Постанова № 12357976, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010                                                                                           № 23/6

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача – Короленко В.В.- представник за довіреністю

від відповідача – Карпович А.Р.- представник за довіреністю; Фоменко В.Г.- представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010

у справі № 23/6 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Алвіго"

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр „Алвіго”

до           Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”

про          внесення змін до договору.

про                                                   стягнення 5353920,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 у справі № 23/6 первісний позов задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 у справі № 23/6, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що укладений договір є консенсуальним і припиненим моментом виконання сторонами своїх зобов’язань, з викладеного випливає, що строк дії договору не є істотною умовою; чинність договору не буде припинена доти, доки, зобв’язання не буде виконано сторонами або одна із сторін не відмовиться від договору у порядку передбаченому для розірвання Договору в даному випадку таке права лише передбачено для Позивача (п.11.3. Договору); суд необґрунтовано застосував положення ст.1212 ЦК України; договір є діючим, оскільки зобов’язання сторін по договору припинені не були, а отже є триваючими.

В доповненні до апеляційної скарги скаржник зазначав, що кошти отримані відповідачем у сумі 5353920грн. спрямовувались на будівництво газотурбінних установок, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів заперечував, та вважає їх необґрунтованими та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2010 порушено апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 06.07.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 розгляд справи відкладено на 09.09.2010 у зв’язку з неявкою представника Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”.

09.09.2010 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.09.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 розгляд справи відкладено на 23.09.2010 у зв’язку неявкою представників сторін.

23.09.2010 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2010.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивачем (за первісним позовом) та Відповідачем (за первісним позовом) було укладено 25.03.2005 року договір №27-НТЦ-2005, відповідно до якого Відповідач зобов’язався виготовити та поставити Позивачу два комплекти газотурбінних установок ГТУ-8 та додаткове теплообмінне обладнання, які необхідні для проведення реконструкції двох агрегатів УКЛ-7 №3 та №6 для виробництва азотної кислоти.

У відповідності до пункту 1.2 договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року, Відповідач зобов’язався виконати: технічний аудит двох агрегатів УКЛ №3 і №6, які підлягають реконструкції на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8. Активування базових фактичних показників роботи агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 до реконструкції. Розробку заходів і видачу рекомендацій по встановленню виявлених дефектів обладнання і відновлення їх робочих параметрів (пункт 1.2.2 договору); розробку та погодження із Позивачем вихідних даних для проектування реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8 (пункт 1.2.3 Договору); розробку робочих проектів реконструкції агрегатів УКЛ-7 № 3 і № 6 по виробництву азотної кислоти на основі заміни ГТТ-3М на ГТУ-8 (пункт 1.2.4 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року Відповідач зобов’язався передати Позивачу «ноу-хау», які включають параметри апаратурно-технологічного оформлення реконструкції агрегатів УКЛ-7 №3 і №6 з обладнанням, що поставляється, та конструктивні рішення по обладнанню.

Згідно п.2.1 договору, ціна договору складає 27456000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору, Позивач перерахував на поточний рахунок Відповідача 23240640,00 гривень, у тому числі платіжним дорученням №9625 від 07.10.2005 року перераховано авансовий платіж у розмірі 4118400,00 гривень (згідно пункту 2.4.2 договору) за турбоблок ГТУ-8 для агрегату УКЛ-7 №6 та платіжним дорученням №11883 від 08.12.2005 року перераховано 2471040,00 гривень попередньої оплати (згідно пункту 2.4.3 договору) за обладнання та документацію для агрегатів УКЛ-7 №3 та №6. Позивачем перераховано 5353920,00 гривень попередньої оплати за реконструкцію агрегату з виготовлення азотної кислоти УКЛ-7 №6.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2008 року у справі №48/113 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008 року) за позовом відкритого акціонерного товариства «Концерн Стирол» до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Алвіго» було встановлено факт порушення строків господарських зобов’язань по договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 З урахуванням прострочення перерахування авансових платежів Позивачем, Відповідач був зобов’язаний поставити газотурбінні установки ГТУ-8 в комплектності згідно ТУ У 29.1-14308345-006-2004 для агрегатів УКЛ-7 №3 та №6 не пізніше 22.06.2007 року.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, колегія констатує, що з урахуванням вищенаведеного, докази виконання Відповідачем своїх господарських зобов’язань за договором №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року в частині поставки обладнання та виконання робіт з реконструкції агрегату УКЛ-7 №6.

Укладений договір №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить одночасно умови щодо регулювання відносин підряду та виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, відповідно до відносин сторін підлягають застосування норми законодавства, які врегульовують такі відносини.

У відповідності до пунктів 2.4.2 та 2.4.3 договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року Позивачем перераховано авансові платежі за умовами договору, які регулюють відносини поставки обладнання та супровідної документації (пункти 1.1 та 1.2-1.7 специфікації постачаємого обладнання, додаток №1 до договору).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (стаття 267 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов’язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання у встановлений строк.

Згідно ч.2 ст.220 Господарського кодексу України Позивач набув права відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2009 року Позивач звернувся з вимогою до Відповідача (лист №14/01-86) повернути кошти попередньої оплати за УКЛ-7 №6 у розмірі 5353920,00 гривень. Доказом отримання означеної вимоги є відповідна відповідь на нього Відповідача.

У відповідності до положень ст.1212 Цивільного кодексу України Відповідач був зобов’язаний повернути отримані ним грошові кошти попередньої оплати протягом семи днів з дня пред’явлення відповідної вимоги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до Позивача (за первісним) про внесення відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України (у зв’язку з істотною зміною обставин) змін до договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року в частині збільшення загальної ціни договору (більш як на 48%), розміру авансового платежу за газотурбінну установку для агрегату УКЛ-7 №6 (майже на 222%) та продовження строку виконання робіт.

В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом, посилався на те, що сторони самостійно передбачили у договорі можливість зміни ціни у договорі, і і Відповідач пропонує встановити нову ціну на нову газотурбінну установку ГТУ-8 для агрегату УКЛ-7 з посиланням на ст.ст. 526, 631, 632, 691, 652ЦК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що зустрічний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 652 Цивільного кодексу України суду надано право змінити укладений сторонами договір у зв’язку з істотною зміною обставин на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно чотирьох умов та з підстав, встановлених частиною четвертою цієї ж статті. Оскільки вимоги Позивача за зустрічним позовом фактично порушують умови статті 652 Цивільного кодексу України у суду відсутні відповідні правові підстави для їх задоволення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що строк дії договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 року закінчився 31.12.2007 , у відповідності до п.11.1 Договору, тому суд не має правових підстав вносити до нього зміни, змінювати вартість робіт та продовжувати строки виконання зобов’язань однієї з сторін.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про те, що первісний позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов є безпідставним та у задоволенні його слід відмовити.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що термін дії договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 продовжив свою дію після 31.12.2007, тобто після закінчення строку його дії не приймається колегією суддів до уваги.

У відповідності до ст..ст.651,654 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом і не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєї згоди на продовження строку дії договору №27-НТЦ-2005 від 25.03.2005 не давав, будь-яких угод із відповідачем про продовження строку дії договору не укладав. Чинне законодавство, яке регулює правовідносини з сторін щодо договору купівлі - продажу, поставки, підряду не передбачає такої підстави для продовження строку дії договору, як односторонні дії сторони договору спрямовані на виконання зобов’язань за договором, після закінчення дії договору.

В судовому засіданні 23.09.2010 представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр „Алвіго” надано           додаткові докази, а саме банківські виписки з рахунків.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що надані Відповідачем за первісним позовом документів, не довів, які значення вони мають для справи, крім того, у вказаних документах мають місце правовідносини Відповідача з ВАТ „Інженерно-вирбниче об’єднання „Енергія” , які не мають значення до предмету спору, тому зазначені докази не приймаються до уваги.

Крім того, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції, з причин що не залежали від нього (ч.1ст.101 ГПК України).

Колегія суддів відмічає, що документи Відповідачем за первісним позовом подані після винесення рішення по справі судом першої інстанції, та останній не обґрунтував неможливість подання їх у суді першої інстанції.

Проаналізувавши надані додаткові докази, колегія зазначає, що вони не підтверджують виконання відповідачем своїх зобов’язань у повному обсязі та не підтверджують доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не спростовують обставин, викладених у рішенні суду першої інстанції та доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду скаржник не навів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта у зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний центр „Алвіго”залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 у справі № 23/6 залишити без змін.

Матеріали справи № 23/6повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді