Ухвала суду № 12336796, 21.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2010 р. м. КиївК-18141/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року

у справі №А36/134-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест»(надалі ТОВ «АТБ-інвест»)

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому поставлено питання, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001522341/0 від 08.09.2006 року, №0001512341/0 від 08.09.2006 року, №0001522341/1 від 10.11.2006 року, №0001512341/1 від 10.11.2006 року, №001522341/2 від 17.01.2007 року, №0001512341/2 від 17.01.2007 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0001522341/0 від 08.09.2006 року, №0001512341/0 від 08.09.2006 року, №0001522341/1 від 10.11.2006 року, №0001512341/1 від 10.11.2006 року, №001522341/2 від 17.01.2007 року, №0001512341/2 від 17.01.2007 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що відповідачем неправомірно включено до валових доходів позивача за 3-й та 4-й квартали 2005 року та 1 квартал 2006 року суму нарахувань орендної плати за укладеними позивачем договорами оренди, оскільки податковою не доведено факт виконання зазначених договорів сторонами у липні-грудні 2005 року, січні-березні 2006 року. Крім того, включаючи до складу валових витрат 3-го кв. 2005 року суму витрат, повязаних з послугами нотаріуса, не віднесених до складу валових витрат у попередньому податковому періоді у звязку з відсутністю необхідних документів, позивач діяв правомірно, отже, підстави для нарахування йому податкових зобовязань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій відсутні.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «АТБ-інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт №174/ДСК/234/ 30691543 від 29.08.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, та п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, за 9 місяців 2005 року товариством безпідставно завищено валові витрати на загальну суму 193000,00грн., в результаті чого було занижено обєкт оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2005 року на суму 48250,00грн., що призвело до невірного визначення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2005 рік. Також, товариством було занижено валовий дохід на загальну суму 60953,91грн., в результаті чого занижено обєкт оподаткування податком на прибуток у наступних періодах: за 9 місяців 2005 року у сумі 12579,49грн.; 2005 рік 25158,98грн.; 1 квартал 2006 року у сумі 12579,49грн. Крім того, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 30199,77грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняті податкове повідомлення-рішення: №0001522341/0 від 08.09.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 116610,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 30621,53грн.; податкове повідомлення-рішення №0001512341/0 від 08.09.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 45286,11грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 15095,34грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, за результатами їх розгляду податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001522341/1 від 10.11.2006 року, №0001512341/1 від 10.11.2006 року, №001522341/2 від 17.01.2007 року, №0001512341/2 від 17.01.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено ряд договорів оренди майна, а саме, №07/06-12А від 07.07.2005 року (а.с.87-89 т.1), №01/11-Л1 від 01.11.2004 року (а.с.90-92 т.1), №01-05/И від 01.05.2005 року (а.с.93-95 т.1), №01/04-2005-2 від 01.04.2005 року (а.с.96-98 т.1).

Дослідивши під час проведення перевірки вищезазначені договори оренди, податковий орган дійшов висновку, що відповідно до умов, зазначених в п.2.1 розділу 2 та п.3.1 розділу 3 зазначених договорів, визначено конкретний термін передачі майна в оренду та вказано, що орендатор щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Однак, позивачем не були включені суми орендної плати до валових доходів відповідних періодів. Крім того, підприємством було віднесено амортизаційні відрахування від вартості основних фондів, що здані в оренду, до складу валових витрат.

Також, відповідач зазначає, що за зверненням ТОВ «АТБ-Маркет»були зареєстровані реєстратори розрахункових операцій по адресам, за якими знаходяться приміщення здані в оренду позивачем, згідно з вищевказаними договорами.

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Однак, слід зазначити, що відповідно до п.2.2 розділу 2 вищевказаних договорів оренди, передача майна оформлюється актами прийому-передачі, який є невідємною частиною договорів оренди.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, відповідачем не було зазначено, якими первинними документами підтверджено факт здійснення господарських операцій по наданню в оренду приміщень за вищевказаними договорами оренди.

Також, під час проведення перевірки, податковим органом було встановлено, що позивачем був укладений договір купівлі-продажу від 17.05.2005 року, а витрати на оплату послуг нотаріуса Кудрявцевої Т.М., яка засвідчувала вказаний договір, віднесені товариством до валових витрат у 3 кварталі 2005 року.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у позивача в першому півріччі 2005 року були відсутні відповідні документи.

Однак, згідно з п.п.5.2.6 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Тобто, на підставі платіжних доручень від 20.05.2005 року №17318 та №17319 (а.с.81-82 т.1), договору купівлі-продажу (а.с.77-80 т.1), довідки нотаріуса про оплату послуг від 20.05.2005 року (а.с.83 т.1) та з урахуванням вищевикладеного, позивачем було віднесено суму оплати нотаріальних послуг до складу валових витрат у 3 кварталі 2005 року.

Крім того, слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи міститься рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2007 року, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року, по справі №37/366-06 за позовом ТОВ «АТБ-інвест»до ТОВ «АТБ-маркет»про стягнення суми (а.с.47-49 т.2). Під час розгляду даної справи господарськими судами було встановлено, що факт передачі ТОВ «АТБ-інвест»за договором оренди №01-5/И від 01.05.2005 року обєкта оренди відсутній. Також, суди зазначили, що акт податкової перевірки діяльності позивача (№174/ДСК/234/30691543 від 29.08.2006 року) не містить даних про фактичне використання РРО саме ТОВ «АТБ-Маркет», оскільки зареєстровані вони на ТОВ «АТБ-інвест».

Як вбачається з постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.10.2006 року (а.с.130 т.), була закрита адміністративна справа відносно ОСОБА_1., яка, на момент складання адміністративного протоколу, була директором ТОВ «АТБ-інвест»за відсутністю складу правопорушення. Відповідно до тексту даної постанови, адміністративний протокол був складений за вчинення порушення податкового законодавства, відповідно до акту перевірки №174/ДСК/234/ 30691543 від 29.08.2006 року.

Також, слід зазначити, що відповідно до п.1.5 Наказу ДПА України від 29 березня 2003 року №143, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами встановленими п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Тобто, відображення витрат, понесених позивачем у 1 півріччі 2005 року, у податковій декларації за 9 місяців 2005 року не призводить до заниження його податкових зобовязань.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.