Рішення № 123664772, 11.12.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8422/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,

представника скаржника: Кузіва І.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні скарги Пустомитівськоїміської радиЛьвівського районуЛьвівської області доВідділу примусовоговиконання рішеньУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уЛьвівській областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

Пустомитівська міська рада Львівської області звернулася до Галицького районного суду м. Львова зі скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпеченння примусового виконання рішень у Львівській обалсті Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайця О.А. про відкриття виконавчого провадження №76173144 від 02.10.2024 року.

В обгрунтування скарги покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2011 року позов ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Львівської області про спонування до вчинення дій. Зобов`язано Пустомитівську міську раду забезпечити Мусієвського житловм, надавши окрему квартиру, загальною площею не меншу 92 кв.м. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.12.2020 року у вкзааній справі задоволено заяву стягувача та поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова від 03.12.2020 року у вказаній справі задоволено заяву стягувачата поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова 2-2088/2011 від 15.11.2011 року. На виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2011 року було видано виконавчий лист №2-2088/2011 від 24.01.2022 року, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. 08.10.2024 року на адресу Пустомитівської міської ради Львівської області надйшли постанова про відкриття виконавчого провадження №76173144 від 02.10.2024 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №76173144 від 02.10.2024 року, стягнення виконавчого збору №76173144 від 02.10.2024 року. Представник скаржника вважає дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Заяця О.А. щодо винесення зазначених постанов незаконними. Рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської міської ради №02-03/470 від 11.12.2008 року ОСОБА_1 було прийнято на квартирний облік, зокрема на загальну чергу за №144, а позачергово за №27. Представник скаржника зазначає, що видача ордеру можлива лише внаслідок прийняття рішення зборами суддів про надання службового жилого приміщенння, ске у свою чергу поивннне бути завьердежно рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування. Проте жодного рішення зборів суддів про надання ОСОБА_1 службового жилого приміщення на адресу Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області не надходило, та відповідно таке рішенння не було завтердежно виконавчим комітетом Пустомитівської міської ради.

31.10.2024 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УЗПР у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайцем О.А. скеровано на адресу суду відзив на скаргу, який вмотивований тим, що держаний виконавець діяв у спосіб, визначений ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначає, що на адресу Відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду №;2-2088/11 про зобов`язання Пустомитівської міської ради забезпечити ОСОБА_1 житлом, надавши окрему квартиру, загальною площею, не менше 92 кв.м. Рішення набрало законної сили 02.11.2021 року та встановлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 02.11.2024 року. Представник зазначає, що державним виконавцем не встановлено жодної підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, передбаченого ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». За наведених підстав, просить скаргу залишити без задоволення.

Представник скаржника Кузів І.С. у судовому засідання скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у скарзі, з цих мотивів, просив таку задовольнити.

Представник Відділупримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Львівськійобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції у судове засідання не з`явився, належним чином повідмолений про час та місце розгляду скарги.

Згідно ч.3, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частина 2статті 450 ЦПК Українипередбачає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, оцінивши надані докази, дійшов такого висновку.

В силу вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1ст. 448 ЦПК України,скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень судів та рішень інших органів покладається на державних та приватних виконавців.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В силу ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Судом встановлено,що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2011 року позов ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Львівської області про спонування до вчинення дій. Зобов`язано Пустомитівську міську раду забезпечити Мусієвського житловм, надавши окрему квартиру, загальною площею не меншу 92 кв.м.

24.01.2022 року на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 30.06.2011 року видано виконавчий лист.

01.10.2024 року на адресу Відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду №;2-2088/11 про зобов`язання Пустомитівської міської ради забезпечити ОСОБА_1 житлом, надавши окрему квартиру, загальною площею, не менше 92 кв.м.

Рішення набрало законної сили 02.11.2021 року та встановлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання 02.11.2024 року

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайця О.А від 02.10.2024 року відкрито виконавче провадження №76173144 від 02.10.2024 року, з примусового виконання виконавчого листа №2-2088/11 від 24.01.2022 року.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайця О.А від 02.10.2024 року

встановлено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №76173144.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайця О.А від 02.10.2024 року стягнуто виконавчий збір, в межах виконавчого провадження №76173144.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію продоходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації продоходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які на підставі закону звернулися з позовом в інтересах інших осіб (крім прокурора), беруть участь у виконавчому провадженні і користуються правами сторони виконавчого провадження, відкритого за їхньою заявою або за заявою іншої сторони в справі.

Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний, в тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавче провадження це сукупність дій державного виконавця, спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов`язком державного виконавця.

Враховуючи все викладене, суд прийшов висновку, що дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайця О.А щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №76173144 від 02.10.2024 року, з примусового виконання виконавчого листа №2-2088/11 від 24.01.2022 року. відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та чинним законодавчим актам.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Будь-яких доказів, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст.451 ЦПК України,у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 126, 127, 353, 354, 447, 449,451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні скарги Пустомитівської міськоїради Львівськогорайону Львівськоїобласті до Відділупримусового виконаннярішень Управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньу Львівськійобласті Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 15 діб з дня отримання копії ухвали.

Сторони у справі:

Скаржник:

Пустомитівська міська рада Львівського району Львівської області (81100, Львівська область, Львівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 46 , ЄДРПОУ:04342187).

Суб`єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79008, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ: 43316386)

Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2024 року

Головуючий суддя Мисько Х.М.