Постанова № 12358083, 18.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2010 р.Справа № 22/77-10-3045

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Єрмілова Г.А., Лашина В.В.

При секретарі: Хом`як О.С.

За участю представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 01-09-2010 від 01.09.2010р.

від позивача - Василькевич В.В.(директор), паспорт серія КЕ № 864849 від 12.12.1997р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р.

у справі № 22/77-10-3045

за позовом Виробничої компанії у формі ТОВ „ВІГ”

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про визнання договору оренди розірваним, зобовязання звільнити павільйон та стягнення 152608,50 гр.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні від 14.10.2010р. оголошувалась перерва до 02.11.2010р., у судовому засіданні від 02.11.2010р. оголошувалась перерва до 16.11.2010р., у судовому засіданні від 16.11.2010р. оголошувалась перерва до 18.11.2010р.

Встановила:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. (суддя Торчинська Л.О.) позов ВКФ ТОВ „ВІГ” задоволено. Визнано договір - оренди № 1 від 01.09.2009р. між Виробничою компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розірваним, оскільки відповідач умов договору не виконав, чим порушив приписи ст.ст. 526, 530, 651, 782 ЦК України.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 звільнити торгівельний павільйон за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт.Хлібодарське, Тираспольське шосе - 10-А.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Виробничої компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ" заборгованість з орендної плати та пені в розмірі 146 998,5 грн. заборгованість по ринковому збору в розмірі 5 610 грн., 1 527 грн. державного мита та 236 грн. ІТЗ судового процесу, посилаючись на те що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та засновані на вимогах діючого законодавства.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що оскаржуване рішення винесено з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що по-перше при винесені рішення по справі господарський суд не звернув уваги на те, що розрахунок боргу відповідача по оплаті орендної плати з урахуванням штрафних санкцій, наданий до суду позивачем, виконано з порушенням чинного законодавства, а саме: - розрахунок пені здійснено з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. По-друге, скаржник вважає розрахунок боргу відповідача по ринковому збору за договором оренди № 1 від 01.09.2009р. помилковим, оскільки згідно до п.2.1 вищевказаного договору оренди позивач передає підготовлене торгове місце площею 33 кв.м., за яке у відповідності до п. 3.2 відповідач сплачує авансом на розрахунковий рахунок позивача ринковий збір за робочі дні у розмірі 2,55 грн. за кожне торгове місце.

У відзиві на апеляційну скаргу ВКФ ТОВ „ВІГ” вважає, що рішення господарського суду Одеської області винесено з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та незаконними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 01.09.2009р. між сторонами по справі укладено договір оренди № 1, відповідно до умов якого орендодавець (ВКФ ТОВ „ВІГ”) передав, а орендар (ФОП ОСОБА_3) прийняв в користування торгівельний павільйон площею 33 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тираспольське шосе - 10-А.

Відповідно до п.3.1 договору орендар за надане торгове місце сплачує орендну плату у розмірі 500 грн., яка здійснюється щомісячно в строк до 3 числа поточного місяця, за перерахуванням на розрахунковий рахунок орендодавця (ВКФ ТОВ „ВІГ”), в разі заборгованості за плату сплачується пеню у розмірі 3-х відсотків від суми за кожний день просрочки.

Пунктом 3.2 договору, передбачено, що ринковий збір за робочі дні орендарем сплачується авансом на розрахунковий рахунок за поточний місяць по 2,55 грн., за кожне торгове місце в день.

Відповідно до п. 4.1 договір оренди вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За ст. 629 Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Суд першої інстанції, при прийнятті рішення про дострокове розірвання договору оренди, послався на порушення орендарем зобовязань своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату за користуванням приміщенням, а саме несплату за листопад та грудень 2009р. щомісячну плату за використання обєкту оренди, та з грудня 2009р. припинена сплата ринкового збору.

Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно дострокового розірвання договору оренди № 1 від 01.09.2009р., з наступних підстав.

Так, згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, згідно наданих квитанцій та платіжних доручень вбачається прострочення з оплати орендної плати відповідачем за договором оренди № 1 від 01.09.2009р., а не сплата орендної плати взагалі, та вбачається заборгованість з орендної плати за листопад та грудень 2009р. у розмірі 1 000 грн., яка на момент розгляду справи в апеляційній інстанції сплачена відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 13 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 02-5/237 від 25.05.2000р. підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених договором оренди.

Судова колегія вважає, що позивачем не доведено факту істотного порушення ФОП ОСОБА_3 умов вищезазначеного договору оренди

На підставі вищезазначеного судова колегія вважає, що підстав для розірвання договору оренди № 1 від 01.09.2009р., відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, не вбачається.

Як вбачається з матеріалів справи, ВКФ ТОВ „ВІГ” звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило суд крім основного боргу за договором (листопад та грудень 2009р.) стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобовязання в сумі 146998,5 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України, договором оренди визнається договір, за умовами якого одна сторона, орендодавець, передає іншій стороні, орендарю, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Дана норма кореспондується із статтею 283 Господарського кодексу України, якою визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Одним з обовязків орендаря по договору оренди є внесення орендної плати.

Крім того, відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, на день предявлення позову та розгляду справи у суді першої інстанції відповідач свої зобов'язання за Договором оренди № 1 від 01.09.2009р. щодо сплати орендної плати не виконав, суму заборгованості у розмірі 1000 грн. не сплатив.

Отже, судова колегія зазначає, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за Договором оренди, оскільки заборгованість з орендної плати за листопад та грудень 2009р. у розмірі 1 000 грн., сплачена відповідачем у повному обсязі на момент розгляду справи в апеляційній інстанції.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 3% від суми платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч.1 ст. 216 та ч. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду здійснила розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті орендної плати за листопад 2009 р. (500 грн.) з врахуванням п. 3.1 договору оренди, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті орендної плати за листопад 2009р. становить 50,83 грн. (500 грн. (сума боргу) * подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня * 181 дн. (6 мес) : 365 дн. = 50,83 грн.).

Апеляційним господарським судом також здійснено розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті орендної плати за грудень 2009р. (500 грн.) з врахуванням п. 3.1 договору, розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті орендної плати за грудень 2009р. становить 51,11 грн. (500 грн. (сума боргу) * подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня * 182 дн. (6 мес) : 365 дн. = 51,11 грн.).

Таким чином, позовні вимоги Виробничої компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 пені підлягають частковому задоволенню, а тому з ФОП ОСОБА_3 підлягає стягненню пеня у розмірі 101,94 грн.

Крім іншого, п. 3.2 договору, передбачено, що ринковий збір за робочі дні орендарем сплачується авансом на розрахунковий рахунок за поточний місяць по 2,55 грн., за кожне торгове місце в день.

Як зазначено вище, згідно п. 1 договору орендодавець (ВКФ ТОВ „ВІГ”) передав, а орендар (ФОП ОСОБА_3) прийняв в користування торгівельний павільйон площею 33 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тираспольське шосе - 10-А.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами у судовому засіданні, з грудня 2009р. відповідачем не здійснюється оплата ринкового збору, що є порушенням умов договору оренди.

У відповідно до ст. 4 Декрету Кабміну „Про місцеві податки та збори” від 20.05.1993р. № 56-93, ринковий збір це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що оскільки відповідач не сплачує ринковий збір, відповідно до договору оренди, з грудня 2009р., то сума заборгованості складає 816 грн. (1 торгове місце (33 кв.м.) * 2,55 грн. * 320 дн. (включно до листопада 2010р.)

З наведеного вище, судова колегія приходить до висновку, щодо часткового задоволення позову ВКФ ТОВ „ВІГ” та стягненню з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договорами оренди у розмірі 101,94 грн., та суму заборгованості по ринковому збору у сумі 816 грн.

За таких обставин справи, судова колегія вважає за належне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. по справі №22/77-10-3045 скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010р. по справі № 22/77-10-3045 скасувати.

Позов Виробничої компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 68000) на користь Виробничої компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВІГ” (Тираспольське шосе, 10-А, смт Хлібодарське, Біляївський район, Одеська область, 67667, код ЄДРПОУ 13910778) пені в розмірі 101 грн. 94 коп., заборгованість по ринковому збору в розмірі 816 грн.

Зобовязати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Головуючий суддяО.Л. Воронюк

СуддяГ.А. Єрмілов

СуддяВ.В. Лашин

Повний текст постанови підписано 19.11.2010р.