Ухвала суду № 12336554, 20.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2010 р. м. КиївК-21705/07

КолегіясуддівВищогоадміністративногосудуУкраїниускладі:

ГашицькогоО.В.(суддя-доповідач), ЛискиТ.О.,

МалинінаВ.В.,МойсюкаМ.І.,СитниковаО.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області (далі УПСЗН) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, установила:

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що він є інвалідом 3 групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат на рік, а не в розмірі, визначеному УПСЗН виходячи з відповідних постанов Уряду. Посилаючись на відмову відповідача здійснити виплати зазначеної допомоги в належному розмірі, просив визнати його дії неправомірними та стягнути з УПСЗН на його користь 2548 гривень, недоотриманих у 20052006 роках. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року, позов задоволено частково: стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації на оздоровлення за 2005 рік в сумі 1238 гривень. У частині позову про стягнення заборгованості по компенсації на оздоровлення за 2006 рік відмовлено. У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон №796-ХІІ) і, зокрема, абзацом третім частини четвертої цієї норми передбачено виплату інвалідам 3 групи, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Відповідно до статті 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»розмір мінімальної заробітної плати становив: із 1 січня 2005 року 262 грн., із1квітня 2005 року 290 грн., із 1 липня 2005 року 310 грн., із 1вересня2005року 332 гривні. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 віднесено до категорії 1осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Виплата йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідачем здійснювалась у 2005-2006 роках виходячи з розмірів, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно 26,70 та 120 гривень.. Розглядаючи справу, суд першої інстанцій дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що Законом №796-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважено на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Натомість частиною першою статті 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри компенсацій усіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання заробітної плати. Тому суд у частині вимог позивача про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 рік обґрунтовано взяв до уваги розрахунок заборгованості за цей період виходячи з положень статті 48 Закону №796-ХІІ та розміру мінімальної заробітної плати, визначеного Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-ІV «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Водночас суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»призупинено дію, зокрема, абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону №796-ХІІ в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Ця норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не була скасована чи визнана неконституційною в порядку, встановленому чинним законодавством України. За таких обставин, суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2006 році, виходячи з розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №562. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права цих висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні згаданих вище правових норм. Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила: Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2007 року без змін. Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Cудді