Рішення № 12356779, 26.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10 Справа № 31/153-2010

Господарський суд Львівської області у складі судді Артимовича В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства “АС-Сервіс”, м. Львів

про: розірвання договору, стягнення 4831,97 грн.

Представники :

Від прокурора: Покора К.В. помічник прокурора;

Від позивача: Долінська О.З. представник (довіреність № 598 від 25.10.2010р.);

Від відповідача: не зявився.

Представникам прокурора та позивача розяснено права і обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів, надалі позивач, до Приватного підприємства “АС-Сервіс”, м. Львів, надалі відповідач, про розірвання договору № 161-к від 01.09.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача на користь позивача 4831,97 грн.

Ухвалою суду від 24.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.10.2010р.

25.10.2010р. в канцелярію суду від поступило клопотання № 4429 від 22.10.2010 р. в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якого військовий прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 5480,81 грн. При цьому дане клопотання підписане старшим помічником військового прокурора Майорчаком В.М.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. представники прокурора та позивача уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено. На адресу суду повернувся поштовий конверт із копією ухвали суду від 14.09.2010 р., направлений на вказану у позовній заяві та довідці з ЄДР адресу відповідача: м. Львів, вул. Залізнична, 7. Як зазначено у довідці поштового відділення «фірма не знайдена». При цьому слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та № 01-8/123 від 15.03.2007 р.«Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»). Слід зазначити, що представником позивача подано суду копію ухвали суду від 14.09.2010 р. з відміткою відповідача про отримання її копії.

У відповідності до норми ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Зважаючи на те, що клопотання про уточнення позовних вимог підписане не прокурором чи його заступником, а старшим помічником військового прокурора, вказане клопотання слід залишити без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, що не позбавляє військового прокурора права після усунення допущених порушень звернутись до суду із відповідним позовом. Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 01.11.2010 р.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем 01.09.2006 р. було укладено договір № 161-к про надання послуг. Згідно п. 1.1 вищенаведеного договору позивач зобовязувався надавати комунальні та експлуатаційні послуги для забезпечення господарської діяльності відповідача, а відповідач зобовязувався вчасно сплачувати надані послуги. Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач сплачує комунальні та експлуатаційні послуги за діючими у підприємства нормативами у відповідності до площі приміщень, переданих в користування. Плата за надані послуги перераховується на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку (п. 3.4 договору).

Як встановлено судом позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки за надані послуги, які були отримані останнім. Крім того, між позивачем та відповідачем були підписані акти про надані послуги згідно договору № 161-к від 01.09.2006 р.

Проте, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті за надані послуги, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків з 01.01.2010р. по 01.08.2010 р.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору від 01.09.2006р. у нього станом на 01.08.2010 р. виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4831,97 грн.

Згідно з п. 6.1 договору він діє з 01.09.2006 р. по 25.08.2007 р. При цьому у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 6.5 договору).

Як підтверджується наявними у справі рахунками та актами, підписаними сторонами спору, договір неодноразово пролонговувався, в тому числі діє на час розгляду спору судом.

Позивачем на адресу відповідача було направлено попередження № 212 від 25.03.2009 р. з вимогою розірвати договір та погасити заборгованість.

Суд, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач заборгованості за надані послуги не сплатив.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно п. 6.4 договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано на підставі рішення господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Із врахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги військового прокурора є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів прокурора і позивача не спростував, доказів належного виконання зобовязань щодо внесення плати згідно договору не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, стягнувши їх в дохід державного бюджету.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів, задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АС-Сервіс»(79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»(79040, м. Львів, вул. Городоцька, 222; код ЄДРПОУ 08006864) 4831,97 грн. боргу.

3.Розірвати договір № 161-к від 01.09.2006 р., укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»та Приватним підприємством «АС-Сервіс».

4.Стягнути з Приватного підприємства «АС-Сервіс»(79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) в дохід державного бюджету187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати згідно ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя