Ухвала суду № 12336793, 07.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-12163/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21 квітня 2006 року

у справі №3/475-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛТІК»(надалі –ТОВ «СЕЛТІК»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (надалі –СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000910303/3 від 08.04.2005 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним у зв’язку з відсутністю у податкового органу передбачених законодавством підстав для самостійного визначення суми податкового зобов’язання та наявності в акті перевірки №34/33-3/30850377 численних порушень норм права.

Постановою господарського суду Запорізької області від 09 грудня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що висновок СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13379,00грн. є правомірним.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 квітня 2006 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі №0000910303/3 від 08.04.2005 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 3,40грн. - за позовом та 1,70грн. - за апеляційною скаргою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що правомірність віднесення транспортних витрат до складу валових витрат повністю підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а саме, актами прийому-передачі, залізничними накладними, залізничними квитанціями, випискою із реєстру контрагентів ВАТ «МК «Азовсталь»про присвоєння ТОВ «СЕЛТІК»для ідентифікації останнього унікального номера заказа, які є в матеріалах справи.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 21 квітня 2006 року та просить залишенні в силі постанови господарського суду Запорізької області від 09 грудня 2005 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено документальну перевірку ТОВ «СЕЛТІК»з питання правильності визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з бюджету за липень, вересень, грудень 2003 року, січень, березень, квітень, травень 2004 року, про що складено акт №34/33-3/30850377 від 03.09.2004 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п1.3, п.1.8. ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 488795,00грн. та занижено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 645414,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000900303/0 від 08.09.2004 року, яке було оскаржено позивачем в адміністративного порядку. За наслідками розгляду скарг позивача, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000910303/3 від 08.04.2005 року, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 13379,00грн.

Під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем було укладено договір поставки №0103043/09 від 01.12.2003 року на придбання у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»металопродукції. Згідно з умовами договору, продавець зобов’язаний заключити договір на перевезення продукції з перевізником на звичайних умовах, на ризик та за рахунок покупця. При придбанні товарів за вищезазначеним договором при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей ТОВ «СЕЛТІК»приймає до сплати послуги по перевезенню даного товару (залізничний тариф), які зазначені в рахунках–фактурах продавця. Згідно рахунків-фактур наданих продавцем, поставка товару здійснювалась на умовах FСА-франко перевізник, вантажовідправник є ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», вантажоотримувач –ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Доставка товару кінцевому одержувачу безпосередньо від вантажовідправника здійснюється залізничним транспортом. До перевірки надана квитанція про приймання вантажу та залізнична накладна.

Отже, під час перевірки встановлено, що ТОВ «СЕЛТІК»приймало участь у розрахунках, але не є безпосередньо отримувачем товару. При цьому ТОВ «СЕЛТІК»до складу податкового кредиту включено суму ПДВ 11988,00грн. перераховану ВАТ «МК –Азовсталь»у складі вартості придбаних транспортних послуг. Слід зазначити, що аналогічна ситуація склалася щодо перевезень вантажів по взаєминах із ТОВ «Белона», ТОВ «Вікант», ТОВ «Дніпросталь».

В акті перевірки податковий орган зазначає, що в ході проведення перевірки було встановлено відсутність первинних документів, на підставі чого відповідач прийшов до висновку про безпідставність збільшення валових витрат на суму коштів перерахованих контрагентам позивача нібито в оплату транспортних послуг.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг ) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Як вбачається з п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до договору поставки №0103043/09 від 01.12.2003 року з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», контракту №99/20 від 15.08.2003 року з ЗАТ «Ілліч-Сталь», договору купівлі-продажу №07/03 від 25.03.2003 року, та відповідно специфікацій, покупець, ТОВ «СЕЛТІК», прийняв зобов’язання щодо оплати як металопродукції, та транспортних витрат, оскільки поставка здійснювалась на умовах FСА шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Відповідач звертає увагу на те, що послуги по перевезенню вантажів за договорами поставки, віднесені позивачем до складу валових витрат (податкового кредиту), не підтверджені саме відповідними документами обліку.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, при укладенні договорів поставки контрагентам ВАТ «МК «Азовсталь»привласнені унікальні номери замовлень по видам продукції. З метою ідентифікації підприємства як власника продукції номери замовлень зазначені в графі 4 залізничних накладних. Рахунки виставлені для сплати як за продукцію, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз продукції до станції призначення. Акти приймання передачі продукції від ЗАТ «Ілліч-Сталь»- містять як найменування, так і кількість продукції, вартість залізничного тарифу, підтверджені копіями залізничних накладних, з відмітками про видачу вантажу. Рахунки-фактури виставлені для сплати як за продукцію, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз продукції до станції призначення.

Відповідно до ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтере у обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом апеляційної інстанції досліджено акти виконаних робіт з ТОВ «Транс Сервіс Д»про надання посередницьких послуг по доставці металопрокату та встановлено, що вони відповідають всім вимогам чинного законодавства. Рахунки-фактури виставлені для сплати за провіз продукції до станції призначення.

Слід також зазначити, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

До матеріалів справи долучені копії податкових накладних, у розділі 2 яких вказано – товарно-транспортні послуги. Зазначене підтверджує передачу транспортних послуг продавцем товарів покупцю, які були придбані продавцем у третьої особи за дорученням покупця.

Слід також звернути увагу на те, що у матеріалах справи міститься постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005 року по справі №6/128, предметом розгляду якої було питання правильності визначення ТОВ «СЕЛТІК»сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за липень, вересень, грудень 2003р., січень, березень, квітень, травень 2004р., а саме, позивачем оскаржувалось податкове повідомлення-рішення №00000900303/3 від 08.04.2005 року, прийняте на підставі акту перевірки №34/33-3/30850377 від 03.09.2004 року.

Як вбачається з вищевказаного рішення, колегією суддів було встановлено, що позивачем по справі законно віднесені до валових витрат товарно-транспортні витрати. Порушення пп.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з боку ТОВ «СЕЛТІК»відсутні.

Отже, виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що правомірність віднесення транспортних витрат до складу валових витрат підприємства повністю підтверджена відповідними документами, випискою із реєстру контрагентів ВАТ «МК «Азовсталь»про присвоєння ТОВ «СЕЛТІК»для ідентифікації останнього унікального номера заказа. У всіх залізничних накладних, що містяться в матеріалах справи графа 4 заповнена, у цій графі містяться дані про ідентифікацію ТОВ «СЕЛТІК»як власника, твердження про те, що позивачем не понесені витрати по перевезенню, тому що в залізничний накладній платником зазначене «Лемтранс», а не ТОВ «СЕЛТІК», а у графі 4 залізничних накладних відсутня інформації про ТОВ «СЕЛТІК»як про власника вантажу є безпідставними.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21 квітня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.