Постанова № 12357998, 29.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2010 № 15/117

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лосєва А.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не зявились;

від відповідача: Іолкіна І.І. дов. б/н від 30.08.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агросол"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.07.2010

у справі № 15/117 ( .....)

за позовом ТОВ "Атон-ХХІ"

до ТОВ "Агросол"

про стягнення 61 798, 18 грн та повернення майна на суму 78 001, 56 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю„АТОН-ХХІ” (далі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросол” (далі відповідач) заборгованості за Договором оперативного лізингу (оренди) №227 від 14.06.2007р. у розмірі 61798,16 грн. (з них: 41662,45 грн. основний борг, 2463,12 грн. - пеня, 380,36 грн. - 3% річних, 1 148,03 грн. інфляційні втрати, 16144,20 грн. неустойка) та повернення майна (обєкту лізингу), а саме: оптичного сортувального станку SORTEX-7000 (модель 7120, серійний №0127) та стягнення з відповідача оплати за послуги адвоката в сумі 15000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині дотримання графіку внесення лізингових платежів та повернення обєкту лізингу.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, у звязку з чим справа розглядалась Господарським судом Чернігівської області за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. у справі №15/117 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 41662,45 грн. боргу, 2463,12 грн. пені, 380,36 грн. 3% річних, 1148,03 грн. інфляційних втрат, 16144,20 грн. неустойки, 6989,99 грн. витрат за послуги адвоката, 1398,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також зобовязань відповідача повернути позивачеві майно (оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний №0127).

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. у справі №15/117 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 25,19 грн. пені, 08,11 грн. 3% річних, 16144,20 грн. неустойки та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, перерозподіливши судові витрати.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2010р.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.09.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. у справі №15/117 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 25,19 грн. пені, 08,11 грн. 3% річних, 16144,20 грн. неустойки та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, перерозподіливши судові витрати.

Представник позивача у судове засідання 29.09.2010р. не зявився, про причини незявлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.06.2007р. між позивачем, як лізингодавцем, та відповідачем, як лізингоодержувачем, було укладено договір оперативного лізингу (оренди) №227 (далі Договір).

У відповідності до умов Договору лізингодавець надав лізингоодержувачу в користування обєкт лізингу, а саме оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний №0127) (далі - майно) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (додаток №2). Загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється в „Графіку сплати лізингових платежів” (додаток №2), який є невідємною частиною договору. Лізингоодержувач зобовязався сплатити в повному обсязі на користь лізингодавця платежі згідно додатку №1 даного Договору та дотримуватись порядку їх сплати в обсязі та строки, передбачені додатком №2 Договору. У випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених п.3.2 договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у сумі 0,1% від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки до повного розрахунку.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу майно, про що сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі (том справи 1, аркуш справи - 23).

Згідно з довідкою №05/05-2010 від 21.05.2010р. вартість переданого майна складає 78 001,56 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобовязання в частині дотримання графіку сплати лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив погасити заборгованість (том справи 1, аркуш справи 24-35). Однак борг оплачений не був.

22.03.2010р. позивач направив відповідачу лист №18/03/10-03 від 18.03.2010р. з вимогою оплатити борг та попередив про те, що у випадку несплати заборгованості та пені до визначеного позивачем терміну, Договір буде вважатися розірваним на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України.

Лист №18/03/10-03 від 18.03.2010р. був отриманий відповідачем 03.04.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №1922683 від 22.03.2010р. (том справи 1, аркуш справи - 39), але у встановленому порядку та строки відповідач борг не погасив, майно не повернув.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, позивач, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати, 3% річних та неустойку за порушення строків повернення майна.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

В своїй апеляційній скарзі відповідач просив суд апеляційної інстанції скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. у справі №15/117 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 25,19 грн. пені, 08,11 грн. 3% річних, 16144,20 грн. неустойки та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, перерозподіливши судові витрати. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що в листі №18/03/10-03 від 18.03.2010р. позивач не вказав місце, куди потрібно було повертати майно, а сам лист відповідач отримав після закінчення граничного строку сплати боргу, визначеного позивачем, оскільки останній направив цей лист в передостанній день цього строку. Також відповідач зазначав про те, що між сторонами було досягнуто згоди відносно відстрочки платежу №29 (нумерація згідно графіку платежів Додаток №2 до Договору) на один тиждень і днем сплати цього платежу є 30.11.2009р., що підтверджується банківською випискою, доданою до апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд частково не погоджується з висновками, викладеними в Рішенні суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобовязань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобовязання в частині дотримання порядку та строків здійснення лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті чотирьох лізингових платежів у сумі 35 876 грн.

У відповідності до ст. 782 Цивільного кодексу України листом №18/03/10-03 від 18.03.2010р. позивач розірвав з відповідачем спірний договір №227 від 14.06.2007р.

З моменту одержання відповідачем повідомлення про розірвання Договору, а саме 03.04.2010р., Договір вважається розірваним згідно з ч.2 ст. 782 Цивільного кодексу України. Оскільки Договір є розірваним з 03.04.2010р., позивач нарахував відповідачу лізинговий платіж за період з 15.03.2010р. по 03.04.2010р. в розмірі 5786,45 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором станом на дату звернення з позовом до суду та прийняття рішення по даній справі становила 41 662,45 грн.

В матеріалах справи наявний лист відповідача, в якому він визнавав заборгованість по Договору станом на 02.06.2010р. у розмірі 53814,00 грн. та зобовязувався частково сплатити борг у сумі 22000,00 грн. до 11.06.2010р. (том справи 1, аркуш справи 65). Окрім того, в апеляційній скарзі відповідачем також не заперечувався факт існування заборгованості.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження оплати боргу відповідач суду не надав.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та підтвердженість позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 41 662,45 грн.

Згідно з п. 11.2 Договору у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених п.3.2 Договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у сумі 0,1% від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки до повного розрахунку.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Зважаючи на те, що судом було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є правомірним.

Однак, як в позові, так і в рішенні місцевого господарського суду зазначено про те, що пеня підлягає нарахуванню та стягненню за період з 22.11.2009р. по 21.05.2010р., інфляційні нарахування - за період з 15.12.2009р. по 21.05.2010р., 3% річних - за період з 15.10.2009р. по 21.05.2010р.

Натомість, з позовної заяви та розрахунку основного боргу вбачається, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення заборгованості по чотирьом лізинговим платежам (14.12.2009р., 14.01.2010р., 14.02.2010р., 14.03.2010р.) та платежу за період з 15.03.2010р. по 03.04.2010р., тобто заборгованість виникла з 15.12.2009р. і прострочення оплати лізингових платежів, про які зазначає позивач, а саме порушення графіку платежів, погодженого сторонами при укладанні Договору (Додаток №2 до Договору) розпочалось саме з 15.12.2009р.

Отже, право на нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних виникло у позивача з дня прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, а саме з 15.12.2009р. Натомість, як уже зазначалось вище, позивач і суд здійснили розрахунок пені та 3% річних, починаючи з 22.11.2009р. і з 15.10.2009р., тобто ще до виникнення прострочення по спірним платежам.

Згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача за період з 15.12.2009р. по 21.05.2010р. підлягає стягненню пеня у розмірі 1954,33 грн., 3% річних у сумі 345,72 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1148,03 грн.

Згідно з п.12 Договору після закінчення строку дії договору, лізингоодержувач повертає обєкт лізингу лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою, вказаною лізингодавцем. Передача обєкта лізингу відбувається за актом приймання-передачі, який підписується зацікавленими сторонами і затверджується директором Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-XXI».

У відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України в разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач не повернув позивачу обєкт лізингу за Договором, а саме: оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний №0127), вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 04.04.2010р. по 21.05.2010р. в розмірі 16144,20 грн. та вимоги про повернення майна (обєкту лізингу) також є обґрунтованими.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження належного виконання ним своїх договірних зобовязань.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Хоча доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, однак в процесі перегляду рішення місцевого господарського суду було встановлено неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, зокрема, щодо правомірності визначення періоду нарахування пені та 3% річних.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, однак Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. у справі №15/117 має бути змінено в частині розміру пені та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, судові витрати за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на відповідача (апелянта).

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд відшкодувати витрати на послуги адвоката у сумі 15000 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відшкодуванню витрат на послуги адвоката підлягають лише 6989,99 грн. ( 5% від суми задоволених позовних вимог ).

Однак апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з вищенаведеного випливає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас, у вирішенні питань, повязаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді необхідно враховувати, що у відповідності до ч.3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

В матеріалах справи (том справи - 1, аркуші справи 66-67) наявні платіжні доручення №1348 від 13.07.2010р., №1354 від 16.07.2010р., якими позивач підтверджує свої витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн., але з вказаних платіжних доручень вбачається, що одержувачем коштів є не адвокат, а фізична особа підприємець (ФОП) ОСОБА_1

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про адвокатуру”, адвокати, дають консультації, розяснення з юридичних питань та здійснюють інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Визначення підприємництва, як виду господарської діяльності, наведено в ст. 42 Господарського кодексу України, згідно з якою підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Проте, виходячи з норм Закону України “Про адвокатуру”, адвокати не можуть бути субєктами підприємницької діяльності, тому надане позивачем платіжне доручення не може бути прийняте судом як належний доказ на підтвердження понесення ним витрат з оплати адвокатських послуг, що є передумовою для їх відшкодування у відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката у сумі 15 000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 47, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросол” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010р. у справі №15/117 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросол” (14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 45, код ЄДРПОУ 33336280, р/р2600500014431 в ВАТ „Державний Експортно-Імпортний Банк України”, м. Чернігів, МФО 353649, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державіним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю„АТОН-ХХІ” (юр.адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; факт.адреса: м. Київ, вул. Соломянська, 5, оф.508; код ЄДРПОУ 32957866, р/р 26004000012301 в ЗАТ „ВЕСТ ФАЙНЕС ЕНД КРЕДИТ БАНК”, МФО 380441) 41662,45 грн. (сорок одну тисячу шістсот шістдесят дві гривні 45 копійок) боргу, 1954,33 грн. (одну тисячу девятсот пятдесят чотири гривні 33 копійки) пені, 345,72 грн. (триста сорок пять гривень 72 копійки) 3% річних, 1148,03 грн. (одну тисячу сто сорок вісім гривень 03 копійки) інфляційних втрат, 16144,20 грн. (шістнадцять тисяч сто сорок чотири гривні 20 копійок) неустойки, 1392,30 грн. (одну тисячу триста девяносто дві гривні 30 копійок) державного мита та 235,08 грн. (двісті тридцять пять гривень 08 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросол” (14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 45, код ЄДРПОУ 33336280, р/р2600500014431 в ВАТ „Державний Експортно-Імпортний Банк України”, м. Чернігів, МФО 353649) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю„АТОН-ХХІ” (юр.адреса: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; факт.адреса: м. Київ, вул. Соломянська, 5, оф.508; код ЄДРПОУ 32957866, р/р 26004000012301 в ЗАТ „ВЕСТ ФАЙНЕС ЕНД КРЕДИТ БАНК”, МФО 380441) оптичний сортувальний станок SORTEX-7000 (модель 7120, серійний №0127) вартістю 78001,56 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.”.

3. Матеріали справи №15/117 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді

06.10.10 (відправлено)