Рішення № 12357621, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 43/215-10

вх. № 8403/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Багрій А.Н.- довіреність від 30.09.2010 р №282 відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Дочірнє підприємство "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України"

до ПФ "Мінкан", м. Харків

про стягнення 38 574,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірне підприємство "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Приватної фірми «Мінкан» (відповідач по справі) про стягнення 35511,00 гривень основного боргу, 2643,20 гривень пені, 420,40 грн. 3% річних та судові витрати просить покласти на відповідача у справі.

В призначеному судовому засіданні 01листопада 2010 року позивач наполягав на позовних вимогах з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Посилаючись на те, що відповідно до договору № П/хм-0001-П від 01.02.2010 року позивач надав відповідачу послуги, однак відповідач порушив свої зобов`язання в частині оплати за надані позивачем послуги, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 35511,00 гривень.

Відповідач в призначені судові засідання 04 жовтня 2010 року ,18 жовтня 2010 року та 01 листопада 2010 року не з’явився, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи, були направлені відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом. Проте, на адресу господарського суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 23 вересня 2010 року, та ухвала про відкладення розгляду справи від 04 жовтня 2010 року з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

          У відповідності до ст.93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 7246166 станом на 13.10.2010 року, який долучено до матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є: м. Харків, Червонозаводський р-н, вул. Обоянська,25, тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до слухання на 04.10.2010 року та ухвала про відкладення розгляду справи на 18.10.2010 та 01.11.2010 року. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обов’язок, покладений на нього Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, у зв'язку з чим суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 лютого 2010 року між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ПП «Мінкан» (покупець), було укладено договір № П/хм-0001-п від 01.02.2010 року про постачання природного газу.

Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов’язався постачати відповідачеві (покупцю) природний газ, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ та послуги з його транспортування проводяться покупцем виключно грошовими коштами у безготівковій формі у національній валюті України-гривні, шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 (п"ять) банківських днів до початку місяця поставки.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, передавши покупцю природний газ, на загальну суму 35511,00 гривень відповідно до актів приймання передачі природного газу від 28.02.2010 року, 31.03.2010 року, 30.04.2010 року проте відповідач свої зобов"язання не виконав та не розрахувався за поставлений природний газ.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, де зазначено що, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 35511,00 гривень основного боргу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи в тому числі 2-х стороннім актом звіряння взаємних розрахунків, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних з відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до п.7.2 укладеного сторонами договору передбачено у разі невиконання покупцем умов договору покупець зобов"язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Стаття ст. 625 ч. 2 Цивільного кодексу України передбачає, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договору не встановлений розмір відсотків.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2643,20 грн. та 3% річних, в сумі 420,40 грн доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Зазначені обставини справи, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, дають правові підстави суду дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості, пені та 3 % річних є обґрунтованими та доведеними суду конкретним необхідними доказами, в зв’язку з чим суд позов ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії ДП "Нафтогазмережі" задовольняє.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75 ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Мінкан» (61058, м. Харків, вул.Обоянська,25 р/р 26001060381817 в ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533 код ЄДРПОУ 14068941) на користь ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 р/р 260093011122 в Філії ГУ по м. Києву та Київської області ВАТ "Ощадбанк" МФО 322669, код ЄДРПОУ 34821777) 35511,00 гривень заборгованості, 2643,20 гривень пені, 420,40 гривень - 3 % річних 102,00 гривень витрат по оплаті державного мита та 236,00 гривень по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Повний текст судового рішення підписаний 01 листопада 2010 року.