Ухвала суду № 123723282, 12.12.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11146/24

Провадження №2/369/6385/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Липченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в :

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 310451,82 грн. та судового збору в розмірі 4656,78 грн.

04 грудня 2024 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності предмету спору. Просив провадження по справі закрити.

У судове засідання сторони не з`явились.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, доводи заяви, приходить до висновку про задоволення заяви відповідача частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 255 ЦПК України провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно із нормами цивільного процесуального права, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення. Вказана дефініція дає правильне розуміння того, що позивач, звертаючись до суду, має матеріально-правову заінтересованість захистити своє право.

Під підставами позову розуміють обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, а також факти, що підтверджують ці обставини. Такими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто факти, які зумовлюють певні правові наслідки : виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому до підстав позову не можуть входити обставини, які виступають доказами в справі. З ними закон не пов`язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов`язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.

Варто зазначити, що підставою позову не може вважатись посилання позивача на певні норми матеріального права. Пленум Верховного Суду України в п. 9Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року за № 5зазначив, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, наведені в позовній заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом необхідно керуватись під час вирішення спору.

Крім того, поряд із предметом і підставою позову виділяють окремий елемент позову - його зміст.

Під змістом позову розуміють вид (спосіб) судового захисту, що прямо передбачається законом (наприклад,ст. 16 Цивільного кодексу України), з яким позивач звертається до суду. Законодавець у ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права й інтересу, а в ч. 2ст.16ЦК України наведене орієнтовний перелік способів здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.

Таким чином, предмет позову - це те, що конкретно вимагає позивач; підстава позову - те, чим позивач обґрунтовує свої вимоги; зміст позову - це спосіб захисту порушеного права.

Таке ж розуміння елементів позову закріплюється на рівні судової практики, зокрема у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року за № 5.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.

Так, звертаючись до суду з позовом АТ «Універсал Банк» вказував на укладення 13 серпня 2019 року з відповідачем ОСОБА_1 , за яким було надано кредит. Умови договору останнім не виконувались, тому станом на 02 листопада 2023 року наявна заборгованість за договором про надання банківських послуг (тіло кредиту) 310451,82 грн.

Також встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 15 жовтня 2024 року затверджено план реструктуризації боргів Боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Сума вимог кредиторів, що підлягає реструктуризації відповідно до цього плану реструктуризації богів боржника, становить 581141,99 грн та складається:

Позачергово:

АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714): 4844,80 грн;

АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352): 4844,80 грн.

2 черга:

АТ «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714): 256673,79 грн;

АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352): 314778,60 грн;

Усього: 581141,99 грн.

Вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів: передбачені п. 10.2. та вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними (прощеними), а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Затвердження плану реструктуризації боргів боржника є підставою для накладення мораторію на задоволення вимог кредиторів із застосуванням ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвала про затвердження плану реструктуризації боргів боржника є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника.

Вищевказана ухвала набрала законної сили 15 жовтня 2024 року та у матеріалах справи та Єдиному реєстрі судових рішень відсутні відомості про її оскарження.

Зважаючи на встановлені судом обставини на даний час наявна заборгованості по договору у ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк», яка підлягає сплаті у порядку, визначеному господарським судом.

Разом з тим, встановлено, що позовна заява АТ «Універсал Банк» надійшла до суду 27 червня 2024 року та ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2024 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.

При цьому ухвалою Господарського суду Київської області від 04 червня 2024 року відкрито провадження у справі №911/1226/24 про неплатоспроможність боржникафізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

04 червня 2024 Господарським судом Київської області в установленому порядку було здійснено публікацію оголошення № 73329 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1

27 червня 2024 року до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява АТ «Сенс Банк» від 27.06.2024 б/№ (вх. № 3046) про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 256673,79 грн.

Крім того, 02 липня 2024 року до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява АТ «Універсал Банк» від 02.07.2024 б/№ (вх. № 3103) про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 314778,60 грн.

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року вказані кредиторські заяви АТ «Сенс Банк» та АТ «Універсал Банк» прийнято до розгляду в попередньому засіданні.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно положень пункту 8 частини 1статті 20ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно доПодаткового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПодатковим кодексом України.

21.10.2019 року набрав чинностіКодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до статті 7 Кодексу спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченимиГосподарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно доГосподарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначенимиГосподарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Згідно правового висновку, викладеного у вищенаведеній постанові, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті). Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. Не можна погодитися з висновками про закриття провадження у справі, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення.

Таким чином, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідають ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

На підставі вказаного, враховуючи те, що в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/1226/24 суд приходить до висновку, що справу №369/11146/24 слід закрити, оскільки спір не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, а на час призначеного судового засідання господарський суд вже затвердив план реструктуризації боргів боржника.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 133, 142, 206, 255 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 задоволити частково.

Провадження по справі за позовом акціонерного товариства ««Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 12 грудня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ