Постанова № 12358157, 18.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2010 р. Справа № 9/43

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.

при секретарі Рижко П.О.

за участю представників сторін:

позивача –представник Веретельник І.Ю. за довіреністю ВМК № 187396 від 05.11.2009 р.,

відповідача –не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «КремАвто-плюс», м. Кременчук, Полтавська область ( вх. 2858П/2-5) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. по справі № 9/43,

за позовом - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ,

до Приватного підприємства «КремАвто –плюс», м. Кременчук, код 34397606,

про стягнення 117515,30 грн,-

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «КремАвто –плюс»на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 83350,00 грн. суми неповернутого кредиту, 3191,96 грн. відсотків за користування кредитом, 1073,80 грн. витрат по державному миту, 230,81 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 20838,00 грн. суми неповернутого кредиту провадження у справі припинено. В частині стягнення пені позов залишено без розгляду.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. по даній справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд незаконно відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення судово –економічної експертизи, чим позбавив можливості надати докази, які б містили обґрунтований розрахунок заборгованості за кредитним договором №010/08-830 та всупереч приписам положень статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи і виніс рішення за відсутності представників відповідача. Таким чином, на думку, апелянта місцевий господарський суд не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення. При цьому, позивач вважає, що господарський суд Полтавської області дослідив всі наявні докази нарахування заборгованості по кредитному договору № 010/08-830 від 13.02.2008 р. і в оскаржуваному рішенні дійшов правильного та обґрунтованого висновку про недоцільність проведення експертизи в зв*язку з наявністю інших беззаперечних доказів. Стосовно аргументу відповідача, щодо відмови у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 12.08.2010р ., то позивач вважає, що судом законно відмовлено в такому клопотанні, оскільки даний спір розглядається з 29.03.2010 р., тобто понад 4 місяці, що вдвічі перевищує допущенний законодавством строк.

У судове засідання представник відповідача не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та в установлений законом строк, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення про вручення йому ухвали апеляційного суду від 13.09.2010 р.

14.10.2010 р. через канцелярію апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд зобов’язати ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»провести звірку взаєморозрахунків з ПП «КремАвто-плюс»по кредитному договору № 010-830 від 13.02.2008 р. станом на сьогоднішній день та просить відкласти розгляд апеляційної скарги до того часу, поки не буде проведена звірка взаєморозрахунків і матеріали такої звірки не будуть подані Харківському апеляційному господарському суду. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що з 12.08.2010 р. по 14.10.2010 р. він сплачував кошти за користування кредитом. З метою обґрунтування розрахунків по спірному кредитному договору і подання належних доказів апеляційному суду , відповідачем 08.10.2010 р. було направлено до позивача лист, в якому він наполягав на необхідності звірки взаєморозрахунків станом на 13.10.2010 р. Проте, відповіді не отримав.

Позивач проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

Колегія суддів, заслухавши думку позивача, з врахуванням приписів частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, дійшла висновку про відмову Приватному підприємству «КремАвто- плюс»у задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи на інший день, оскільки предметом спору був борг станом на 11.08.2010 р., а відповідач просить прийняти до уваги докази, які стосуються розміру заборгованості за кредитним договором за період з 12.08.2010 р. по 14.10.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

У березні 2010 р. до господарського суду Полтавської області звернувся позивач з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 117515,30 грн., у т. ч. : прострочену заборгованість за кредитом –20838,00 грн.; пеню за порушення строків погашення кредиту –1953,40 грн.; прострочені відсотки – 2973,21 грн.; пеню за прострочені відсотки –149,90 грн.; нараховані відсотки ( з 28.01.10 р. по 24.02.10 р.) –1294,79 грн.; поточну заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню –90306,00 грн. (а.с.2-6 т.1).

27.04.2010 р. позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 106298,73 грн., у т.ч. прострочену заборгованість за кредитом –27784,00 грн.; пеню за порушення строків погашення кредиту –1245,80 грн.; прострочені відсотки –0,00 грн.; пеню за прострочені відсотки –100,65 грн.; нараховані відсотки –100,65 грн.; поточну заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню –76404,00 грн. ( а.с.112 т.1).

23.06.2010 р. позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 109788,69 грн., у т. ч.: поточну заборгованість за кредитом, яка підлягає достроковому стягненню у розмірі –62512,00 грн.; прострочену заборгованість за кредитом –41676,00 грн.; пеню за порушення строків погашення кредиту –2275,71 грн.; прострочені відсотки –2652,46 грн.; пеню за прострочені відсотки –133,02 грн.; нараховані відсотки ( з 28.05.10 р. по 08.06.10 р.) –539,50 грн.;. ( а.с. 82-83 т.2).

Листом № 16/7-5932 від 29.06.2010 р. представник позивача повідомив, що заява від 23.06.2010 р. є заявою про збільшення розміру позовних вимог ( а.с.107-109 т.2).

12.08.2010 р. від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду позову в частині стягнення пені в повному обсязі ( а.с.121 т.2).

12.08.2010 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи для з*ясування реальної заборгованості за кредитним договором № 010/08-830 від 13.02.2008 р. та відкладення розгляду справи в зв*язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні ( а.с. 122 т.2).

12.08.2010 р. по даній справі місцевим господарським судом постановлено оскаржуване судове рішення ( а.с. 129-130 т.2). При цьому, приймаючи вказане судове рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, у встановлені графіком строки кредит не повернув і дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду Полтавської області, виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, 13.02.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор) та Приватним підприємством «КремАвто-плюс»(позичальник) укладено кредитний договір № 010/08-830 ( а.с. 11-13 т.1).

Відповідно до умов кредитного договору № 010/08-830 від 13.02.2008 р., ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало Приватним підприємством «КремАвто-плюс»кредит у сумі 257000,00 грн., із сплатою 15,75% річних, з терміном користування кредитними коштами до 11.02.2011 р.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одержання кредитних коштів відповідачем у розмірі 257000,00 грн. підтверджується поданими у справі доказами, зокрема копією платіжного доручення № 3 від 15.02.2008 р. про отримання кредиту ( а.с. 16.т.1) і не спростовується приватним підприємством.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов*язання, що виникає між суб*єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб*єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб*єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб*єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов*язку.

Згідно з частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб*єктами господарювання і не господарюючими суб*єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов’язаннями.

Пунктом 3.1 кредитного договору встановлено, що приватному підприємству «КремАвто-плюс»надається кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п.3.7 кредитного договору приватне підприємство «КремАвто-плюс» зобов’язалось здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (додаток №1 до кредитного договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом, проценти за користування кредитом сплачувати не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, у встановлені графіком строки кредит не повернув, про що свідчать подані у справі докази, зокрема, акт звірки ( а.с. 94-95 т.2).

Згідно приписів статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Положення цієї статті застосовуються до відносин за кредитним договором на підставі частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів пункту 7.3 кредитного договору, банк має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов’язань за кредитним договором. У зазначеному випадку вимога про погашення зобов’язань за цим договором може бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою з якої починається відтік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв*язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у кредитора.

Як видно з матеріалів справи, позивачем 21.12.2009р. на адресу відповідача була надіслана вимога про дострокове повернення кредиту ( а.с. 39 т.1), яка отримана відповідачем 24.12.2009 р. ( а.с.39 т.1), проте, кредит повернутий не був.

Згідно наданих сторонами доказів, в т. ч. акту звірки від 17.05.2010 р., борг по кредиту станом на 02.04.2010 р. складав 104188,00 грн. ( а.с. 6-8 т.2). Згідно наданих позивачем відомостей про рух коштів по кредитному рахунку, після порушення провадження у справі № 9/43 відповідачем було частково погашено заборгованість за кредитом в сумі 20838,00 грн. Дана сума підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень ( а.с. 44-89 т.1). В зв*язку з цим в частині стягнення 20838,00 грн. суми неповернутого кредиту, провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв*язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, станом на 11.08.2010 р. сума неповернутого кредиту становить 83350,00 грн., у зв*язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання в цій частині позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню .

Пунктом 3.7 кредитного договору передбачено, що відповідач зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, відповідач свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3191,96 грн. відсотків за користування кредитом .

З наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість по відсоткам станом на 17.05.2010 р. складала 1348,69 грн., про свідчить акт звірки ( а.с. 94-95 т.2). За період після вказаної дати ( після 17.05.2010 р.) заборгованість по відсоткам збільшилась на 1303,77 грн. ( по строку сплати 31.05.2010 р.). Крім того позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності до приписів вище зазначеного п.7.3 договору, 539,50 грн. відсотків, нарахованих за період до 08.06.2010 р.

Відповідачем рахунок стягуваних відсотків не спростовано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо визнання позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів пунктів 6.2, 10.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за кредит відповідач взяв на себе зобов’язання сплатити пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь пені за порушення строків погашення кредиту у розмірі 2275,71 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків у розмірі 133,02 грн., матеріали справи свідчать, що позивач заявою від 12.08.2010 р. просив суд залишити в цій частині позов без розгляду.

Заяву позивача було задоволено, в частині стягнення пені позовні вимоги залишено без розгляду, оскільки позивач не надав суду докладного та обґрунтованого розрахунку стягуваної пені та не повідомив про поважність причин невиконання ухвал суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи для з*ясування реальної заборгованості за кредитним договором № 010/08-830 від 13.02.2008 р. спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається і проводиться для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що оскільки з*ясування розміру заборгованості за кредитним договором не потребує спеціальних досліджень, господарський суд Полтавської області правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання.

Посилання апелянта на те, що йому місцевим судом необгрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи, також не знайшло підтвердження у колегії суддів, оскільки відповідно до приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Проте, як видно з матеріалів справи даний спір розглядається понад 4 місяців. Крім того, згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Проте, як видно з матеріалів справи, у розгляді даної справи приймали участь два уповноважених представника відповідача (Близнюк І.В. та Таранкова О.О.). Слід зазначити, що законодавством не заборонено приймати участь у розгляді судової справи керівником юридичної особи у межах своїх повноважень чи іншими посадовими особами, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. прийняте у відповідності до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства. Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Клопотання відповідача про зобов’язання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»провести звірку взаєморозрахунків з ПП «КремАвто-плюс»по кредитному договору № 010-830 від 13.02.2008 р. станом на сьогоднішній день та про відкладення розгляду апеляційної скарги до того часу, поки не буде проведена звірка взаєморозрахунків і матеріали такої звірки не будуть подані Харківському апеляційному господарському суду залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КремАвто –плюс»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2010 р. по справі №9/43 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Кравець Т.В.