Ухвала суду № 12358627, 09.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2010 р. м. КиївК-14674/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2008 року

у справі № А27/464-07

за позовом Приватного підприємства «Меріот»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

за участю Прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2008 року, позов Приватного підприємства «Меріот»(далі ПП «Меріот», позивач) до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0002812301/0 та №0002822301/0 від 16 лютого 2007 року, №0002812301/1 та №0002822301/1 від 20 березня 2007 року, №0002812301/2 та №0002822301/2 від 11 червня 2007 року, №0002812301/3 та №0002822301/3 від 27 серпня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2008 року, з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська було проведено виїзну планову перевірку ПП «Меріот»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт №221/23-7/32388406 від 31 січня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002812301/0 від 16 лютого 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3585586,00 грн. (1792793,00 грн. основний платіж, 1792793, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції) та №0002822301/0 від 16 лютого 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2868468,00 грн. (1434234,00 грн. основний платіж, 1434234 , 00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Також, були прийняті податкові повідомлення рішення №0002812301/1 та №0002822301/1 від 20 березня 2007 року, №0002812301/2 та №0002822301/2 від 11 червня 2007 року, №0002812301/3 та №0002822301/3 від 27 серпня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Меріот»пункту 5.10 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з безпідставним коригуванням валового доходу у І кварталі 2006 року на суму 7171172,00 грн. та підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з безпідставним зменшенням податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 1434234,00 грн., оскільки на момент проведення перерахунку (січень лютий 2006 року) контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено, що між ПП «Меріот»та Приватним підприємством «Люкс Канц-опт»(далі ПП «Люкс Канц-опт») було укладено договори поставки продукції, а саме: № М-07/03 від 10 липня 2003 року на загальну суму 6997176,00 грн. (з урахуванням ПДВ 1166196,00 грн.); № М-17/03 від 01 грудня 2003 року на загальну суму 5781600,00 грн. (з урахуванням ПДВ 963 600,00 грн.); № М-18/03 від 22 грудня 2003 року на загальну суму 2824074,71 грн. (з урахуванням ПДВ 470 679,12 грн.).

У звязку з неможливістю проведення грошових розрахунків між підприємствами, ПП «Меріот»та ПП «Люкс Канц-опт»підписано протокол від 30 січня 2004 року, згідно якого досягнуто згоди про залік взаємних вимог за договором № М-07/03 від 10 липня 2003 року, рахунками №10/07-м від 10 липня 2003 року, №29/05-м від 29 травня 2003 року, №03/06-м від 03 червня 2003 року, відповідно до яких ПП «Меріот»є кредитором, а ПП «Люкс Канц-опт»- боржником на суму 7935754,98 грн. та договорами № М-17/03 від 01 грудня 2003 року, № М-18/03 від 22 грудня 2003 року, рахунком №14/05-ЛКО від 14 травня 2003 року, відповідно до яких ПП «Меріот»є боржником, а ПП «Люкс Канц-опт»- кредитором на суму 7319 536,00 грн.

Розмір взаємних вимог, які погашаються за вказаними договорами, становить 7319 536,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки договори-купівлі продажу і залік зустрічних вимог були здійснені до припинення юридичної особи і скасування державної реєстрації контрагента позивача ПП «Люкс Канц-опт», то даний факт не позбавляє ПП «Меріот»виправити у І кварталі 2006 року самостійно виявлену помилку, повязану з коригуванням у 2004 році цін на продукцію, відвантажену ПП «Люкс Канц-опт».

Проте, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки зроблений без зясування всіх обставин справи та без надання належної правової оцінки поясненням податкового органу.

Відповідно до пункту 5.10 статті 5 Закону № 334/94-ВР у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій, в порушення вказаних норм процесуального права, не було витребувано первинні документи, які підтверджують правомірність коригування позивачем валових витрат та податкових зобовязань з ПДВ.

Вирішуючи спір по суті, суди помилково не взяли до уваги той факт, що під час здійснення позивачем коригування в січні лютому 2006 року ПП «Люкс Канц-опт»припинило свою діяльність за рішенням власника 30 червня 2004 року та не було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

В свою чергу, підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР встановлено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Проте, судами не надано належної оцінки тому, що з моменту підписання протоколу від 30 січня 2004 року про залік взаємних вимог, сторони не вважаються зобовязаними за договором № М-07/03 від 10 липня 2003 року в розмірі сум зобовязань, вказаних в даному протоколі.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову зроблено без повного зясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

У повному обсязі ухвалу складено 12 листопада 2010 року.