Рішення № 12357542, 03.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2010 р. Справа № 60/268-10

вх. № 8442/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєва А.М., посвідчення №15 від 15.01.2010р.

позивача - Філіпенко О.С., довіреність б/н від 01.02.2010р. відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Харківської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі Обласного комунального підприємства теплових мереж, с. Пісочин

до Дочірнього підприємства "Пісочинкомунсервіс-2", м. Харків

про стягнення 2344,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міжрайонна прокуратура звернулась до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Обласного комунального підприємства теплових мереж (позивач) про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Пісочинкомунсервіс-2" інфляційних втрат у розмірі 573,72 грн., 3% річних у розмірі 123,81 грн., пені у розмірі 1049,28 грн. та боргу за отримані послуги з теплопостачання у розмірі 597,96 грн. В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено про укладання між позивачем та відповідачем договору №6708 про постачання теплової енергії від 01.12.2008р. За період з грудня 2008 року по лютий 2010 року заборгованість відповідача за даним договором по оплаті теплової енергії складала 6569,39 грн., що підтверджується судовим рішенням по справі №08/57-10, яке набрало законної сили. Враховуючи те, що відповідач на момент подачі позову до суду суму боргу за договором не сплатив, нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Крім того, у листопаді 2008 року позивачем без укладання письмового договору з відповідачем було поставлено теплову енергію на суму 597,96 грн., що не звільняє відповідача від сплати отриманих послуг з теплопостачання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 листопада 2010 року о 10:20 годині.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позов прокурора, вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Надав 03 листопада 2010 року клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів (вх. №21022), а саме копії свідоцтва про державну реєстрацію позивача, копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача та відповідача, розрахунку оплати за поставлену теплову енергію споживачу ДП "Пісочинкомунсервіс-2" у листопаді 2008 року, копії довідки №566/17 від 06.07.2010р., копії супровідного листа №018616 від 27.11.2010р. по справі №08/57-10, копії довіреності від 01.02.2010р. та копії рішення господарського суду Харківської області від 14 липня 2010 року по справі №08/57-10.

Суд, розглянувши дане клопотання, задовольняє його та долучає до матеріалів справи надані документи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102207288895.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 грудня 2008 року було укладено договір №6708 купівлі -продажу теплової енергії в гарячій воді.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., за цим договором Теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.2.1. Договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1а до цього договору та температури зовнішнього повітря, санітарних норм споживання та приєднання теплових навантажень, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що даний договір набуває чинності з 01 грудня 2008 року та діє до 31 грудня 2009 року.

Пунктом 10.4. Договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

При таких обставинах, з урахуванням відсутності письмових заперечень сторін щодо продовження строку дії договору, суд приходить до висновку, що станом на момент розгляду справи спірний договір чинний до 31 грудня 2010 року.

Розділом 6 Договору визначено порядок розрахунків, а саме розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, які можуть змінюватися відповідно до діючого законодавства України, та в інших формах, що не суперечать діючого законодавству відповідно до діючих тарифів на період показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Відповідач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно сплачує своїм дорученням позивачу вартість зазнаної в додатку 1а до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач здійснює: до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Пунктом 6.10. Договору встановлено, що відповідач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує у позивача за адресою: м. Харків, вул. Балашовська, 25, документи за розрахунковий період, а саме рахунок - фактуру та акт звіряння розрахунків.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 липня 2010 року по справі №08/57-10 за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Обласного комунального підприємства теплових мереж, смт. Пісочин до Дочірнього підприємства "Песочинкомунсервіс-2", м. Харків про стягнення 10318,90 грн. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства «Песочинкомунсервіс-2» на користь Обласного комунального підприємства теплових мереж – 6569,39 грн. заборгованості, стягнути з Дочірнього підприємства «Песочинкомунсервіс-2» до державного бюджету України державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 597,96 грн. основного боргу, 1593,44 грн. пені, 1290,12 грн. інфляційних витрат та 268 грн. трьох відсотків річних.

Даним рішенням встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію в період з 01.12.2008 року по лютий 2010 року за договором № 6708 від 01.12.2010 року становить 6569,39 грн. Крім того, встановлено про те, що стягнення заявленої суми боргу у розмірі 597,96 грн. за листопад 2008 року згідно договору №6708 від 01.12.2008р. є безпідставним, оскільки за спірним договором відповідачем отримано теплову енергію в період з 01.12.2008р. по лютий 2010 року. В частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних судом було відмовлено в задоволенні позову з огляду на ненадання належного розрахунку позовних вимог в цій частині.

Судом встановлено, що рішення господарського суду Харківської області по справі №08/57-10 набрало законної сили, на виконання даного рішення було видано наказ, однак на час розгляду справи дане рішення господарського суду не виконано відповідачем, що також не спростовано відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позову, суд зазначає наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки, нараховані за період з 19 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 573,72 грн., 3% річних за період з 19 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 123,81 грн. та пеню за період з 19 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 1049,28 грн.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2.2. Договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочені за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд дійшов висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1049,28 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат, нарахованих за період з 19 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 573,72 грн. та 3% річних за період з 19 січня 2009 року по 19 квітня 2010 року в сумі 123,81 грн., суд прийшов до висновку, що наданий розрахунок не суперечить чинному законодавству, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, що становить суму 123,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 573,72 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині стягнення боргу за отримані послуги з теплопостачання в сумі 597,96 грн. за листопад 2008 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами не було укладено договору на постачання теплової енергії у листопаді 2008 р., однак на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 26 вересня 2008 року позивачем було підключено відповідача до джерела теплової енергії, що підтверджується актом №90/3 включення споживача до джерела теплової енергії від 09 листопада 2008 року.

Відповідно до п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року за №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п.14. Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до п.23 Правил у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Прокурором та позивачем не надано доказів направлення вимоги про сплату за листопад 2008 року теплової енергії на суму 597,96 грн., отже суд приходить до висновку, що станом на момент подачі позову до суду зобов`язання відповідача по сплаті за отриману у листопаді 2008 року теплову енергію не настало.

Суд також зазначає, що у контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, названими статями встановлено, що позивач має право на подання позову лише у тому разі, коли діями відповідача порушується право чи інтереси безпосередньо позивача.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, в позовній заяві прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту.

Отже, для звернення до суду з позовом, прокурор повинен обґрунтувати та довести порушення відповідачем інтересів держави.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не було порушено зобов"язання щодо сплати наданої позивачем теплової енергії за листопад 2008 року на час звернення прокурора з позовом до суду та відповідно не було порушено інтереси держави, права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 75,99 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 175,82 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 1746,81 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Пісочинкомунсервіс - 2" (62416, Харківська область, смт. Пісочин, пров. Транспортний, буд. 2, р/р №26000001937001 Банк Ф-1 "ХД АТ Індекс - Банк", МФО 350619, ідентифікаційний код 32435843) на користь Обласного комунального підприємства теплових мереж (62416, Харківська область, с. Пісочин, вул. Крупської, буд.15, р/р №26005155880011 в АКБ "Базис", м. Харкова, МФО 351760, ідентифікаційний код 31556309) інфляційні втрати у розмірі 573,72 грн., 3% річних у розмірі 123,81 грн. та пеню у розмірі 1049,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Пісочинкомунсервіс - 2" (62416, Харківська область, смт. Пісочин, пров. Транспортний, буд. 2, р/р №26000001937001 Банк Ф-1 "ХД АТ Індекс - Банк", МФО 350619, ідентифікаційний код 32435843) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, держмито в сумі 75,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Пісочинкомунсервіс - 2" (62416, Харківська область, смт. Пісочин, пров. Транспортний, буд. 2, р/р №26000001937001 Банк Ф-1 "ХД АТ Індекс - Банк", МФО 350619, ідентифікаційний код 32435843) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 175,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 597,96 грн. - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/268-10 підписано 05 листопада 2010 року.