товарів, розміщених у режим переробки на митній території України (переробки за межами митної території України), та контролю за обсягом виходу продуктів переробки; здійснення митного контролю під час виконання операцій з переробки та зберігання товарів, ввезених для переробки, продуктів їх переробки, супутніх продуктів переробки, залишків та відходів переробки.

При ідентифікації товарів, продовжується у цьому пункті, ураховуються характер товарів і види операцій з їх переробки.

Згідно п.7.2 цього Порядку, митні органи проводять перевірки, передбачені статтями 233 і 234 Митного кодексу України та цим Порядком, на кожному підприємстві, що здійснює переробку товарів, з періодичністю, встановленою керівником митного органу з урахуванням номенклатури товарів, що піддаються операціям з переробки, та характеру таких операцій зі складенням Акта про проведення огляду.

Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено, що контроль за дотриманням режиму переробки на митній території України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарної продукції, супутніх продуктів переробки, залишків переробки та завершення митних процедур щодо відходів переробки.

У відповідності до вимог п.7.4 цього ж Порядку, контроль за дотриманням режиму переробки за межами митної території України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарної продукції.

В матеріалах справи наявне свідоцтво №003/2007, видане позивачу згідно з Вимогами до технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони й до контролю за переміщенням товарів через кордони цієї зони, затвердженими спільним Наказом Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України від 02 березня 2006 року №163/242/159/100, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року за №294/12168.

Дане свідоцтво підтверджує спеціальне технічне оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони позивача, яке унеможливлює надходження та вибуття товарів поза контролем митного органу.

Як вбачається зі змісту письмових пояснень третьої особи порушень щодо дотримання митного режиму переробки з боку позивача не виявлено.

Згідно пунктів 1, 11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.б пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У відповідності до п.11.43 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата податку на додану вартість при ввезенні рухомого майна для здійснення операцій з ремонту у митному режимі переробки, а також з метою модернізації, провадиться шляхом видачі простого векселя у випадку та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту»від 17 листопада 2004 року №1524, платники податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) відповідно до режиму переробки на митній території України товарів з метою ремонту, в тому числі гарантійного, або їх обробки - монтажу, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, можуть за своїм рішенням надавати митним органам прості авальовані векселі на суму ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість із строком погашення, що дорівнює строку ремонту або обробки товарів, але не більш як 90 днів, або строку, встановленого Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному частиною третьою статті 232 Митного кодексу України, за умови вивезення відремонтованих або оброблених товарів за межі митної території України. Під ремонтом слід розуміти операції з усунення недоліків товарів, приведення їх у робочий стан, відновлення їх ресурсу або характеристик, що не призводять до зміни кодів таких товарів згідно з УКТЗЕД; випуск, обіг та погашення зазначених векселів здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", та з урахуванням особливостей, зазначених в абзаці четвертому цього пункту; якщо вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України не забезпечено у строк, зазначений в абзаці другому цього пункту, або ввезені з метою ремонту товари використовуються з іншою метою, підприємство, що видало вексель, зобов'язане його оплатити. Оплата здійснюється протягом п'яти календарних днів з дати закінчення установленого строку ремонту товарів чи виявлення факту їх нецільового використання; відходи та брухт, що утворилися під час ремонту товарів, вивозяться за межі України разом з відремонтованими товарами або заявляються в інший митний режим, обраний з додержанням вимог Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

В матеріалах справи наявні імпортні та експортні вантажні митні декларації, товарно-супровідні документи, специфікації до угоди від 21 квітня 2006 року №1 та прості векселя.

Товарно-супровідні документи, які додавались до вантажних митних декларацій, містять посилання на угоду від 21 квітня 2006 року №1.

Подані вантажні митні декларації відповідають вимогам Наказу Державної митної служби України від 18 вересня 2007 року №768 «Про затвердження зразків бланків єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнень і специфікації та їх Технічного опису», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2007 року за №1140/14407, та підтверджують вивезення регенерованих стартерів без порушення строків визначених чинним законодавством.

Таким чином, суд вважає, що первинними бухгалтерськими документами підтверджується вивезення в межах строків визначених законодавством за межі території України, за охоплюваний перевіркою період, готової продукції після виконання робіт (послуг), передбачених умовами угоди від 21.04.2006 року №1, з давальницької сировини, яка ввозилась позивачем на митну територію України. Крім того, слід зазначити, що митний режим переробки на митній території України, здійснювався під контролем Львівської митниці, якою порушень щодо дотримання такого режиму не встановлено.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що у відповідності до підп.2.3.4 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, з наступними змінами та доповненнями, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Зазначені в Актах перевірки висновки про допущення позивачем порушень в частині визначення податкових зобовязань при ввезені відповідно до митного режиму переробки, мотивуючи наявність таких неможливістю встановити реальну вартість ремонтних робіт (витрат на переробку), використаних товарно-матеріальних цінностей, які формують вартість стартерів відповідно до специфікації і вантажно-митних декларацій (експорт), неможливістю проведення ідентифікації (встановлення факту використання) товарів, розміщених у режим переробки та обсягом використаних імпортних запчастин в цілях переробки, є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблено без наявності відповідних доказів.

З урахування вищенаведеного податкові повідомлення-рішення: від 03 березня 2010 року №0000852320/2, №0000872320/2, №0000862320/2, №0000882320/2; від 22 березня 2010 року №0001032320/2, №0001022320/2, №0001052320/2; від 16 квітня 2010 року №0000182320/1, №0000192320/1, №0001142320/1 підлагають до скасування.

Згідно укладеного між позивачем, як замовником, та ТзОВ «Авіко Плюс», як виконавцем, договору №01-01/05-08 від 01 травня 2008 року, останній надає консультаційні послуги, реалізація яких, як вбачається з п.1 вказаного договору, дає змогу замовнику адаптуватися до змін у митному оформленні та декларуванні як імпортних так і експортних операцій, оподаткування, інших галузях нормативного регулювання фінансово-господарської діяльності.

Згідно п.4 вищенаведеного договору, обєм консультаційних робіт становить 6 год. по митному оформленню та разові консультації - 3 год., щомісячна плата за надані послуги становить 12240 грн., в тому числі ПДВ 2040 грн., та винагорода за перевищення ліміту використаного часу становить 360 грн. за одну годину обслуговування.

Крім цього, між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладений договір №12/18-08 від 01 травня 2008 року, згідно якого виконавцем надаються консультаційні послуги.

Згідно п.4 вищенаведеного договору, обєм консультаційних робіт становить 6 год. по митному оформленню імпортних операцій та консультації по митному оформленню операцій - 3 год., винагорода становить 310 грн. за одну годину наданих послуг.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В п.1.6 Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29 березня 2003 року, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звіності).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідност. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що позивач не надав ні працівникам податкового органу на час перевірки, ні суду на час розгляду справи первинних документів, які б дозволили встановити обсяг отриманих послуг згідно вищенаведених договорів від 01 травня 2008 року та фактичний розмір понесених витрат на оплату таких, висновки відповідача про безпідставність включення до складу валових витрат цих сум є правомірними, а відтак суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2010 року №0000922320/2.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення в переважній більшості позовних вимог ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, здійсненні ним документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області:

від 03 березня 2010 року №0000852320/2, №0000872320/2, №0000862320/2, №0000882320/2;

від 22 березня 2010 року №0001032320/2, №0001022320/2, №0001052320/2;

від 16 квітня 2010 року №0000182320/1, №0000192320/1, №0001142320/1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Холгер Крістіансен Продакшн Україна»Компанії «Холгер Крістіансен А/С» 10 (десять) грн. 20 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2010 року.

ГоловуючийЛанкевич А. З.