Рішення № 12356749, 18.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.10                                                                                 Справа № 4/261

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання ”,

м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода ”, м. Луганськ в особі ВП “ Світличанське управління ”, м. Первомайськ смт. Нижне Луганської області

про стягнення 5170 грн. 74 коп.,

Суддя Батюк Г.М.

секретар судового засідання Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - Стецюк Д.О., довіреність №459 від 02.07.2010;

від відповідача - Булана О.С., довіреність №281 від 05.05.2010.

          Розпорядженням голови господарського суду Зубової Л.В. від 10.11.2010 по справі № 4/261, у зв’язку з виходом судді Батюк Г.М. з відпустки, справу № 4/261 передано на розгляд судді Батюк Г.М.

          У судовому засіданні 11.11.2010 по справі № 4/261, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 18.11.2010.

          Рішення господарського суду Луганської області виноситься 18.11.2010.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії у сумі 4461 грн. 86 коп., пені у сумі 432 грн. 96 коп., інфляційні нарахування у сумі 187 грн. 91 коп., 3% річних у сумі 88 грн. 01 коп.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву , зданого до суду 18.11.2010, розмір позовних вимог визнав частково у сумі заборгованості за перетоки реактивної електричної енергії у сумі 4461 грн. 86 коп. та просить суд зменшити розміру пені, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(далі –позивачем) , як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»(далі - відповідачем ), як Споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії № А 22700 від 01.10.2008 (далі – Договір), за яким Постачальник зобов’язався постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язався оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум та відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору відповідач зобов’язується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно першого числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку”, та направляти уповноваженого представника до позивача для подання вказаного акту за розрахунковий період і отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої реактивної електроенергії виконано частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за жовтень 2009 року та за січень 2010 року в сумі 4461 грн. 86 коп. на сплату якої позивачем було виставлено рахунки на загальну суму 5170 грн. 74 коп. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи ( а. с 20-22).

В порушення умов вищевказаного договору відповідач оплату за спожиту реактивну електроенергію здійснив частково, тому заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за жовтень 2009 року та за січень 2010 року складає у сумі 4461 грн. 86 коп., що підтверджено матеріалами справи, у тому числі первинними та платіжними документами.

Згідно п.4.4.1 Договору, була нарахована пеня за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, яка складає 432 грн. 96 коп. за період з 12.11.2009 по 08.08.2010. та позивачем направлений відповідачу рахунок на сплату пені ( а. с. 25).

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, що відповідно складає 3% річних в сумі 88 грн. 01 коп. за період з 12.11.2009 по 30.09.2010 та інфляційні нарахування в сумі 187 грн. 91 коп. за період з 12.11.2009 по 01.09.2010.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, розмір позовних вимог визнав частково.

У зв’язку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті перетоків реактивної електроенергії в сумі 4461 грн. 86 коп., пеню в сумі 432 грн. 96 коп., інфляційні нарахування в сумі 187 грн. 91 коп., 3% річних у сумі 88 грн. 01 коп., відповідно до вимог ст.ст. 526,530,625 ЦК України.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми пені на 50%.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Правовідносини сторін встановлені договором про постачання електричної енергії № А 22700 від 01.10.2008, регулюються Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією ( далі - Правила).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов’язання по сплаті боргу за спожиту реактивну електроенергію за жовтень 2009 року та за січень 2010 року, яка складає 4461грн. 86 коп.

Сума заборгованості за перетоки реактивної електроенергії за жовтень 2009 року та за січень 2010 року складає 4461грн. 86 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджено матеріалами справи, визнана відповідачем, та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочку оплати заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 432 грн. 96 коп. за період з 12.11.2009 по 08.08.2010. При встановленні суми пені, яка підлягає до стягнення, суд дійшов висновку, що вірно нарахованою та обґрунтованою є пеня у сумі 432 грн. 96 коп.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з водопостачання та водовідведення, а споживачі несвоєчасно та не в повному обсязі сплачують послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, на 50% - до 216 грн. 48 коп.

У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 88 грн. 01 коп. за період з 12.11.2009 по 30.09.2010 та інфляційні нарахування в сумі 187 грн. 91 коп. за період з 12.11.2009 по 01.09.2010, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 88 грн. 01 коп., інфляційні нарахування в сумі 187 грн. 91 коп., відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими, підлягають задоволенню та стягнення з відповідача у повному обсязі.

За таких обставин позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволенню частково.

У судовому засіданні 18.11.2010 року оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 44,49, 77,ст. 82, п. 3 ст. 83, ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суддя

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу “Світличанське управління”, м. Первомайськ смт. Нижне Луганської області, вул. Ілліча, 9, код ЄДРПОУ 35936896:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, 35а, код ЄДРПРОУ 31443937, на поточний рахунок № 2600418745 у ЛОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»», МФО 304007, заборгованість за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 4461 грн. 86 коп., пеню в сумі 216 грн. 48 коп., інфляційні нарахування в сумі 187 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 88 грн. 01 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –22.11.2010 .

          Суддя                                                                       Г.М.Батюк