Ухвала суду № 12358567, 08.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2010 р. м. КиївК-22536/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівНечитайла О.М.

Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представника позивачаДудар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 17.05.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007

у справі №5/200-28/48А

за позовомПриватної фірми «Буковина»

доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Буковина»(далі по тексту позивач, ПФ «Буковина») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі по текстувідповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 13.04.2006 №0001282310/0, від 22.11.2006 №0001292310/2/21620, від 22.11.2006 №0003882310/0/21619.

Постановою Господарського суду Львівської області від 17.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 17.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання правових відносин з ТОВ «Укрзахіденерго»та ТОВ «ОСОБА_1»за квітень, травень, червень, серпень, вересень 2003 року., за результатами якої складено акт перевірки від 31.03.2006 № 101/23-0/20843491.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем було направлено запит в Городоцьку МДПІ на проведення зустрічної перевірки постачальника ТОВ «Укрзахіденерго»по питанню підтвердження податкового кредиту ПФ «Буковина»на суму 74 875,35 грн. (1-й ланцюг). Згідно отриманого повідомлення від 31.03.2005 б/н по ТОВ «Укрзахіденерго»з питань взаємовідносин з ПФ «Буковина»за період з 01.04.2003 - 15.09.2003 (1-й ланцюг), податковий кредит по податку на додану вартість за квітень-вересень 2003 року в сумі 74 875,35 грн. ТОВ «Укрзахіденерго»підтверджено. Проте ТОВ «Укрзахіденерго»не є виробником реалізованого товару, даний товар придбало у ТОВ «ОСОБА_1», податкова накладна від 01.04.2003 № 457 на загальну суму 540 387,61 грн. в тому числі податок на додану вартість - 90 064,6 грн. На запит ДПІ у Личаківському районі м. Львова про проведення зустрічної перевірки ТОВ «ОСОБА_1»з питань взаєморозрахунків з ТОВ»Укрзахіденерго»(ІІ-й ланцюг), ДПІ у Печерському районі м. Києва в листі від 08.12.2005 № 17684/7/23-1410 повідомила, що провести зустрічну перевірку ТОВ «ОСОБА_1»є неможливим у звязку із ліквідаційною процедурою за рішенням суду (неподання звітності протягом року) від 01.06.2005 № 15/4. Останній звіт був поданий до ДШ у Печерському районі м. Києва за листопад 2000 року.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижено податок на додану вартість на суму 74 106,35 грн., в тому числі: квітень - 22 013,12 грн., травень - 28 611,88 грн., червень - 18 492,1 грн., серпень - 3 000,00 грн., вересень - 1 989,25 грн. та завищено бюджетне відшкодування на суму 769,00 грн., в тому числі за червень 2003 року 769,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2006: № 0001292310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 74 106,35 грн. - основного платежу та 37 053,18 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 111 159,53 грн.; № 0001282310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2003 року на суму 769,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 384,50 грн.

За результатами апеляційного оскарження даних податкових повідомлень-рішень, відповідачем було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.04.2006 № 0001282310/0 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2006 № 0001292310/0 в частині 296,00 грн. - основного платежу по податку на додану вартість та 148,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.11.2006: № 0001292310/2/21620, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 73 810,35 грн. - основного платежу та 36 905,18 штрафних (фінансових) санкцій, усього 110 715,53 грн.; № 0003882310/0/21619, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 8 місяць 2003 року в розмірі 296,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 148,00 грн.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2003 між ПФ «Буковина»(Покупець) укладено договір № 0402/1 з ТОВ «Укрзахіденерго»(Продавець), згідно якого Продавець зобов'язується передати лісоматеріали, шпон струганий, інші вироби (товар) Покупцю, а Покупець прийняти товар та оплатити повну вартість згідно накладної.

На підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в квітні-вересні 2003 року позивачем були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Також підтверджено факт здіснення позивачем оплати податку на додану вартість на адресу контрагента в складі вартості товарів (послуг) у відповідні періоди.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, із повідомлення від 31.03.2005 б/н по ТОВ «Укрзахіденерго»з питань взаємовідносин з ПФ «Буковина»за період з 01.04.2003 - 15.09.2003 (1-й ланцюг), податковий кредит по податку на додану вартість за квітень-вересень 2005 року в сумі 74 875,35 грн. ТОВ «Укрзахіденерго»підтверджено.

Відповідач посилається на те, що ТОВ «Укрзахіденерго»не є виробником реалізованого товару, а тільки посередником, постачальником реалізованої товару є ТОВ «ОСОБА_1».

Відповідно до пункту 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В даному випадку позивач є покупцем товару (послуг), а платником податку є його контрагент, а відтак саме на нього Законом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем (позивачем), і він несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

В даному випадку контрагент позивача - ТОВ «Укрзахіденерго»включив до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену йому ПФ «Буковина». Невстановлення відповідачем факту сплати до бюджету суми податку на додану вартість наступним контрагентом по ланцюгу - ТОВ «ОСОБА_1», з яким позивач не мав жодних правових відносин, не може впливати на формування податкового кредиту ПФ «Буковина».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що по ТОВ «ОСОБА_1» ліквідаційна процедура за рішенням суду від 01.06.2005 № 15/4 розпочалася уже після здійснення операції по поставці товару ТОВ «Укрзахіденерго».

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Львівської області від 17.05.2007 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 не встановлено.

Керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 17.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.