Постанова № 12358091, 18.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р.Справа № 10-28-24/138-09-4307

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 02.11.2010 р.

від позивача: Жуков О.Г., довіреність від 02.11.2010р.;

від відповідача: не зявилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.11.2010 р.

від позивача: Жуков О.Г., довіреність від 02.11.2010р.;

Жечева М.Ф., довіреність від 02.11.2010р.;

від відповідача: Трюханова І.В., довіреності від 20.11.2008р. та №032/119/10 від 10.10.2010р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройград-Юг”

на рішення господарського суду Одеської області

від 27 вересня 2010 року

по справі №10-28-24/138-09-4307

за позовом: Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Айрон”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройград-Юг”

про стягнення 14833,92 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.11.2010р..

В судовому засіданні 18.11.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2010р. по справі №10-28-24/138-09-4307 (суддя Смелянець Г.Є.) частково задоволено позов МПП „Айрон” ТОВ „Стройград-Юг” про стягнення 14833,92 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 13212,90 грн. заборгованості, 569,06 грн. 3% річних, 1407,58 грн. втрат від інфляції, , 150,46 грн. державного мита та 224,20 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в іншій частині позову відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися зобовязання по оплаті придбаного у позивача товару у розмірі 13212,90 грн., позивачем 11.03.2009р. надіслано на адресу відповідача претензію, в якій просив сплатити борг у розмірі 13212,90 грн., проте відповідачем у строк до 24.03.2009р. борг оплачено не було, у звязку з чим позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3% річних, господарським судом першої інстанції були перевірені надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, у звязку з чим судом здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, заявлені позовні вимоги задоволено судом частково, а саме: 3% річних в сумі 569,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 1407,58 грн., щодо позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 4,20 грн., то господарським судом відмовлено у задоволенні вказаної позовної вимоги оскільки вказані витрати позивача фактично є витратами, які здійснені позивачем під час відправлення відповідачу копії позовної заяви, що в силу вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України являється обовязком позивача, а тому не визнається судом майновою шкодою у розумінні вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, також не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 16,20 грн., оскільки з огляду на положення, що містяться у п. 1 розяснень ВГСУ від 04.03.1998р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України”, згідно з якими, до інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся ТОВ „Стройград-Юг” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010р. по справі №10-28-24/138-09-4307, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарським судом першої всебічно не перевірено обставин справи, оскільки господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги того факту, що між сторонами існували господарські відносини, про які вказано у рішенні суду, проте предметом судового спору був борг, який виник, на думку позивача, на підставі несплати відповідачем товару відповідно до видаткової накладної №РН-0000128 від 23.05.2008р., таким чином, скаржник вважає недоведеним судом факту існування між сторонами господарських зобовязань на момент виникнення судового спору. Також недоведеними є висновки суду щодо доведення позивачем факту поставки відповідачу спірного товару згідно з видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р., оскільки матеріали справи (акт приймання-передачі від 23.05.2008р., який складений та підписаний директором ТОВ „Стройград-Юг”, довіреність відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., яка видана на отримання зовсім іншого товару) спростовують вказаний висновок суду, до того ж сам позивач заперечував проти того, що 23.05.2008р. відбулася поставка товару, вказуючи, що поставка товару відбулася 30.05.2010р.. Крім того, у відповідності до наказу МФУ №49 від 16.05.1996р., яким затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача, це також спростовує висновок суду про те, що позивачем належним чином доведені обставини щодо одержання відповідачем поліхарду 25 кг у кількості 144 упаковок вартістю 14544,58 грн. за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р., оскільки довіреність була видана на отримання зовсім іншого товару.

18.11.2010р. до Одеського апеляційного господарського суду від МП у вигляді ТОВ „Айрон” надійшли заперечення на апеляційну скаргу ТОВ „Стройград-Юг”, в яких позивач просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Стройград-Юг”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 21.04.2008р. МП ТОВ „Айрон” виставило ТОВ „Стройград-Юг” рахунок-фактуру №СФ-0000067 на оплату поліхарду та ґрунтовки в сумі 60409,92 грн., який тією ж датою ТОВ „Стройград-Юг” оплатило в сумі 58995,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №179 від 21.04.2008р..

21.04.2008р. МП ТОВ „Айрон” поставило ТОВ „Стройград-Юг” поліхард та ґрунтовку на суму 60409,92 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000082 від 21.04.2008р. та довіреністю ТОВ „Стройград-Юг” на одержання ТМЦ серії НБЕ №566440.

Залишок грошових коштів за одержаний поліхард та ґрунтовку в сумі 1414,80 грн. ТОВ „Стройград-Юг” постачальнику не сплатило.

06.05.2008р. МП ТОВ „Айрон” виставило ТОВ „Стройград-Юг” рахунок-фактуру №СФ-0000084 на оплату бітуму в сумі 23669,55 грн..

12.05.2008р. МП ТОВ „Айрон” виставило ТОВ „Стройград-Юг” рахунок-фактуру №СФ-0000089 на оплату поліхарду в сумі 80803,20 грн. та рахунокфактуру №СФ-0000090 на оплату ґрунтовки в сумі 2432,88 грн..

В свою чергу, ТОВ „Стройград-Юг” 12.05.2008р. оплатило виставлені МП ТОВ „Айрон” рахунки в сумі 98566,91 грн., що підтверджується платіжним дорученням №219 від 12.05.2008р..

12.05.2008р. ТОВ „Стройград-Юг” одержало від МП ТОВ „Айрон” товар на суму 108320,43 грн., а саме: бітум на суму 23669,55 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000101 від 12.05.2008р., поліхард на суму 80803,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000102 від 12.05.2008р., ґрунтовку на суму 3847,68 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000103 від 12.05.2008р., та довіреністю ТОВ „Стройград-Юг” на одержання ТМЦ серії НБЕ №566444 від 12.05.2008р.

Залишок грошових коштів за одержані бітум, поліхар та ґрунтовку в сумі 9753,52 грн. ТОВ „Стройград-Юг” постачальнику не сплатило.

Таким чином, станом на 12.05.2008р. вартість одержаного та неоплаченого ТОВ „Стройград-Юг” товару становила 11168,32 грн..

23.05.2008р. МП ТОВ „Айрон” виставило ТОВ „Стройград-Юг” рахунок-фактуру №СФ-0000110 на оплату поліхарду в сумі 14544,58 грн..

Того ж дня, ТОВ „Стройград-Юг” отримало від МП ТОВ „Айрон” за видатковою накладною №РН-0000128 поліхард 25 кг у кількості 144 шт. на суму 14544,58 грн..

18.07.2008р. ТОВ „Стройград-Юг” перерахувало МП ТОВ „Айрон” грошові кошти в сумі 12500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №452 від 18.07.2008р., в графі призначення платежу якого зазначено, що грошові кошти перераховані згідно рахунку б/н від 18.07.2008р. за будівельні матеріали.

При цьому, вказаний рахунок б/н від 18.07.2008р. не наданий до суду як МП ТОВ „Айрон”, так і ТОВ „Стройград-Юг”, а згідно з доводами МП ТОВ „Айрон” з оплачених ТОВ „Стройград-Юг” грошових коштів в сумі 12500 грн., 11168,32 грн. зараховані постачальником в якості оплати боргу, що виник у ТОВ „Стройград-Юг” станом на 12.05.2008р., а 1331,68 грн. зараховані МП ТОВ „Айрон” в якості часткової оплати за поліхард, який поставлений ТОВ „Стройград-Юг” за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. та одержаний останнім на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., а також за видатковою накладною від 30.05.2008р. №5.

Так, видаткова накладна №РН-0000128 від 23.05.2008р. свідчить, що на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., яка видана ТОВ „Стройград-Юг” Іванову Л.С. на одержання лаку 777 у кількості двадцять сім штук, останнім одержаний від МП ТОВ „Айрон” поліхард у кількості 144 штуки за ціною 84,17 грн. вартістю 14544,58 грн. з ПДВ.

Видаткова накладна №5 від 30.05.2008р. свідчить, що особою, без визначення ПІБ на автомобілі ВН71-15ВВ одержаний від СПД фізичної особи ОСОБА_3. поліхард у кількості 234 штуки за невизначеною ціною, а витяг з бази даних АІС „Автомобіль” УДАЇ ГУМВС України в Одеській області від 27.08.2010р. за вх.№22236, який наданий на запит суду Відділом організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Одеській області, свідчить, що номерні знаки ВН7115 ВВ видано 21.02.2007р. на автомобіль МАЗ 54331, 1992р.в., червоного кольору, шасі ХТМ 543310N0007456, який станом на 20.08.2010р. зареєстровано за ТОВ „Стройград-ЮГ” код ЄДРПОУ 32989531, юридична адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, вул. Толбухіна, б.5.

В свою чергу, ТОВ „Стройград-Юг” посилається на те, що поліхард, який поставлений МП ТОВ „Айрон” за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. ТОВ „Стройград-Юг” не одержаний, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.05.2008р. та актом списання бланків довіреностей від 31.05.2008р..

Згідно з актом прийманняпередачі від 23.05.2008р., при одержанні партії сухої суміші Поліхард 25 кг у кількості 144 упаковки по накладній №РН-0000128 від 23.05.2008р. виявилося, що дана суха суміш не відповідає технічним показникам (залежала, в комках і передбачає просів), у звязку з цим, дана партія не може бути використана при виробництві робіт, так як будуть порушені технічні умови і якість, а також під зривом графік виконання робіт згідно договору. На підставі викладеного і на вимогу замовника дана партія сухої суміші Поліхард 25 кг в кількості 144 упаковки підлягає терміновій заміні і поверненню продавцю.

При цьому, вказаний акт складений за участю директора ТОВ „Стройград-Юг”, технагляду ТОВ „Арселормітал Пекеджинг Україна” та водія ПМ ТОВ „Айрон”, який вказати своє прізвище та підписати вказаний акт відмовився.

Згідно з актом списання бланків довіреностей від 31.05.2008р., комісією у складі директора Іванова Л.С., гл. Бухгалтера ОСОБА_1., бухгалтера ОСОБА_2. проведено перевірку виданих бланків довіреностей за період з 01.01.2008р. по 31.05.2008р. згідно з журналом реєстрації довіреностей та встановлено, що усього видано 50 довіреностей серії НБЕ з № 566401 по № 566450, з них повернуті, як невикористані одна довіреність серії НБЕ № 566449, наявність повернутих довіреностей і документів про використання довіреностей перевірено, бланки довіреностей у кількості одна підлягають списанню з підзвіту.

ТОВ „Стройград-Юг” також посилалося на те, що поліхард за накладною від 30.05.2008р. №5 виданий СПД - фізичною особою ОСОБА_3., який є окремим субєктом господарювання та має право звертатися з вимогами до відповідача або до суду.

05.03.2009р. МП ТОВ „Айрон” звернулося до ТОВ „Стройград-Юг” з претензією №4 від 05.03.2009р., в якій просило сплатити заборгованість у розмірі 13212,90грн., який виник у звязку з несплатою видаткової накладної №128 від 23.05.2008р..

Вказану претензію ТОВ „Стройград-Юг” отримало 17.03.2009р., проте відповіді на неї не надало та заборгованість не оплатило, що зумовило МП ТОВ „Айрон” звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Стройград-Юг” про стягнення заборгованості у розмірі 13212,90 грн., пені у сумі 1152,96 грн., 3% річних у розмірі 150,95 грн., інфляційних втрат у сумі 317,11 грн., всього на суму 14833,92 грн..

МП ТОВ „Айрон” під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції неодноразово уточнювало позовні вимоги, так у доповненнях до позовної заяви, які надійшли до господарського суду Одеської області 08.09.2010р., позивач просив господарський суд стягнути з відповідача борг у розмірі 13212,90 грн., інфляційні втрати у сумі 1882,06 грн., 3% пічних у розмірі 738,78 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 179,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 236 грн., судові витрати (поштові витрати та банківський збір) у розмірі 16,20 грн., майнову шкоду (поштові витрати) у розмірі 4,20 грн..

Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, який в силу вимог ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобовязані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч. 1 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, згідно з якими, МП ТОВ „Айрон” здійснювало поставку товару ТОВ „Стройград-Юг”, та довіреності на одержання ТМЦ, згідно з якими ТОВ „Стройград-Юг” одержувало поставлений ТОВ „Айрон” товар, фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобовязання, зокрема, зобовязання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобовязання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар. Тим більш, що у матеріалах справи наявні також платіжні доручення, які свідчать про те, що ТОВ „Стройград-Юг” здійснено частково оплату продукції в сумі 157562,03 грн., яка поставлена позивачем 21.04.2008р. на суму 60409,92 грн., 12.05.2008р. на суму 108320,43 грн., за таких обставин, станом на 12.05.2008р. неоплаченою відповідачем залишилися продукція на суму 11168,32 грн., при цьому жодних заперечень щодо обставин поставки позивачем товару 21.04.2008р. на суму 60409,92 грн. та 12.05.2008р. на суму 108320,43 грн. відповідачем до суду не надано.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що 23.05.2008р. МП ТОВ „Айрон” поставило ТОВ „Стройград-Юг” товар, а саме поліхард 25 кг у кількості 144 упаковки на суму 14544,58 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р., довіреністю відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р. та актом приймання-передачі від 23.05.2008р., який складений і підписаний директором ТОВ „Стройград-Юг”, та згідно з яким, при одержанні партії поліхарду за накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. виявилися недоліки, а тому ця партія поліхарду підлягає терміновому заміні і поверненню позивачу.

При цьому, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, жодних документів, які підтверджують обставини повернення МП ТОВ „Айрон” поліхарду (накладна на повернення), що одержаний ТОВ „Стройград-Юг” за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р., останнім до суду не надано, а акт списання бланків довіреностей від 31.05.2008р., який наданий до суду ТОВ „Стройград-Юг”, правомірно не прийнято господарським судом першої інстанції до уваги в якості доказів, що підтверджують списання невикористаного бланку довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., оскільки оригінал цієї довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р. наданий суду на огляд представником МП ТОВ „Айрон”.

До того ж, відповідно до п. 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 та зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.1996р. за №293/1318, особа, якій видана довіреність зобовязана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі. Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться написом „невикористана” і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем належним чином доведені обставини щодо одержання відповідачем поліхарду 25 кг у кількості 144 упаковки вартістю 14544,58 грн. за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. на підставі довіреності відповідача на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р.

При цьому цілком вірно господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги видаткову накладну від 30.05.2008р. №5 та письмові пояснення робітника (комірника) СПД - фізичної особи ОСОБА_3. і за сумісництвом комірника ПМ ТОВ „Айрон” ОСОБА_4. від 06.09.2010р., жодним чином не спростовують обставин видачі товару за вказаною видатковою накладною СПД - фізичною особою ОСОБА_3., оскільки відповідний штамп на цій видатковій накладній свідчить, що товар відпущений СПД - фізичною особою ОСОБА_3., який в силу вимог ст. 2 Господарського кодексу України є окремим учасником відносин у сфері господарювання, і тому не позбавлений права самостійного захисту своїх порушених та оспорюваних прав.

Таким чином, вищевстановлені обставини справи свідчать, що розрахунок за поставлений позивачем товар здійснений відповідачем не в повному обсязі, а саме, із врахуванням грошових коштів в сумі 12500 грн., які оплачені відповідачем позивачу за платіжним дорученням №452 від 18.07.2008р., та з яких, 11168,32 грн. зараховано позивачем в якості оплати боргу, що виник у відповідача станом на 12.05.2008р., а 1331,68 грн. зараховано позивачем в якості часткової оплати за поліхард, який поставлений відповідачу за видатковою накладною №РН-0000128 від 23.05.2008р. та одержаний останнім на підставі довіреності на одержання ТМЦ серії НБЕ №566449 від 20.05.2008р., неоплаченим залишився товар на суму 13212,90 грн..

11.03.2009р. МП ТОВ „Айрон” надіслало на адресу ТОВ „Стройград-Юг” претензію за вих. №4 від 05.03.2009р., в якій позивач заявив вимогу про оплату боргу в сумі 13212,90 грн., вказану претензію ТОВ „Стройград-Юг” одержало 17.03.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповіді на претензію не надав і борг позивачу не сплатив.

За ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, розрахуватися за поставлену МП ТОВ „Айрон” продукцію ТОВ „Стройград-Юг” зобовязаний з врахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у строк до 24.03.2009р., оскільки претензію позивача про оплату боргу відповідач одержав 17.03.2009р..

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції вірно встановлено обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13212,90 грн. та задоволено позовну вимогу про стягнення з ТОВ „Стройград-Юг” на користь МП ТОВ „Айрон” заборгованості у розмірі 13212,90 грн..

Крім того, МП ТОВ „Айрон” просило господарський суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1882,06 грн. та 3% річних у сумі 738,78 грн., з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, до того ж, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом досліджено розрахунки інфляційних втрати та 3% річних, які надані позивачем до доповнень до позовної заяви, та здійснені господарським судом першої інстанції ,та встановлено наступне.

Згідно з розрахунками МП ТОВ „Айрон” розмір інфляційних становить 1882,06 грн. та їх нарахування здійснено позивачем за період з 01.03.2009р. по 01.09.2010р., а розмір 3% річних становить 738,78 грн. та їх нарахування також здійснено позивачем за період з 01.03.2009р. по 01.09.2010р..

Проте, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, вищевказані розрахунки МП ТОВ „Айрон” не відповідають встановленим обставинам справи щодо періоду прострочення відповідача, оскільки претензію позивача про оплату боргу відповідач одержав 17.03.2009р., а отже і розрахуватися з позивачем відповідач зобовязаний в силу вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у строк до 24.03.2009р..

За таких обставин нарахування індексу інфляції повинно здійснюватися з квітня 2009р. по вересень 2010р. на суму боргу 13212,90 грн. і за розрахунком суду розмір інфляційних за цій період становить 1407,58 грн. / 13212,90 грн. (сума боргу) х 110,65307733 (індекс інфляції з квітня 2009р. по вересень 2010р.) = 14620,48 грн. -13212,90 грн. = 1407,58 грн./;

Нарахування 3% річних також повинно здійснюватися з 25.03.2009р. по 01.09.2010р. і за розрахунком суду розмір 3% річних за цей період становить 569,06 грн. /13212,90 грн. (сума боргу) х3% х 524 (дні прострочення) / 365 днів = 569,06 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд встановив, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовні в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних частково у розмірі, який наведений господарським судом першої інстанції судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 4,20 грн., то господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки витрати позивача в сумі 4,20 грн. фактично є витратами, які здійснені позивачем під час відправлення відповідачу копії позовної заяви, що в силу вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України являється обовязком позивача, а тому не визнано судом майновою шкодою у розумінні вимог ст. 22 Цивільного кодексу України.

Також господарським судом правомірно на підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладені на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також цілком вірно відмовлено господарським судом першої інстанції у задоволенні вимоги МП ТОВ „Айрон” щодо стягнення з відповідача судових витрат в сумі 16,20 грн., з яких 2,50 грн. витрати позивача, що здійснені останнім під час направлення відповідачу апеляційної скарги (квитанція поштового звязку); 7,40 грн. витрати позивача, що здійснені останнім під час направлення відповідачу претензії (квитанція поштового звязку); 2,90 грн. та 1,40 грн. витрати позивача, що здійснені останнім під час направлення відповідачу уточненої позовної заяви, претензії та акту звірки (поштова квитанція); 2 грн. комісійна винагорода, що сплачена позивачем банку під час доплати державного мита (квитанція т. 2, а.с.101), оскільки п. 1 розяснень Вищого господарського суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” розяснено, що до інших витрат у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, господарським судом першої інстанції враховано усі вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України, ретельно досліджено усі обставини справи, рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для його зміни чи скасування відсутні, за таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010р. по справі №10-28-24/138-09-4307 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Стройград-Юг” без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010р. по справі №10-28-24/138-09-4307 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 19.11.2010р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.