Ухвала суду № 12336762, 21.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2010 р. м. КиївК-18254/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні

на постанову господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року

у справі №7/125-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл ю Джей-Херсон»(надалі ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон»)

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі ДПІ у м.Херсоні)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005422301/0, від 04 липня 2006 року, №0007782301/0, від 26 вересня 2006 року, №0007792301/0 від 26 вересня 2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки відповідача, які викладені в актах про результати невиїзної позапланової перевірки обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету №2127/23-7/32618973 від 29.06.2006 року, №2938/237/32618973 від 21.09.2006 року та №2931/231 від 21.09.2006 року, на підставі яких прийняті оскаржувані повідомлення-рішення, не відповідають положенням Закону України «Про податок на додану вартість»та приписам ст.19, ст.61, ст.67 Конституції України. Оскільки фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та йог контрагентами, документально підтверджене, товариством повністю сплачено податок на додану вартість в ціні придбаного товару.

Постановою господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0005422301/0 від 04 липня 2006 року, №0007782301/0 від 26 вересня 2006 року, №0007792301/0 від 26 вересня 2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 10,20грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м.Херсоні звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав..

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м.Херсоні було проведено ряд перевірок ТОВ «Дабл ю Джей-Херсон». Податковий орган зазначає, що викладені в актах перевірок, ґрунтуються на дослідженні правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ по взаєморозрахункам зі всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам постачальників до виробника.

Зокрема, контролюючим органом була проведена невиїзна позапланова перевірка обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету позивачем за грудень 2005 року та березень 2006 року, про що складено акт №2127/23-7/32618973 від 29.06.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу було встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4; п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 26392,31грн.

За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0005422301/0 від 04.07.2006 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 26393,00грн.

Отже, як вбачається з акту перевірки, у грудні 2005 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ПП ОСОБА_1, ТОВ «Нива-Трейд», ПП ОСОБА_2 (відповідно до листа ДПІ у Ленінському районі м.Миколаїва №82/7/17/17-200 від 15.05.2006 року, за результатами проведеної перевірки встановлено заниження ПП ОСОБА_2 податкових зобовязано з ПДВ, за результатами планової документальної перевірки за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року).

У березні 2006 року основним постачальником позивача по ланцюгу постачання було ПП «Агро капітал», однак, відповідно до листа ХВПМ УПМ ДПА у Херсонській області №1388/26-605 від 26.06.206 року, підприємство має ознаки фіктивності, за юридичною адресою не знаходиться, директор підприємства виїхав за межі України.

Також, контролюючим органом була проведена невиїзна позапланова перевірка обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету позивачем за листопад 2005 року та січень 2006 року, про що складено акт №2938/237/32618973 від 21.09.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4; п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 37665,90грн.

За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0007792301/0 від 26.09.2006 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 37666,00грн.

У листопаді 2005 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ПП «Славія-Агро», ТОВ «Агро Лі», ПП «Зернотрейдагро-Юг»(за юридичною адресою не знаходиться).

У січні 2006 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ПП «Інтер Трейд», ПП ОСОБА_3, ПП «Еліон-Юні»(державну реєстрацію визнано недійсною, остання декларація з ПДВ була подана до податкового органу за серпень 2005 року).

Крім того, контролюючим органом була проведена невиїзна позапланова перевірка обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету позивачем за жовтень 2003 року, квітень 2004 року, серпень-грудень 2004 року, про що складено акт №2937/23-7 від 21.09.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1.3, п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4; п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету у розмірі 747484,16грн.

За результатами перевірки ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0007782301/0 від 26.09.2006 року, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 747484,00грн.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що у жовтні 2003 року та квітні 2004 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ПП «Агрот»(відповідно до заяви від 04.08.2005 року поданої до Суворовського ОМХГО УМВД України бухгалтерські документи на підприємстві викрадені, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, бухгалтерські документи відновити не можливо).

У серпні 2004 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ППБФ «ЕОС», МПП «Бонник»(підприємство ліквідовано за бажанням власника). Також у зазначеному періоді позивачем був придбаний вексель, відповідно до договору купівлі-продажу у ТОВ «Амструм»(підприємство ліквідовано).

У вересні 2004 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ТОВ «Регіон Агро», ПП ОСОБА_4 (за юридичною адресою не знаходиться). Крім того, постачальниками ТОВ «Регіон Агро», контрагента позивача, були: ТОВ «МТС-Південний», ПП ОСОБА_5, ПП «Тех. Груп»(місцезнаходження підприємства не встановлено), ПП «Сан форт Люкс». Також, у цей період постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ТОВ «Агро ресурс»(податкова накладна, відповідно до якої позивачем був сформований податковий кредит, підприємством не виписувалась), ПП ОСОБА_6, ПП «Оксамит-2003»(установчі документи з моменту реєстрації визнані недійсними). Відповідно до акту перевірки, ще один ланцюг постачальників позивача складається з ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_4 (за юридичною адресою не знаходиться).

У жовтні 2004 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ТОВ «Регіон Агро», ППБФ «ЕОС», МПП «Бонник»(підприємство ліквідовано за бажанням власника). Також у зазначеному періоді позивачем був придбаний вексель, відповідно до договору купівлі-продажу у ТОВ «Амструм»(підприємство ліквідовано).

У листопаді 2004 року основними постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ТОВ «Регіон Агро», ПП «Озіріс»(підприємство з наявними ознаками фіктивності, за юридичною адресою не знаходиться).Також, постачальником ТОВ «Регіон Агро»в зазначеному періоді були: ПСП «Тонус», ПП «СНЕП»(порушена кримінальна справа за ч.3 ст.212 КК України). Крім того, постачальниками позивача по ланцюгу постачання були: ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_4 (за юридичною адресою не знаходиться). ТОВ «Регіон Агро», ТОВ «Квазар-Агро0Миколаїв», ППВКФ «Шапиро-Трейдінг»(у звязку зі смертю власника ОСОБА_8 документи на підприємстві відсутні). ПП ОСОБА_9, ПП «АПК-Експоторг»(за юридичною адресою не знаходиться. ПП «Регіон Агро», ПП «Постачресурси»(за юридичною адресою не знаходиться.

У грудні 2004 року основним постачальником позивача була ПП ОСОБА_4 (за юридичною адресою не знаходиться).

Отже, на підставі вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що підтвердити достовірність заявлених до бюджетного відшкодування позивачем сум ПДВ неможливо, оскільки неможливо підтвердити сплату ПДВ його контрагентами до бюджету.

Відповідно до п.1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Крім того, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що сама по собі несплата податку продавцями (у тому числі у разі ухилення від сплати), і тим більше продавцями продавців по 2-4 ланцюгах, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем або продавцями продавців, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Разом з тим, як вбачається з актів перевірок, господарська діяльність позивача полягала в оптовій торгівлі зерном та кормами для тварин. Однак, при розгляді справи судами попередніх інстанцій та податковим органом під час перевірки, поставка товару позивачу належним чином не перевірялась. Тобто відсутні документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні тощо) щодо підтвердження реалізації та зберігання товару за період проведення позивачем господарських операцій у періодах що перевірялись, тобто з актів перевірки не вбачається, як саме відбувався «рух товару»між позивачем та його контрагентами. За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення сум бюджетного відшкодування позивачу відповідачем.

Крім того, з акту перевірки не вбачається, а судами попередніх інстанцій не було досліджено, кількість працюючих та чи достатньо її для здійснення підприємством відповідної господарської діяльності.

Також, судами попередніх інстанцій не було досліджено правовідносини позивача з його контрагентом, ТОВ «Амструм», щодо договору купівлі-продажу векселя та його погашення.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

Отже, суди належним чином не виконали вимог закону, тим самим не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у звязку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні задовольнити частково.

Постанову господарського суду Херсонської області від 16 квітня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.