Ухвала суду № 12336799, 14.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-3578/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2008 року

у справі №АС-41/205-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Газавто»(надалі –ВАТ «Газавто»)

до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі – Харківська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

У квітні 2007 року позивач звернуся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000162310/0 від 12.02.2007 року та №0000172310/0 від 12.02.2007 року, зобов’язання Харківської ОДПІ звільнити з податкової застави активи ВАТ «Газавто».

При розгляді справи в суді першої інстанції позивачем було заявлено клопотання про відкликання позовної заяви в частині зобов’язання Харківської ОДПІ звільнити з податкової застави активи ВАТ «Газавто».

Позовні вимоги мотивовано тим, що суми податкових зобов’язань визначені відповідачем, за результатами проведеної перевірки, помилково, а штрафні санкції за порушення податкового законодавства нараховані безпідставно.

Постановою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000162310/0 від 12.02.2007 року та №0000172310/0 від 12.02.2007 року; позовні вимоги в частині зобов’язання Харківської ОДПІ звільнити від податкової застави активи ВАТ «Газавто»- залишено без розгляду; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 5,10грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що висновки акту перевірки, щодо порушення позивачем чинного законодавства є безпідставними. Також, судами не взято до уваги в якості доказу висновок спеціаліста-економіста №2952 від 02.04.2007 року, оскільки він не є належним і допустимим доказом у справі у розумінні ст.70 КАС України та не є висновком судового експерта в розумінні ст.81,ст.82 КАС України.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Харківська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Газавто»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року, про що складено акт №367/23-14095866 від 07.02.2006 року.

В ході проведення перевірки, за висновками податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.6 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток за 2005 рік на 494400,00грн., за 9 місяців 2006 року на 344581,00грн.; п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого, було занижено суму податкових зобов’язань з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) у січні 2005 року на 340741,00грн. та завищено у лютому 2005 року на 340741,00грн., як зазначено в акті перевірки, в цілому вказане порушення не призвело до завищення чи заниження суми податкових зобов’язань декларації з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000162310/0 від 12.02.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1842188,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –1003207,00грн. та №0000172310/0 від 12.02.2007 року, яким щодо позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340371,00грн.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем було укладено ряд договорів, зокрема, договір купівлі-продажу №ТР/ГА-ДМС від 20.09.2004 року на поставку газового обладнання (а.с.95-96 т.1). На виконання умов договору позивачем було перераховано ТОВ «Дніпрометснаб»авансовий платіж у розмірі 20002000,00грн. Однак, внаслідок помилки, допущеної бухгалтером, в 3 кварталі 2004 року до складу валових витрат підприємства фактично була віднесено сума у розмірі 4500000,00грн., тому в подальших періодах позивач здійснив коригування валових витрат.

Отже, в обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що ним правомірно включено до складу валових витрат у 1-3 кварталах 2005 року та 3 кварталі 2006 року суми коштів перераховані ТОВ «Дніпрометснаб»згідно двох платіжних доручень у вересні 2004 року. Як було зазначена вище, таке включення позивач обґрунтовує самостійно виявленими помилками, проте ні на момент проведення перевірки, ні в ході розгляду справи, позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх дій.

При розгляді справи, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач діяв відповідно до п.5.1, п.п.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств», в яких встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Однак, позивачем не було надано доказів того, що підприємством не було враховано вищезазначені витрати до складу валових витрат минулих періодів та докази виявлення помилок у звітному податковому періоді. Також, позивачем під час проведення перевірки та розгляду справи судами попередніх інстанцій не було надано документів, які б підтвердили валові витрати по сплаченим авансам.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що правомірність відображення оподатковуваних операцій ВАТ «Газавто»у вересні 2004 року вже була перевірена податковою інспекцією. Порушень, в тому числі неповноти відображення валових витрат у вересні 2004 року, встановлено не було. За фактом перерахування коштів 30.09.2004 року платник податків чотири рази виявляв помилки.                    

Зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки при розгляді справи.

Також, як вбачається з акту перевірки, позивачем було здійснено коригування суми податкових зобов’язань шляхом збільшення на 340741,20грн. у зв’язку із збільшенням ціни реалізованого природного газу в адресу ВАТ «Запоріжсталь». Підприємством виписано розрахунок-коригування №1/101 від 01.02.2005 року до податкової накладної від 09.08.2004 року за №101, згідно якого обсяг продажу збільшено на 1703705,98грн., ПДВ –на 340741,20грн.

Зміна ціни реалізованого газу проведена відповідно додаткової угоди від 31.01.2005 року до договору №20/2004/1982 від 20.07.2004 року. Податковий орган зазначає, що у додатковій угоді немає пункту щодо термінів вступу у дію зазначеної угоди. Підписана вона обома сторонами 31.01.2005 року. Безпосередньо у договорі із ВАТ «Запоріжсталь» за №20/2004/1982 від 20.07.2004 року визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання, а додаткові угоди є невід’ємною частиною цього договору.

На підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що позивач повинен був провести коригування суми податкових зобов’язань по даті, коли сторони дійшли до такого висновку, а саме, у податковій декларації за січень 2005 року. А отже, позивачем у січні 2005 року було занижено загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ на 340741,00грн. та завищено загальну суму податкових зобов’язань з ПДВ за лютий 2005 року на 340741,0грн.

Відповідно до п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено коригування суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача у випадку зміни суми компенсації вартості товарів. Таке коригування відбувається за наслідками податкового періоду, протягом якого було проведено перерахунок.

Як вбачається з вищевикладеного, зміна суми компенсації вартості товарів відбулась 31.01.2005 року, в той час як позивачем було здійснено коригування 01.02.2005 року.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2008 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2009 року в частині зупинення виконання постанови господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2007 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2008 року

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.