Постанова № 12358184, 18.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2010 р. Справа № 19/64

Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняка В.Я.

судді Слободіна М.М.

судді Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 27.10.2009 р.),

відповідача не зявився

третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2908 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2010 р. у справі № 19/64

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський райагробуд», м. Глобине Глобинського району Полтавської області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закрите акціонерне товариство «Комерційний банк "Приватбанк», м. Дніпропетровськ,

про стягнення 113 022,00 грн.,

встановила:

Позивач, ФОП ОСОБА_2, у березні 2010 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Глобинський райагробуд»(враховуючи заяви про збільшення позовних вимог (т.1 а.с. 79-82, 146-149, т.2 а.с.14)) 113022,00 грн. безпідставно одержаних коштів та 24179,83 грн. процентів за користування грошовими коштами, крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.08.2010 р. (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 113022,00 грн., 1130,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову (щодо стягнення з відповідача 24179,83 грн. процентів за користування грошовими коштами) відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення вимог позивача щодо стягнення з ТОВ «Глобинський райагробуд»коштів у сумі 113022,00 грн., в іншій частині рішення залишити без змін. Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що господарські відносини між позивачем та відповідачем відбулися, ТОВ «Глобинський райагробуд»виконало свої зобов'язання перед ФОП ОСОБА_2 належним чином, що є підставою вважати, що рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2010 року у справі 19/64 в частині задоволення вимог позивача, щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 113022,00 грн. є незаконним та необґрунтованим.

Позивач у відзиві, а також його представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечують, вважають її такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, посилаються на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в частині стягнення сум основного боргу дана належна правова оцінка обставинам справи та зроблені вірні висновки дійсним взаємовідносинам сторін. Разом з тим, позивач вважає, що при вирішенні питання про відмову у стягненні процентів за користування грошовими коштами господарський суд невірно застосував норми матеріального права, а саме, ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України, які необхідно було застосувати до дійсних взаємовідносин, а відтак, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 31 серпня 2010 року в частині відмови у стягненні з ТОВ «Глобинський райагробуд»на користь позивача процентів за користування грошовими коштами останнього у сумі 24179.83 грн. неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

12.10.2010 р. до канцелярії апеляційного господарського суду надійшла телеграма (вх.№ 8296) від ТОВ «Глобинський райагробуд», в якій, посилаючись на чергову відпустку свого представника, відповідач просить відкласти розгляд справи на інший день.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про час та місце засідання суду (відповідну ухвалу отримав 22.09.2010 р.), а тому мав можливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника, чи вирішити питання щодо перенесення відпустки на інший час. При цьому колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження знаходження представника у відпустці відповідач не надав. Крім того, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не обмежує сторін у виборі кола осіб, які можуть представляти їхні інтереси в суді, а також зазначає, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою.

3-я особа - ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк»- відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надала, в судове засідання 13.10.2010 р. свого уповноваженого представника не направила, хоча про час та місце засідання суду була повідомлена належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження).

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, зазначене клопотання відповідача не підтверджене належними доказами, колегія суддів вважає таке клопотання безпідставним, необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню, а тому реалізує своє право в межах статті 75 ГПК України та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та 3-ої особи, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи відповідача та позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст.101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом з наявних матеріалів у справі, а саме зі ОСОБА_3 ВОО № 862793, позивач є фізичною особою-підприємцем і у Вишневському відділені «Південне»філії «Київського головного регіонального управління» ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк»у позивача відкрито банківський рахунок.

Як зазначає позивач та підтверджено матеріалами справи, в період з серпня 2008 р. по жовтень 2008 р. з його рахунку на рахунок ТОВ «Глобинський райагробуд»перераховано 113022,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: № 48 від 21.10.2008р., № 50 від 07.10.2008р., № 47 від 07.10.2008р., № 51 від 25.09.2008р., № 51 від 23.09.2008р., № 001 від 08.09.2008р., № 53 від 22.08.2008р., № 55 від 21.08.2008р., №050 від 14.08.2008р., № 051 від 14.08.2008р., № 002 від 11.08.2008р., № 50від 04.08.2008р. (копії яких містяться в матеріалах справи т. 1 а.с. 12-25). У розділі «призначення платежу»вказаних платіжних доручень зазначено, що оплата проведена за товар згідно певних рахунків.

Отримання вказаних коштів відповідач не заперечує та зазначає, що на всю суму грошових коштів позивачу було поставлено товар, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (т. 1 а.с. 26-32).

Однак, позивач факт отримання товару від відповідача заперечує, стверджує, що товар від відповідача він особисто за зазначеними накладними не отримував, доручень іншим особам на його отримання не надавав, листом від 22.12.2009 р. звертався до відповідача з проханням повернути безпідставно отримані кошти у сумі 113022,00 грн., проте відповідач його вимогу не виконав, кошти не повернув, що змусило його звернутися до суду з відповідним позовом.

Надаючи відповідну правову оцінку взаємовідносинам сторін, колегія суддів, як і суд першої інстанції, зазначає, що з наявних у справі накладних, в яких одержувачем товару вказаний позивач, вбачається, що товар відповідачем був відвантажений в конкретні автомобілі з зазначенням прізвищ водіїв, наявні підписи осіб, що отримували товар (прізвища отримувачів та підстава отримання не вказуються).

Дослідженням наявних матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що у видаткових накладних відсутній особистий підпис позивача як одержувача товару, а також інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, матеріали справи не містять доказів уповноваження позивачем осіб, які отримали товар, на отримання від імені позивача, та як стверджує сам позивач, доручень вказаним особам на отримання товару не надавав.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, ст. 33 ГПК України та фактичних обставин справи, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відповідачем не доведено факту передачі товару позивачеві чи його уповноваженій особі, а відтак, кошти, перераховані з рахунку позивача та рахунок відповідача вище переліченими платіжними дорученнями на загальну суму 113022,00 грн. є набутими відповідачем без достатньої правової підстави та згідно зі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, на які й посилається позивач у позовній заяві, підлягають поверненню.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 113022,00 грн. безпідставно одержаних коштів задоволена судом першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано, що унеможливлює задоволення апеляційної скарги відповідача у звязку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами у розмірі 24179,83 грн., у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено: колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду у цій частині сторонами не оскаржується.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вимоги наведеної статті, колегія суддів зазначає, що вона не погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що зважаючи на відсутність між сторонами договірних відносин, невизначеність законом або іншим актом цивільного законодавства розміру процентів за користування чужими безпідставно одержаними грошовими коштами, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог про стягнення 24179,83 грн. процентів.

Так, відповідно до глави 83 ЦК України, яка регулює позадоговірні зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме ст. 1212 ЦК України, встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом.

Врахувавши те, що з рахунку позивача безпідставно перераховані відповідачеві грошові кошти, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони знаходяться у відповідача в користуванні, а враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин та не врегулювання між ними розмірі процентів, до взаємовідносин сторін слід застосувати положення ст. 1048 ЦК України, на яку посилався позивач у своєму позові.

Такі висновки колегією суддів зроблені виходячи з положень ст. 8 ЦК України, якою передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а також виходячи з матеріалів судової практики (в тому числі і Верховного Суду України).

З урахуванням вимог вищенаведених положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що відмова місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог в частині 24179,83 грн. процентів здійснена з невірним застосуванням норм матеріального права, тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення, яким має бути стягнуто з відповідача на користь позивача 24179,83 грн. процентів за період з дати перерахування цих коштів по 31.08.2010 р., згідно з наданими позивачем розрахунками, обґрунтованість яких перевірена апеляційним господарським судом.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, понесені ним судові витрати також підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99,101,102, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2010 р. у справі №19/64 скасувати в частині відмови у стягненні з ТОВ «Глобинський райагробуд»на користь позивача процентів за користування грошовими коштами у сумі 24179.83 грн. та в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський райагробуд»(Полтавська область смт. Глобине -39000 вул. К.Маркса, 222 п/рахунок 26002055234363 в ПГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»в м. Полтаві МФО 331401 Код 32316546) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 рахунок НОМЕР_2 в Київському ГРУ Приватбанку м. Києва МФО 321842 Код НОМЕР_1) проценти за користування грошовими коштами у сумі 24179,83 грн., 241,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 41,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

В іншій частині (в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський райагробуд»на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 113022,00 грн. грошових коштів, 1130,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2010 р. у справі № 19/64 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

суддя М.М. Слободін

суддя О.В. Шевель

повний текст постанови підписано 18 жовтня 2010 року