Рішення № 12357531, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 43/244-10

вх. № 8686/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сеник С.Г. -довіреність №0448/10 від 09.06.10 р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Астарта", с. Великі Проходи

про стягнення 4065,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Астарта"про стягнення заборгованості в розмірі 4065, 13 гривень.

В призначеному судовому засіданні 01 листопада 2010 року позивач наполягав на заявлених позовних вимогах та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов’язання в частині оплати послуг: -          за договором про надання послуг мобільного зв’язку №2431599 від 07.09.05 р. та додатковою угодою до нього №2136359 від 07.09.05 р.; -за договором про надання послуг мобільного зв’язку №2035169 від 04.01.05 р.та додатковою угодою до нього №3847979 від 15.05.08 р.; -          за договором про надання послуг мобільного зв’язку №1582681 від 30.03.04 та додатковою угодою до нього №4357972 від 17.06.09. р., належним чином не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4065,13 грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідач в призначені судові засідання 18 жовтня 2010 року та 01 листопада 2010 р. не з’явився, проте, на адресу господарського суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі яка направлялась на адресу відповідача зазначену в позовній заяві.

У відповідності до ст.93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 46/2-14/6684 від 14.10.2010 року, який долучено судом до матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є: 62331, Харківська область, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, буд. 1 тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до слухання на 18.10.2010 року та ухвала про відкладення розгляду справи на 01.11.2010. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обов’язок, покладений на нього Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов"язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

30.03.2004 між сторонами було укладено Договір про надання послуг мобільного зв’язку №1582681 та Додаткову воду до нього №4357972 від 17.06.09.

07.09.2005 між сторонами було укладено Договір про надання послуг мобільного зв’язку №2431599 та Додаткову воду до нього №2136359 від 07.09.05.

04.01.2005 між сторонами було укладено Договір про надання послуг мобільного зв’язку №2035169 та Додаткову воду до нього 3847979 від 15.05.08;

Відповідно до вказаних Договорів та Додаткових угод позивач зобов’язався надавати послуги мобільного зв’язку, а відповідач зобов’язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаних Договорів та Додаткових угод. Відповідачу було надано особовий рахунок № 1.10899116.

Згідно з умовами Договорів, Додаткових угод та Правил користування мережами стільникового зв’язку, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати цей договір. Призупинення надання послуги та розірвання договору не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за вищевказаним Договором та Додатковою угодою виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги мобільного зв’язку. Але відповідач свої зобов’язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв’язку з чим 01.09.2009 року у Відповідача виникла заборгованість за надані послуги мобільного зв’язку, про що було направлено (простою поштою) відповідний рахунок №0050845693 на суму 1432,79 грн. Проте заборгованість відповідачем не було погашено, її розмір збільшувався у жовтні 2009 року – на 522,12 грн., листопаді 2009 року – 90,00 грн., грудні 2009 року – 90,00 грн. (підтверджується розрахунком до претензії). Станом на 01.01.2010 загальна сума заборгованості відповідача за надані йому послуги мобільного зв’язку складала 2134,91 грн.

Відповідно до Відповідно до п. 1.1. додаткових угод до договорів про надання послуг мобільного зв’язку, починаючи з дати підписання цієї Додаткової угоди сторонами та протягом 730 календарних днів з моменту її підписання, абонент (відповідач) не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії за договором. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за основним договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою оператора з підстав, обумовлених договором, або за заявою абонента в період строку, встановленого цим пунктом, період дії додаткової угоди продовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено.

Відповідно до п. 1.3. додаткової угоди, забезпеченням виконання зобов’язання абонента перед оператором не відмовлятись від договору та/або цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії за договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо абонент відмовляється від договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1. цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобов’язань згідно за договором), або коли дія договору достроково припиняється у зв’язку з несплатою абонентом наданих йому послуг, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 1,92 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого п. 1.1. цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

27.12.2009, у зв’язку з наявністю заборгованості у Відповідача, вказані договори та додаткові угоди до них було розірвано за ініціативою позивача на підставі п.п. 2.1.5, 5.2 договору, та на підставі п. 1.3. додаткових угод було нараховано договірну санкцію. у розмірі 1793,28 грн. (підтверджується розрахунком, доданим до позовної заяви).

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 08.01.2010 року №1.10899116/01 з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Загальна сума заборгованості відповідача складається з: заборгованості за послуги зв’язку – 2134,91 грн., заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України – 136,94 грн. та договірної санкції – 1793,28, а всього – 4065,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань штрафні санкції.

Відповідно до ст. 234 Господарського кодексу України визначає, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договоромв частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 546, 625, 903 Цивільного кодексу Ураїни, ст. ст. 193, 230, 234 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 4,12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „АСТАРТА” (62331, Харківська область, Дергачівський р-н, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, буд. 1; код ЄДР 31618993, п/р 26003001116001 в ІНДЕКС-Банк, МФО 350619) на користь Приватного акціонерного товариства ”МТС Україна” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в ”Райффайзен банк Аваль” м. Києва, МФО 300335) 4065,13 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 02 листопада 2010 року