Постанова № 12358113, 12.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р. Справа № 19/43

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І.,суддя Бондаренко В.П., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Свердлова Р.Ю., довіреність № 1387 від 14.10.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх № 2776 П/1-7) та відповідача (вх. № 2671 П/1-14) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.10 по справі № 19/43

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000", м. Черкаси

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавського регіонального управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Полтава

про стягнення 564 882,65 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Полтавського регіонального управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" 564882,65 грн., з яких 169420 грн. пені, 32656,43 грн.-3% річних, 91199,38 грн. інфляційних, 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 176382,46 грн. збитків, у зв"язку з неповерненням відповідачем вкладу в сумі 1720000 грн. по укладеному сторонами договору банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/275/08/Ч від 04.08.2008р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.07.2010 р. у справі № 19/43 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 91199,38 грн. інфляційних, 31666,85 грн. - 3% річних, 165120 грн. пені, 2879,86 грн. витрат по сплаті державного мита та 120,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 4300 грн. пені, 95224, 38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 176382,46 грн. збитків відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами 176382,46 грн. збитків не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач також із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на те, що апеляційні скарги позивача та відповідача подані на одне і те саме рішення, колегія суддів вважає за необхідне об"єднати їх в одне апеляційне провадження.

Відповідач у відзиві проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить залишити її без задоволення та задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу відповідача та заперечує проти апеляційної скарги позивача.

Позивач представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце його проведення, тому справа розглядається за відстуності представника позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з необхідністю участі в судовому засіданні начальника юридичного відділу філії банку, який не зміг з"явитись через погіршення стану здоров"я.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, оскільки право відповідача на представництво його інтересів в суді не обмежено певним колом осіб, тим більш відповідач реалізував це право через іншого представника та окрім цього, матеріалів справи достатньо для апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та відзиву відповідача на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу позивача слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи 04 серпня 2008 р. між позивачем -товариством з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000" та відповідачем -відкритим акціонерним товариством Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" ВАТ Банк "Фінанси та Кредит", було укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/275/08/Ч.

Згідно з п.1.1. цього договору позивач, клієнт надає відповідачу, банку грошові кошти, надалі "вклад", у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує проценти і повертає вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 депозитного договору клієнт розміщує в банку вклад в сумі 1720000,00 гривень.

На виконання умов цього договору позивач 04 серпня 2008 р. перерахував відповідачу суму вкладу в розмірі 1720000,00 грн. зі свого поточного рахунку на депозитний рахунок в Філії "Банку Фінанси та Кредит" Полтавське регіональне управління Відділення №4, МФО 331832, (код ЄДРПОУ одержувача 31207790), що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04.08.2008 р, (а.с.13).

Згідно з пунктом п.7.2. договору клієнт має право на дострокове повернення вкладу або його частини, але не раніше, ніж через 40 календарних днів з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок або з дати останньої пролонгації цього договору. За умови дотримання вищевказаної умови, дострокове повернення вкладу або його частини здійснюється на підставі письмового попередження клієнтом банку не менш, ніж за 3 (три) банківських дні до дати дострокового повернення.

За умовами пункту 7.1 депозитного договору повернення вкладу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що вказаний в пункті 10 депозитного договору.

Позивач листом № 1 від 09.02.2009р. звернувся до відповідача із вимогою достроково повернути вклад в повному обсязі в сумі 17210000,00 грн. Даний лист відповідачем було отримано 16.02.2009 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового правлення.

Відповідач листом № 2-021220/1905 від 24.02.2009р. відмовив у задоволені вимоги щодо дострокового повернення вкладу, посилаючись на постанову Правління НБУ №413 від 04.12.2008 р. "Про окремі питання діяльності банків "та лист НБУ №22-310/946-17250 від 6 грудня 2008 року, як на такі, якими Національний банк України зобов'язав банки не допускати дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 за позовом ТОВ "Кварц-2000" до ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ" ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1720000,00 грн. депозиту .

Зазначеним рішенням господарський суд Полтавської області задовольнив позовні вимоги позивача до відповідача в повному обсязі та стягнув з ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ'ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТОВ "Продрезерв" 1720000,00 грн. за договором банківського строкового вкладу (депозиту), 114222,45 грн. інфляційних нарахувань, 24769,32 грн. - 3% річних.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2010р. рішення господарського суду Полтавської області від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 залишено без змін.

В довідці господарського суду Полтавської області зазначено, що в касаційному порядку вказані рішення сторонами не оскаржувалися .

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, рішення господарського суду Полтавської області від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 набрало законної сили, і встановлені в ньому факти приймаються судом як доведені при вирішенні даного спору.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", затвердженого протоколом № 4 від 02.09.2009р., було змінено назву банку з відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит". Банк є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" .

Державну реєстрацію зміни найменування публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" проведено 30.09.2009р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Положення про Філію "Полтавське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" затверджено спостережною радою АТ "Банк "Фінанси та Кредит" протоколом № б/н від 30.09.2009р. (а.с.61).

Зазначеними документами підтверджується, що публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" є правонаступником всіх права та обов'язків ВАТ Банк "Фінанси та Кредит", що випливають з договору про банківський строковий вклад (депозит) № Ю/273/08/Ч від 04.08.2008р.

Відповідно до п.4.1.7 Положення про Філію "Полтавське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" філія від імені банку в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого, може бути позивачем та відповідачем в судах (а.с.61).

Зазначене також підтверджується довіреностями відповідача (а.с.80, 115,118).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Кварц-2000" про визнання недійсним договору банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/275/08/Ч від 04.08.2008р. (а.с.65, 91).

За даним позовом ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.03.2010р. було порушено провадження у справі № 16/473 (а.с.ЗЗ, 91).

Рішенням від 13.04.2010р. у справі № 16/473 господарським судом Черкаської області у позові про визнання недійсним вказаного договору було відмовлено .

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. рішення господарського суду Черкаської області від 13.04.2010р. у справі № 16/473 залишено без змін .

Отже, на даний час договір банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/275/08/Ч від 04.08.2008р. недійсним судом не визнано.

Відповідач за меморіальним ордером № 18055252 від 18.02.2010р. сплатив позивачу 1720000,00 грн. на виконання свого зобов"язання з повернення депозиту, тому повернення депозиту відбулося з простроченням визначених в договорі строків. Позивачем заявлено вимоги про стягнення 176382,46 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, понесених ним внаслідок відмови відповідача своєчасно повернути вклад. В обґрунтування заявленої суми збитків позивач посилається на те, що він не мав змоги скористатись власними коштами, розміщеними на рахунку відповідача, змушений був відмовитися від численних пропозицій, у зв'язку із чим не одержав доходу, який міг би одержати за звичайних обставин на діючих умовах договору в розмірі 19 % річних на суму розміщених на депозитному рахунку грошових коштів.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог, обгрунтовано пославшись на наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зокрема, не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Виходячи з наведених норм, обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками, включаючи їх розмір покладено на кредитора.

Відповідно до статтей 4-3, статті ЗЗ Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підста-ву своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем не доведено дійсну можливість одержання ним визначеного розміру прибутку в разі належного виконання відповідачем зобов'язання, не надано доказів, що підтверджують можливість розміщення грошових коштів під вказані відсотки та одержання визначеної позивачем вигоди.

Позивачем також жодними доказами не доведено заявлений у позові розмір збитків у вигляду упущеної вигоди та прямий причинний зв'язок між вказаним розміром збитків та невиконанням відповідачем зобов'язанням.

Посилання позивача на можливість нарахування на суму вкладу (депозиту) процентів в розмірі 19 % річних за умовами п. 4.1 Договору, не є доказом понесення ним збитків, оскільки в разі несплати відповідачем визначених у договорі відсотків позивач не позбавлений права звернутися до нього з відповідним позовом. У даній справі такі вимоги позивачем не заявлялися.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення містяться також у статті193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що у разі порушення умов пункту 5.2 цього Договору, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 5.2 договору визначено, що після закінчення терміну, що вказаний в п. 3.1 цього Договору, але не пізніше наступного банківського дня, банк зобов'язаний повернути суму вкладу та нараховані проценти.

В пункті 3.1 договору зазначено, що вклад наданий банку до 09.08.2009р.

Виходячи із зазначених обставин та норм, місцевий господарський суд зазначив, що фактично вклад був повернутий банком 18.02.2010р. (за меморіальним ордером № 18055252 від 18.02.2010р.), тобто з порушенням вказаних в договорі термінів, а отже, за умовами договору наявні підстави для нарахування пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені місцевий господарський суд виходив з наступного

Позивач заявив до стягнення 169420,00 грн. пені за період з 10.08.2009 р. по 22.02.2010 р.

Відповідач у відзиві зазначає, що розмір пені повинен не перевищувати 165120,00 грн.           

Вказаний в договорі розмір пені (0,05%) не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за цей період, що відповідає вимогам ст. 1, ст. З Закону України від 22.11.96р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, враховуючи те, що сума депозиту повернута банком 18.02.2010р., пеня підлягає нарахуванню за період 10.08.2009р. - 17.02.2010р. Сума пені за цей період становить 165120,00 грн. (розрахунок суду -а.с.117). В цій частині позовні щодо пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 4300,00 грн. пені слід відмовити за безпідставністю вимог.

Колегія суддів із висновком місцевого господарського суду в частині задоволеня позовних вимог про стягнення 165120,00 грн. суми пені не погоджується, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 232 Господарського кодексу України встановлене правило: якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлені штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Згідно з частиною другою цієї статті законом або договором можуть бути передбачені виключення із цього правила.

Як було наведено вище, пунктом 8.1 договору банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/273/08/Ч від 04.08.2008 року встановлена пеня в розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.Згідно з пунктом 3.1 договору вклад був наданий по 09.08.2009 року включно., тому банк повинен був повернути вклад 09.08.2009 року.

Між сторонами існував спір стосовно дострокового повернення вкладу, який був предметом розгляду в господарському суді Полтавської області. Рішенням суду першої інстанції від 23.07.2009 року вимоги позивача про дострокове повернення вкладу задоволені. Рішення набрало чинності 16.01.2010 року, що підтверджується постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.01.2010 року № 20/125.

Судом стягнуто суму нарахованої пені за період з 10.08.2009 року по день фактичного повернення вкладу - 17.02.2010 року в сумі 165 120 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку відповідач повністю повернув вклад позивачу та сплатив проценти за користування коштами за ставкою 19% річних по день повернення вкладу.

При цьому слід взяти до уваги те, що господарським судом правильно встановлено факт недоведеності розміру збитків заявленого позивачем у вигляді упущеної вигоди та прямий причинний зв"язок між цим розміром збитків та невиконанням відповідачем своїх зобов"язань по договору.

Отже в даному випадку наявна сукупність обставин, що дають підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Місцевий господарський суд зазначені обставини не прийняв до уваги і зазначену норму не застосував, хоча відповідач звертав увагу суду на це у відзиві на позов.

При зменшенні стягуваної з позивача пені апеляційний господарський суд вважає за доцільне зменшити її до розміру 80 % від стягнутого місцевим господарським судом, що становить 33024 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням по справі №20/125 господарський суд Полтавської області стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період від дня прострочення по 06.07.2009р. включно, тому в даній позовній заяві позивачем першим днем для інфляційних та 3% річних визначив 07 липня 2009р.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано до стягнення 91199,38 грн. інфляційних за період липень 2009р. - січень 2010р. та 32656,43 грн. - 3 % річних за період 07.07.09р. -22.02.2010р.

Місцевий господарський суд, пославшись на положення зазначеної статті частково задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних.

При частковому задоволенні зазначених вимог місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена до стягнення сума інфляційних не перевищує розрахункову, сума 3% річних за цей період прострочення 07.07.2009р. - 17.02.2010 р. становить 31666,85 грн. (розрахунок суду -а.с. 117), а отже позов на думку місцевого господарського суду в частині стягнення 91199,38 грн. інфляційних та 31666,85 грн. -3% річних підлягає задоволенню, а позовні вимоги в частині стягнення 989,58 грн. -3% річних слід відхилити як безпідставні.

Колегія суддів із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 91199,38 грн. інфляційних та 31666,85 грн. -3% річних не погоджується, виходчи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом, а тому норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб"єктів господарювання є спеціальними у співвідношенні з нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання.

Норми Господарського кодексу України щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання є спеціальними у співвідношенні із відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту норм Розділу V Господарського кодексу України „Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" і норм Глави 51 Цивільного кодексу України „Правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання" правове регулювання відповідальності за господарські правопорушення має деякі особливості.

Тому, щодо відповідальності АТ „Банк „Фінанси та Кредит" за порушення господарського зобов'язання суд мав застосовувати лише норми Господарського кодексу України відповідно до вимог частини другої статті 4 Господарського кодексу України та частини другої статті 9 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Такий вид відповідальності як інфляційні нарахування та 3% річних Господарським кодексом України не передбачений.

Цей вид відповідальності встановлений статтею 625 Цивільного кодексу України, яка поміщена у Главі 51 Кодексу. Однак в силу положень частини 2 статті 4 Господарського кодексу України, частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України стосовно відповідальності за порушення господарських зобов'язань повинні застосовуватися лише норми Господарського кодексу України.

Крім того, зобов"язання з повернення депозиту не є грошовими, оскільки не мають на меті сплату грошового боргу, а отже на суму несвоєчасно повернутого депозиту не повинні нараховуватись 3% річних та інфляційні на підставі статті 625 Цивільного кодексу України..

Тому, вимога позивача про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань, як видів відповідальності, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України, виходячи з того, що такий вид відповідальності за правопорушення в сфері господарювання не передбачений Господарським кодексом України задоволенню не підлягала.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень ст. 536 Цивільного кодексу України з розрахунку облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, обгрунтовано пославшись на наступне.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку проценти за користування чужими грошовими коштами визначені в договорі.

Тому підстави для додаткового нарахування цих процентів в розмірі облікової ставки НБУ відсутні.

Місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив посилання позивача на положення статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки зазначено нормою регулюється розмір процентів за договором позики, який не є предметом даного спору.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень статті 536 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають.

За таких обставин оскаржуване рішення в частині стягнення 91199,38 грн. інфляційних втрат, 31666,85 грн. -3% річних та 132096 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовити.

Підставами скасування рішення в зазначеній частині є неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В частині відмови у стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 176382,46 грн. збитків та в частині задоволення позовних вимог про стягнення 33024 грн. пені оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103, п. 1,4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.10 по справі № 19/43 в частині стягнення 91199,38 грн. інфляційних втрат, 31666,85 грн. -3% річних та 132096 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовити.

В частині відмови у стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 176382,46 грн. збитків та в частині задоволення позовних вимог про стягнення 33024 грн. пені оскаржуване рішення залишити без змін.

          Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (м. Київ вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (адреса місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, ідентифікаційний код 26435422) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000" (18000, м. Черкаси,вул.Чкалова, 12, ідентифікаційний код 31207235, інші відомості: п/р 26000051501946 в ЧГРУ "Приватбанк", МФО 354347) 33024 грн. 00 коп. пені, 327,7 грн. витрат з оплати держмита, 13,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000" (18000, м. Черкаси,вул.Чкалова, 12, ідентифікаційний код 31207235, інші відомості: п/р 26000051501946 в ЧГРУ "Приватбанк", МФО 354347) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (м.Київ вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (адреса місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, ідентифікаційний код 26435422) 1485 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпиc) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Бондаренко В.П.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Постанову складено в повному обсязі 11.10.2010 р.