Рішення № 12355498, 11.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2010 р. Справа № 14/098-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Солнцева О. В. (довіреність № 1290 від 15.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „А.Е.С. Київобленерго”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства „Яготинський рибгосп”, м. Яготин

про стягнення 1 928, 83 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДП „Яготинський рибгосп” про стягнення 1606, 31 грн. заборгованості, 322, 52 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати вартості використаної ним електричної енергії згідно договору про постачання електричної енергії № 60 від 19.09.2005 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010 р. порушено провадження у справі № 14/098-10 за позовом ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго” до ДП „Яготинський рибгосп” про стягнення 1 928, 83 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.06.2010 р.

16.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та заяву б/н б/д про уточнення позовних вимог, в якій він повідомив суд, що 14.06.2010 р. відповідач сплатив заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 1606, 31 грн., в підтвердження чого ним було надано суду відповідну виписку з банківського рахунку. У зв’язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача лише штрафні санкції у розмірі 322, 52 грн.

Заява позивача про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду.

16.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.06.2010 р.

30.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.07.2010 р.

23.07.2010 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання б/н б/д про заміну відповідача, в якому просив суд замінити первісного відповідача ДП „Яготинський рибгосп” на ВАТ „Яготинський рибгосп”, оскільки згідно Наказу Фонду державного майна України від 17.08.2005 р. № 1-АТ ДП „Яготинський рибгосп” було реорганізовано у ВАТ „Яготинський рибгосп”, що підтверджується статутом ВАТ „Яготинський рибгосп”, довідкою органів статистики з ЄДРПОУ № 01-118 від 22.07.2010 р., згідно якої 01.11.2005 р. ДП „Яготинський рибгосп” було реорганізовано у ВАТ „Яготинський рибгосп”, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ „Яготинський рибгосп”. Також позивачем у судовому засіданні суду було надано лист № 33 від 28.05.2010 р., в якому ВАТ „Яготинський рибгосп” просить дозволу перезаключити договір на постачання електроенергії.

23.07.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.08.2010 р. Також даною ухвалою суду допущено заміну відповідача –ДП „Яготинський рибгосп” на ВАТ „Яготинський рибгосп”.

11.08.2010 р. у судовому засіданні позивач надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.09.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 60, згідно п. 1. якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно п. 2.2.4. договору споживач зобов’язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком 5 „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

Згідно п. 9.5. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У відповідності до п. 5 Додатку № 5 до договору № 60 від 19.09.2005 р. „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” плата за споживаня та генерацію реактивної електроенергії нараховується за трьома складовими величинами: П = П 1 + П 2 –П 3 (грн.), де П 1 –основна плата; П 2 –надбавка за недостатнє оснащення електричної мережі споживача засобами компенсації реактивної потужності (КРП); П 3 –знижка плати за споживання і генерацію реактивної електроенергії у разі участі споживача в добовому регулюванні режимів мережі постачальника в розрахунковий період.

На виконання умов договору № 60 від 19.09.2005 р. позивач належним чином виконав свій обов’язок в частині надання послуг з перетікання реактивної електроенергії, що підтверджується рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9266879460 за жовтень 2009 р. від 20.10.2009 р. на суму 1245, 43 грн.; рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9174257841 за листопад 2009 р. від 20.11.2009 р. на суму 1539, 19 грн.; рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9175587097 за грудень 2009 р. від 21.12.2009 р. на суму 1733, 98 грн.; рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9269689965 за січень 2010 р. від 20.01.2010 р. на суму 1766, 71 грн.; рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9223255226 за лютий 2010 р. від 22.02.2010 р. на суму 1854, 72 грн.; рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9224228750 за березень 2010 р. від 22.03.2010 р. на суму 1921, 11 грн.; рахунком за реактивні перетоки та пеню № 9321119902 за квітень 2010 р. від 20.04.2010 р. на суму 1994, 93 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за реактивну електроенергію станом на 01.04.2010 р. становила 1606, 31 грн., що підтверджується вищезазначеними рахунками за реактивні перетоки, наявними у матеріалах справи.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо надання відповідачу послуг з перетікання реактивної електричної енергії, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо оплати за отримані послуги, оскільки відповідачем була проведена лише часткова оплата суми заборгованості.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.2010 р. за реактивну електроенергію склала –1606, 31 грн.

Однією із позовних вимог позивача є вимога про стягнення з відповідача на свою користь 1606, 31 грн. заборгованості за реактивну електроенергію.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Із наданих позивачем документів вбачається, що 14.06.2010 р., після порушення провадження у даній справі, відповідач виконав свій обов’язок по оплаті реактивної електроенергії за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 1 606, 31 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, тобто станом на час розгляду справи відповідачем погашена заборгованість, що є предметом спору, у повному обсязі.

Отже, провадження у справі в частині такої позовної вимоги на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про постачання електричної енергії № 60 від 19.09.2005 р., за період прострочення виконання обов’язку по оплаті електроенергії у загальному розмірі 322, 52 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3. –2.2.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 2 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є вірним та не порушує вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, яка передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором про постачання електричної енергії № 60 від 19.09.2005 р. у розмірі 322, 52 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1606, 31 грн. заборгованості за реактивну електроенергію підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача 322, 54 грн. пені підлягають задоволенню повністю.

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги той факт, що добровільне погашення відповідачем основної заборгованості, що є предметом спору, перед позивачем у повному обсязі відбулось після звернення останнього із позовом до суду і після порушення судом провадження у справі за таким позовом, суд покладає судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 –86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ „Яготинський рибгосп” на користь ЗАТ „А.Е.С. Київобленерго” 1606, 31 грн. заборгованості за реактивну електроенергію.

2.          Позов в частині інших позовних вимог задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Яготинський рибгосп” (ідентифікаційний код 24215478) на користь Закритого акціонерного товариства „А.Е.С. Київобленерго” (ідентифікаційний код 23243188) 322 (триста двадцять дві) грн. 52 (п’ятдесят дві) коп. пені та судові витрати 102 (сто дві) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

23 вересня 2010 р.