Постанова № 12335789, 16.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р.Справа № 18/53/10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді:                                                                       Лашина В.В. Суддів:                                                                                 Єрмілова Г.А.                                                                                  Воронюка О.Л. При секретарі:                                                                                 Хом'як О.С.

За участю представників сторін:

Від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва - Бойко О.В., довіреність № 3/9/10007, дата видачі : 11.01.10;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.10.2010 р.

зі справи № 18/53/10

кредитор Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю „Шанталь-9”

про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07 квітня 2010 р. за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі –ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва) було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанталь-9»(в подальшому –ТОВ «Шанталь-9») за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом –Закон про банкрутство).

          Ухвалою господарського суду Херсонської області від 20.10.2010 р. (суддя Давченко Т.М.) провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

          Не погоджуючись з цією ухвалою, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі просить її скасувати та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Як зазначає апелянт, судом також не було дано належної оцінки тому, що заявлена в якості кредиторських вимог сума є безспірною з огляду на положення податкового законодавства та п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15. Крім цього, скаржник вказує на те, що кваліфікуючою ознакою ст. 52 Закону про банкрутство є відсутність боржника, що підтверджена матеріалами справи.

Представник ТОВ „Шанталь-9” в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

          Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені).

           Одночасно з цим, статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

          Під грошовими зобов’язаннями в розумінні згаданого Закону вважаються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

          Аналогічна правова позиція втілена в п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

          Виходячи з п. 17 вказаної постанови Пленуму ВСУ необхідно враховувати, що під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25 червня 1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування»слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

          Передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», не включені.

          Як вбачається з матеріалів справи, заявлена ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва сума, нарахована згідно до актів перевірок від 30.09.2009 р. № 5542/15-10/36433389, від 30.09.2009 р. № 6811/15-340/36433389/368, від 12.01.2010 р. № 27/15-10/36433389; податкових повідомлень-рішень № 0005391510/0 від 06.11.2009 р., № 0003791530/0 від 06.11.2009 р. та № 0000971510/0 від 17.02.2010 р. на загальну суму 640 грн. є штрафними санкціями, нарахованими на підставі п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, до складу вимог ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва входять виключно штрафні санкції.

          Правова позиція ВСУ у разі неправильного порушення провадження у справі про банкрутство висвітлена у п. 36 постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 15, за яким Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

          За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області відповідає закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 20.10.2010 р. по справі № 18/53/10 –без змін.

Головуючий                                         В.В. Лашин

Суддя                                                                       Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                       О.Л. Воронюк

Повний текст постанови підписано 17.11.2010р.