Рішення № 12357496, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 60/246-10

вх. № 7868/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №3454 від 28.09.2010р.

відповідача - Дончика В.Г., довіреність б/н від 06.09.2010р.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Київ

до Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків

про стягнення 26294,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" суми основного боргу у розмірі 25734,00 грн. та 3% річних в сумі 560,86 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено попередній договір №7/С10 на укладення у майбутньому договору оренди нерухомого майна загальною площею 91,0 кв.м., що знаходиться на третьому поверсі у торгово - офісному центрі AVE PLAZA, яке будується на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 10. У договорі було встановлено, що укладання основного договору оренди можливо після реєстрації права власності на торгівельний центр не пізніше 17 грудня 2008 року. Позивачем було виконано свої зобов`язання в частині перерахування грошових коштів в сумі 36764,00 грн. в якості забезпечення своїх зобов`язань і в рахунок орендної плати за основним договором. У договорі сторони погодили порядок повернення грошових коштів протягом 3 днів з моменту одержання письмової вимоги позивача про повернення коштів. Враховуючи те, що відповідач неодноразово повідомляв позивача про перенесення здачі до експлуатації торгівельного центру, позивач своїм листом вимагав повернення коштів в сумі 36764,00 грн., у відповіді на вимогу позивача повернути кошти відповідач, посилаючись на тяжке фінансове становище, запропонував узгодити погашення заборгованості та частково сплатив кошти в сумі 11030,00 грн., однак станом на 02 квітня 2010 року заборгованість відповідача не була ним сплачена, з урахуванням чого позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 25734,00 грн. та нараховані 3% річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11 жовтня 2010 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2010 року розгляд справи було відкладено на 01 листопада 2010 року о 12:00.

Представник позивача 01 листопада 2010 року надав клопотання (вх.28084) про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з її сплатою відповідачем, в частині 3% річних та судових витрат представник позивача підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні частково визнає позов, а саме в частині 3% річних та судових витрат, щодо позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 25734,00 грн. заперечує посилаючись на сплату цієї суми. 01 листопада 2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. 28084), який судом долучено до матеріалів справи.

Крім того, представник відповідача надав супровідним листом (вх.28083) копію довіреності від 06 вересня 2010 року та копію платіжного доручення №3032141 від 29.10.2010р., які судом долучається до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 14 лютого 2008 року було укладено попередній договір №7/С10.

Відповідно до ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до умов договору, а саме п.1. між сторонами досягнуто згоди про укладення між ними в майбутньому на умовах, визначених цим попередній договором, договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) загальною площею 91 кв.м., що буде знаходитися на 3-му поверсі у торгово - офісному центрі AVE PLAZA, що будується відповідачем на земельній ділянці в м. Харкові, за адресою: вул. Сумська, 10 для розміщення магазину з продажу журналів, газет, книг, CD, DVD "Press" у відповідності з додатком №3 до попереднього договору.

Згідно п.2. Договору у зв`язку з тим, що на момент укладення цього попереднього договору торговельний центр в цілому, і приміщення, зокрема, відсутні в натурі, сторони визнають, що укладання договору оренди нерухомого майна відносно приміщення можливо в майбутньому після завершення будівництва торговельного центра та приміщення, а також приймання їх в експлуатацію і отримання відповідачем виписки з реєстру прав власності на нерухоме майно в порядку, встановленому законодавством України. Відповідач зобов`язується зареєструвати право власності на торговельний центр не пізніше 17 грудня 2008 року.

Пунктом 9 Договору встановлено, що у випадку ухилення відповідача від укладання основного договору оренди, або неможливості його укладання обумовленої невиконанням відповідачем своїх зобов`язань відповідно до умов попереднього договору, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу понесені позивачем витрати в повному обсязі, в тому числі пов`язані із проведенням у приміщенні внутрішніх ремонтних робіт згідно додатка №2 до цього попереднього договору, а позивач має право відмовитися від укладання основного договору.

Згідно п.10 Договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього попереднього договору позивач перераховує на поточний рахунок відповідача в якості забезпечення своїх зобов`язань і в рахунок орендної плати за основним договором оренди кошти в розмірі 36764,00 грн. (з урахуванням ПДВ 20%), що дорівнює сумі двомісячної орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем було перераховано відповідачу кошти в сумі 36764,00 грн.

Пунктом 10 Договору встановлено, що у випадку не укладення основного договору оренди відповідно до умов цього попереднього договору (крім випадку безпідставної відмови позивача від укладання основного договору оренди) відповідач повертає позивачу кошти, зазначені в даному пункті протягом 3 днів з моменту одержання письмової вимоги позивача про повернення коштів.

Листом за вих. №43 від 26 листопада 2009 року позивач запропонував відповідачу на підставі п.10 Договору повернути кошти у розмірі 36764,00 грн. у зв`язку з перенесенням дати здачі торгово - офісного центру "AVE PLAZA". Даний лист отримано канцелярією відповідача 01 грудня 2009 року та зареєстровано за вх. №1031.

Листом за №2063 від 25.12.2009р. відповідач запропонував позивачу укласти додаткову угоду до попереднього договору оренди та у випадку відмови від укладання додаткової угоди, запропонував узгодити погашення заборгованості по поверненню авансового платежу протягом першого кварталу 2010 року.

Листом за №528 від 15.04.2010р. відповідач запропонував наступний графік повернення грошових коштів: 11030,00 грн. у квітні 2010 року, 25734,00 грн. у травні 2010 року. Судом встановлено, що позивач не погодив даний графік, що зазначається позивачем у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково повернув грошові кошти в сумі 11030,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 22 квітня 2010 року, з урахуванням чого відповідачем залишилась несплачена заборгованість в сумі 25734,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст. 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що керуючись п.10 Договору граничний строк сплати заборгованості складає 04 грудня 2009 року.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено основну суму заборгованості у розмірі 25734,00 грн., що підтверджується наданим платіжним дорученням №3032141 від 29.10.2010р. За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 25734,00 грн. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору згідно п.1.1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та відповідно суд задовольняє клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 560,86 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних за період з 05 грудня 2009 року по 20 серпня 2010 року, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 560,86 грн., оскільки розрахунок позивача не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 262,95 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 635 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 560,86 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, ідентифікаційний код 22649344) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (04123, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3% річних у розмірі 560,86 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 262,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Задовольнити клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Врешті частині позову в сумі 25734,00 грн. провадження у справі припинити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/246-10 підписано 05 листопада 2010 року.