Постанова № 12336812, 21.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-19009/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року

у справі  № А27/109-07

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»(надалі –ТОВ «АТБ-Маркет»)

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі –Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області)

про  визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому поставлено питання, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області №0000012345/0 від 20.09.2006 року, №0000012345/1 від 24.11.2006 року, №0000012345/2 від 26.01.2007 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством було здійснено розрахунок податку з власників транспортних засобів на 2005 рік до 01.03.2005 року, тобто до набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України»із застосуванням ставок податку, які діяли на момент складання такого розрахунку з урахуванням того, що вказаний Закон не містить приписів щодо здійснення перерахунку податку, відображеного в розрахунку за 2005 рік.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнані недійсним податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області №0000012345/0 від 20.09.2006 року, №0000012345/1 від 24.11.2006 року, №0000012345/2 від 26.01.2007 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що  позивачем не порушено норми, зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях. При постановлені оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було застосовано п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт №179/ДСК/237/30487219 від 07.09.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено ряд порушень, зокрема, ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів інших самохідних машин та механізмів», внаслідок чого було занижено суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 8942,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012345/0 від 20.09.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 9836,20грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –894,20грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Скарги позивача залишені без задоволення, а контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000012345/1 від 24.11.2006 року, №0000012345/2 від 26.01.2007 року.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем в порушення Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», розд.12 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок суми податку за ставками, які діяли до внесення вказаних змін у зв’язку з чим сума заниження податку склала 8942,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що нові ставки податку з власників транспортних засобів, встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»набули чинності з 01.01.2006 року. Крім того, у зазначеному нормативному акті не міститься положень про необхідність здійснення перерахунку за новими ставками, отже, у платника податків відсутній обов’язок подання нового розрахунку.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а саме, змінено ставки податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 17.06.2005 року було подано до Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області уточнюючий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів (а.с.72-74 т.2) та відповідну довідку (а.с.71 т.2), в якій в рядку 2, у зв’язку з виправленням самостійно виявленої помилки, позивачем зазначена сума, що збільшує суму податку, який підлягає до сплати з уточнюючого розрахунку, в 2005 році в сумі 9009,00грн. (за 2 квартал 2005 року –3002,00грн., за 3 квартал 2005 року –3003,00грн., за 4 квартал 2005 року –3004,00грн.). У довідці позивач зазначив, що суми податкових зобов’язань збільшені ним відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Згодом, 16.06.2006 року позивачем була подана до Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області довідка про суми податку з власників транспортних засобів, які зменшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах та розрахунок до неї (а.с.76-79 т.2). Відповідно до поданих документів, розрахунок податкових зобов’язань здійснений позивачем за ставками податку, що діяли до 31.03.2005 року.

Однак, відповідно до п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України»розділ 12 цього набирає чинності з дня опублікування Закону.

Крім того, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Слід також звернути увагу на те, що у листі ДПА України №12718/7/17-2217 від 25.06.2005 року, зазначено, що у зв'язку із збільшенням ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких законодавчих актів України»та скасуванням ним пільг, визначених пунктами а) і б) статті 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», юридичні особи - власники транспортних засобів - зобов'язані зробити перерахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2005 рік та подати до податкових органів уточнюючий розрахунок суми податку. Перерахуванню підлягають суми податкових зобов'язань, що були нараховані юридичною особою за другий - четвертий квартали поточного року (строки нарахувань - 15.07.2005 р., 15.10.2005 р., 15.01.2006 р.). Перерахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів проводиться юридичною особою по строках сплати (кварталах), які не настали, а саме: 15.07.2005 р., 15.10.2005 р., 15.01.2006 р. До уточнюючого розрахунку необхідно включити всі транспортні засоби, які перебувають у власності підприємства, в тому числі ті транспортні засоби, на які не збільшувалася ставка податку.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області –задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2007 року –скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.