Рішення № 12356777, 26.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10 Справа № 31/154-2010

Господарський суд Львівської області у складі судді Артимовича В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства “АС-Сервіс”, м. Львів

про: розірвання договору оренди, стягнення 2120,05 грн. та зобовязання звільнити займане нежитлове приміщення

Представники :

Від прокурора: Покора К.В. помічник прокурора;

Від позивача: Долінська О.З. представник (довіреність № 598 від 25.10.2010р.);

Від відповідача: не зявився.

Представникам прокурора та позивача розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів, надалі позивач, до Приватного підприємства “АС-Сервіс”, м. Львів, надалі відповідач, про розірвання договору № 144 від 01.09.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, зобовязання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення площею 46,32 кв.м.,що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134, стягнення з відповідача на користь позивача 2120,05 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.10.2010р.

25.10.2010р. в канцелярію суду від поступило клопотання № 4428 від 22.10.2010 р. в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якого військовий прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2655,94 грн. та 25075,77 грн. на користь позивача для перерахування в дохід державного бюджету. При цьому дане клопотання підписане старшим помічником військового прокурора Майорчаком В.М.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. представники прокурора та позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено. На адресу суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали суду від 14.09.2010 р., направлений на вказану у позовній заяві та довідці з ЄДР адресу відповідача: м. Львів, вул. Залізнична, 7. Як зазначено у довідці поштового відділення «фірма не знайдена». При цьому слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та № 01-8/123 від 15.03.2007 р.«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»). Слід зазначити, що представником позивача подано суду копію ухвали суду від 14.09.2010 р. з відміткою відповідача про отримання її копії.

У відповідності до норми ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Зважаючи на те, що клопотання про уточнення позовних вимог підписане не прокурором чи його заступником, а старшим помічником військового прокурора, вказане клопотання слід залишити без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, що не позбавляє військового прокурора права після усунення допущених порушень звернутись до суду із відповідним позовом. Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 01.11.2010 р.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі 01.09.2006 р. укладено договір користування індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 144, на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134, а саме: приміщення в заготівельно-остивочному відділенні цеху № 1 площею 787,36 кв.м., приміщення на першому поверсі адміністративного корпусу площею 46,32 кв.м., а всього загальною площею 833,68 кв.м., які знаходяться на балансі позивача, вартість яких станом на 31.07.2006р. становила 362650,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи згідно акту прийому-передачі індивідуально-визначеного нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134 від 31.10.2007 р., відповідач повернув позивачу орендовані нежитлові приміщення в заготівельно-остивочному відділенні цеху № 1 площею 787,36 кв.м.

У п. п. 3.1 - 3.3 договору в редакції згідно договору про внесення змін від 28.02.2007 р. про внесення змін до договору від 01.09.2006р. за № 144 сторони погодили, що плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перерахунку грудень 2006р. 4873,11 грн. Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Плата перераховується відповідачем до державного бюджету та позивачу у співвідношенні 70 % та 30 %, щомісячно, не пізніше 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.

Пунктами 5.2, 5.6 договору передбачено обовязок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за користування майном підприємства та щомісячно, до 8 числа місяця, наступного за останнім звітним місяцем, надавати позивачу інформацію про перерахування плати за користування до державного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Однак, як зазначається у позовній заяві, в порушення вимог договору орендної плати у визначені строки відповідач не сплачував. Відповідно до позовної заяви та доданого розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.08.2010 р. складає 2120,05 грн.

Згідно з п. 10.1 договору він діє з 01.09.2006 р. по 25.08.2007 р. терміном на 11 місяців 25 днів. При цьому у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.3 договору).

Як підтверджується наявними у справі рахунками та актами, підписаними сторонами спору, договір неодноразово пролонговувався, в тому числі діє на час розгляду спору судом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено попередження № 212 від 25.03.2009 р. з вимогою повернути орендовані приміщення та погасити заборгованість.

Суд, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору користування індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 144 від 01.09.2006 р.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (п. 3 ст. 18) до основних обовязків орендаря віднесено своєчасну та у повному обсязі сплату орендної плати.

У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач заборгованості за користування обєктом оренди не сплатив.

У відповідності до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Нормою ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Згідно ж ст. 188 Господарського кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно п. 10.5 договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано на підставі рішення господарського суду.

Як передбачено ст. 785 Цивільного кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Із врахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги військового прокурора є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобовязань щодо сплати орендної плати суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, стягнувши їх в дохід державного бюджету.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів, задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АС-Сервіс»(79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»(79040, м. Львів, вул. Городоцька, 222; код ЄДРПОУ 08006864) 2120,05 грн. боргу.

3.Розірвати договір користування індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 144 від 01.09.2006 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»та Приватним підприємством «АС-Сервіс».

4.Зобовязати Приватне підприємство «АС-Сервіс»(79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) звільнити займане нежитлове приміщення площею 46,32 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134.

5.Стягнути з Приватного підприємства «АС-Сервіс»(79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) в дохід державного бюджету187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати згідно ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя