Рішення № 123664773, 11.12.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9421/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючоїсудді Павлюк О. В.,

за участю секретаря Гнаткович В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, відділу поліції № 2 (м. Жовква) Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою інспектора Відділу поліції №2 (м. Жовква) Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції Галич Богдана Олеговича від 17 листопада 2024 року, серії ЕНА №3498341, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП зі застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він, як зазначено у постанові, о 21 год. 36 хв. 17.11.2024 року в м. Жовква по вул. Стуса, 3А здійснював рух у темно пору доби на транспортному засобі, який має несправності зовнішніх світлових приладів, а саме не горіли лампи фар у режимі ближнього світла, чим порушив п. 31.6.б ПДР України. Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови працівник поліції не дотримав встановлену процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема Відповідач не надав жодного доказу про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. У зв`язку з наведеним, просить постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3498341 від 17.11.2024 скасувати, оскільки Позивач не погоджується зі зазначеною постановою, вважає таку незаконною та безпідставною. Просить суд позов задовольнити.

Суддя Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2024 відкрила провадження в адміністративній справі, справу вирішила розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

Відповідач 11.10.2024 скерував до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. В обґрунтування відзиву покликається на те, що постанова серії ЕНА №3498341 від 17.11.2024 винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Представник Позивача адвокат Марків Р. Б. 02.12.2024 через систему Електронний суд скерував до суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що фабула протоколу не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 121 КУпАП. У фабулі протоколу про адміністративне правопорушення йдеться не про керування транспортним засобом, «який має несправності ламп фар ближнього світла», а про те, що під час руху вони начебто «не горіли», тобто не були увімкненими, а відтак навіть якщо б цей факт керування було підтверджено, то такі дії необхідно було б кваліфікувати за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Пункт 31.6 «б» ПДР, на який посилається поліцейський у протоколі про адміністративне правопорушення, та які начебто порушив ОСОБА_1 , забороняють рух з вимкненими лампами ближнього світла в темну пору доби, та вони не стосуються заборон руху з несправними зовнішніми освітлювальними приладами, що врегульовано зовсім іншими пунктами ПДР. Вважає, що складаючи протокол за ч. 1 ст. 121 КУпАП поліцейський покликався на пункти ПДР, які не стосуються диспозиції вказаної статті, що свідчить про неправильну кваліфікацію правопорушення викладеного у протоколі. Також працівники поліції не забезпечили ОСОБА_1 право на надання пояснень по суті правопорушення. Як вбачається з відеодоказів, наданих Відповідачем, поліцейський чітко вказав, які саме пояснення має написати Косік О. І. На відео видно, що пояснення особа пише під диктовку поліцейського. Однак вказані факти не стосуються моменту складання постанови серія ЕНА№3498341 від 17.11.2024 року. Під час вручення оскаржуваної постанови поліцейський вказав Позивачу на місце, де той має поставити підпис та наголосив на сумі штрафу, яка підлягає оплаті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача Марків Р. Б. скерував до суду заяву, у якій просив розглядати справу у їх відсутності. Зазначає, що позов підтримують у повному обсязі та просять такий задовольнити.

Відповідач 1 у судове засідання не з`явилися, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу за наяними в ній належними та допустимими доказами та аргументами, з врахуванням обставин, висвітлених у відзиві відповідача 1 на позовну заяву та просив справу розглядати без його участі.

Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про розгляд справи належним чином, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі отримав у своєму електронному кабінеті у системі Електронний суд (а.с.90-91).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням рішення. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач (уповноважений представник) не з`явилися у судове засідання, обізнані про наявність даного адміністративного позову у провадженні суду, а також повідомлялися про місце, час, дату розгляду справи, позивачем до відповідачів скеровано копію позовної заяви з долученими до неї документами, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутності.

Згідно зі ч. 3 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ч. 1ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд встановив, що інспектор Відділу поліції №2 (м. Жовква) Львівського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції Галич Богдан Олегович постановою від 17 листопада 2024 року, серії ЕНА №3498341 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП зі застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Так, диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів

З наведеного вбачається, що ч.ч.1-3 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом, який має саме несправність системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який мав несправність зовнішніх світлових приладів.

У провину ОСОБА_1 поставлено те, що він 21 год. 36 хв. 17.11.2024 року в м. Жовква по вул. Стуса, 3А здійснював рух у темно пору доби на транспортному засобі, який має несправності зовнішніх світлових приладів, а саме не горіли лампи фар у режимі ближнього світла, чим порушив п. 31.6.б ПДР України.

Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з п. 31.6.б ПДР забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Разом з тим, згідно з протоколом, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у якого не горіли (не були увімкненні) лампи ближнього світла і у провину йому не поставлено керування транспортним засобом, який має несправності зовнішніх світлових приладів.

Відтак при складанні протоколу за ч. 1 ст. 121 КУпАП працівник поліції зіслався на пункти ПДР, які не стосуються диспозиції вказаної статті.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами (за їх не увімкнення) у темну пору доби, відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівом у справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, у справі відсутні допустимі докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимогст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2ст. 251 КУпАП,обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку відповідача) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку версії відповідача. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що у справі відсутні допустимі докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена інспектором поліції без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на те, що у ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів вчинення Позивачем інкримінованого йому правопорушення, суд приходить до висновку, що зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно ч. 1ст. 139 КАС України,при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3498341 від 17.11.2024 стосовно ОСОБА_1 , передбаченого ч.1ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення -закрити.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса:м.Львів,пл.Генерала Григоренка,3;ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ;адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК