Рішення № 12357619, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 43/250-10

вх. № 8720/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суза І.А. - довіреність №950 від 19.03.2010 року

відповідача - Шовкопляс О.Ю. довіреність №38/3746 від 05.10.2010 року

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харків

до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 707453,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» звернувся до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (відповідач по справі), про стягнення заборгованості в розмірі 707453,19 гривень.

В призначеному 01 листопада 2010 року судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Свої позовні вимоги обґрунтовує, тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо сплати послуг за водовідведення.

Відповідач в призначеному судовому засіданні 01 листопада 2010 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач немає змоги вчасно виконувати свої договірні зобов'язання у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства відповідача, до того ж відповідач заявив клопотання про зменшення суми пені на 50% у зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною організацією.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача встановив наступне.

01.04.2008 року між ДКП "Харківкомуночиствод", та КП “Харківські теплові мережі"( абонент), був укладений договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався приймати від відповідача стічні води в обсягах, встановлених "Абоненту" лімітів водокористування та водовідведення згідно за договором, а саме п.п. 2.1. - 2.1.3. договору, а відповідач зобов'язався у відповідності до розділу № 4 договору своєчасно сплачувати за послуги водовідведення на підставі обсягів та тарифів, розроблених та затверджених відповідно до діючого законодавства. Відповідно п. 4.2. Абонент сплачує вартість послуг водовідведення в сімнадцятиденний строк з дня відправлення платіжного документа поштою відповідно до реєстру доставки вимог-доручень або у 7-денний строк з моменту моменту одержання платіжного документу.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року включно надавав послуги щодо водовідведення та направляв відповідачу платіжні вимоги - доручення, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, покладені на нього умовами договору, не сплатив у встановлений договором строк, порядку та розмірі вартість наданих послуг в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року утворилась заборгованість з основного боргу у розмірі 706852,85 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Заявою від 18.10.2010 року позивач зменшив позовні вимоги у зв"язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу та просив стягнути борг за водовідведення у розмірі 686219,09 грн. та 600,34 грн пені.

Відповідно до ч.4 статті 22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 20633,76 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Зазначені обставини справи, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, дають правові підстави суду дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення 686219,09 гривень заборгованості є обґрунтованими, визнаною відповідачем та доведеною суду конкретними необхідними доказами, у зв’язку з чим така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд в порядку виключення, приймаючи до уваги, що відповідач - КП «Харківські теплові мережі» є комунальним підприємством, вважає можливим зменшити розмір пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 300,17 гривень. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, п.1-1 ст80, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11 р/р 26003301968, банк –перша Харківська філія АКБ Базис» МФО-351599, код-31557119) на користь Комунального підприємства "Харківкомуночиствод" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, р/р №26005010041510 в АКБ "Золоті ворота", МФО-351931, код-03361715) 686219,09 гривень основного боргу, 300,17 гривень пені.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11 р/р 26003301968, банк –перша Харківська філія АКБ Базис» МФО-351599, код-31557119) на користь державного бюджету України (одержувач коштів: УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувач - Головне управління державного казначейства України в Харківській області, МФО 851011) державного мита у сумі 102,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11 р/р 26003301968, банк –перша Харківська філія АКБ Базис» МФО-351599, код-31557119) на користь державного бюджету України на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код 24134490, рахунок 31219264700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) - 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 20633,76 гривень провадження у справі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 04 листопада 2010 року