Рішення № 12357503, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 16/50-09

вх. № 2100/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Литовченко О.О., довіреність від 14.05.2010 року; першого відповідача - не з"явився; другого відповідача - не з"явився; третьої особи - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк

до Акціонерного товариства закритого типу "Харківський лакофарбовий завод "Червоний Хімік", м. Харків (перший відповідач) та Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", м. Київ (другий відповідач)

про стягнення 44820,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням прийнятих судом уточнень, просить суд стягнути з 1-го відповідача АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" завдану матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 19 830,00 грн. та стягнути з 2-го відповідача ЗАТ "Європейський страховий альянс" завдану матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 24 990,00 грн., також до стягнення заявлено судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту виплати страхового відшкодування у позивача, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 ЦК України виникло право вимоги до відповідачів щодо відшкодування спричиненого збитку.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

01.11.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій він просить суд стягнути з відповідачів солідарно витрати на проведення судової експертизи у розмірі 2294,40 грн.

Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи.

Представники першого та другого відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

15.07.2009 р. представник 1-го відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив, в якому вказує, що водій ОСОБА_1. використовував службовий автомобіль ГАЗ 3110 державний № НОМЕР_1 для власних потреб і до того ж не у робочий час. У зв'язку з чим вважає, що АТЗТ ХЛФЗ "Червоний хімік" є неналежним відповідачем у цій справі і позовні вимоги мають бути звернені до ОСОБА_1.

В судовому засіданні 01.11.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 травня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля Dacia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2. під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить АТЗТ "ХЛФЗ "Червоний хімік" під керуванням ОСОБА_1. В результаті ДТП було завдано шкоди автомобілю Dacia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2. Dacia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2.

Відповідно до довідки Липецького відділу ГУВС України в Харківській області від 31.05.2007 року ДТП сталося внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_1., про що був складений протокол серії ХА № 936385 від 29.05.2007 року.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 6686 від 13.08.2010 року, проведеною ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса відповідно до ухвали господарського суду від 06.07.2010 року, дії водія ОСОБА_1. не відповідали вимогам п. 14.2 "в" Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з пригодою. На момент ДТП водій ОСОБА_1. працював водієм у АТЗТ "ХЛФЗ "Червоний хімік".

08.12.2006 року між позивачем та ОСОБА_2. був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 25214-20-02.

Відповідно до рахунку-фактури № ЦСФ-000315 від 24.07.2007 року та рахунку-фактури № КСФ-001153 від 12.11.2007 року вартість відновлювального ремонту автомобіля 46450,00 грн. Із кошторису збитків виключена вартість робіт та матеріалів згідно до п. 10.17, п. 11.3.1 договору страхування - роботи позиції 76 рахунку-фактури № ЦСФ-000315 від 24.07.2007 року та позиція 8 рахунку-фактури № КСФ-001153 від 12.11.2007 року на загальну вартість 1630,00 грн. Таким чином, сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за договором страхування складає 44820,00 грн., про що було складено страховий акт № 3213-02 від 17.09.2007 року з доповненням від 25.12.2007 року.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування", на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 3213-02 від 17.09.2007 року з доповненням від 25.11.2007 року та листа Вигодонабувача за договором страхування ТОВ "ПростоФінанс" від 15.06.2007 року була здійснена виплата страхового відшкодування (платіжне доручення № 8657 від 17.09.2007 року та платіжне доручення № 12780 від 25.12.2007 року).

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВА/2260472, який виданий ЗАТ "Європейський страховий альянс", цивільна відповідальність водія автомобіля ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у ЗАТ "Європейський страховий альянс".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Недоговірні зобовязання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги пятої ЦК України. Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст. 1166 ЦК України “Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст. 1172 ЦК України. “Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою”).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст. 1187 ЦК України “Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст. 1188 ЦК України. “Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки”).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 37.4 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

В разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” особами, зобовязаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 510,00 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Пунктом 37.5 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Щодо тверджень першого відповідача про те, що відповідальність повинен нести водій ОСОБА_1., оскільки він використовував службовий транспорт в неробочій час для власних потреб, суд зазначає наступне.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.

Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них (п. 3 Розяснень пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.92 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”).

Як свідчать матеріали справи, перший відповідач з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом в момент скоєння ДТП до компетентних органів не звертався, що свідчить про те, що перший відповідач усвідомлював та схвалював використання транспортного засобу ОСОБА_1. не в робочий час для власних потреб. Про вказане також свідчить той факт, що ОСОБА_1. керував транспортним засобом на підставі виданого від імені першого відповідача подорожного листа, з роботи звільнений не був, тому мав трудові відносини з першим відповідачем. Вказане зумовлює настання відповідальності за заподіяну в результаті ДТП матеріальну шкоду не на ОСОБА_1. як фізичну особу, а на першого відповідача, як на володільця джерела підвищеної небезпеки та особи, яка схвалила та надала право ОСОБА_1 використовувати транспортний засіб в неробочий час.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтею 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 12, 22, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" (61071, м. Харків, вул. Новожанівська, 1, код ЄДРПОУ 00204234) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р 26506150676452 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 334011, код ЄДРПОУ 31650052) - 19830,00 грн. завданої матеріальної шкоди в порядку регресу, 1265,63 грн. судових витрат, які складаються з витрат по сплаті державного мита, витрат на ІТЗ судового процесу та витрат на проведення судової автотехнічної експертизи.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (01004, м. Київ, вул. Басейна, 7-В, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р 26506150676452 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 334011, код ЄДРПОУ 31650052) - 24990,00 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, 1594,97 грн. судових витрат, які складаються з витрат по сплаті державного мита, витрат на ІТЗ судового процесу та витрат на проведення судової автотехнічної експертизи.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 02 листопада 2010 року