Постанова № 12335788, 16.11.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р.Справа № 25-17/102-09-2832

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Шевченко В.В., Михайлова М.В.

(відповідно до розпорядження голови суду від 15.11.2010р. №384 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кабанець Р.І., довіреність від 11.01.2010р. №08-33

від відповідача-1: Гордієнко М.В., довіреність від 04.01.2010р. №67

Войнаровська А.В., довіреність від 26.10.2010р. №380

від відповідача-2: не з’явився

від відповідача-3: Шиян Є.І., довіреність від 02.08.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської залізниці та Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”

на рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2010 року

у справі №25-17/102-09-2832

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до відповідачів: 1. Одеської залізниці;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Павлоградська”;

3. Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”

про стягнення 3599,68 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2009р. частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до Одеської залізниці, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Павлоградська” та Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” про стягнення 3599,68 грн. вартості недостачі вантажу. З Одеської залізниці на користь позивача стягнуто 3258,70 грн. вартості недостачі вантажу, 102 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. ТОВ „ЦЗФ „Павлоградська” та ВАТ „Павлоградвугілля” від відповідальності звільнено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2009р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

При цьому в постанові Вищого господарського суду України було зазначено про необхідність дослідження розміру понесених позивачем збитків та витребування доказів, які підтверджують оплату спірної продукції саме ДП „Вугілля України”.

В процесі нового розгляду справи позивачем було надіслано на адресу місцевого господарського суду додаткові пояснення від 09.08.2010р. за вх.№20562, від 16.08.2010р. за вх.№21296, в яких позивач навів нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог, та зазначив про те, що Одеська залізниця не є зобов’язаною перед позивачем стороною з виконання умов договору №02-09/1-ЕН від 17.02.2009р. і нею не узгоджувався здійснений позивачем порядок приймання продукції по кількості. Звідси, позивач вважає, що даний спір повинен розглядатись судом за нормами встановленими Статутом Залізниць України, та з огляду на правовідносини, що випливають за договором перевезення, тобто із залізничної накладної.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20 вересня 2010 року у справі №25-17/102-09-2832 (суддя Малярчук І.А.) позов Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” задоволено частково. З Одеської залізниці та ВАТ „Павлоградвугілля” на користь позивача стягнуто з кожного по 1629,35 грн. вартості недостачі вантажу, 46,17 грн. держмита та 141,45 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено, що недостача вантажу виникла при перевезенні, про що свідчать акт загальної форми №194 від 05.04.2009р., комерційний акт серії АА №034229/6/15 від 05.04.2009р. При цьому з матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, вантажовідправником не було нанесено на поверхню вантажу захисне маркування або будь-яке інше закріплення верхнього шару вантажу, а залізницею при прийманні вантажу до перевезення будь-яких зауважень щодо нанесення захисного маркування на вантаж не пред’являлося. Таким чином, на думку місцевого господарського суду відповідно до ст.ст. 32, 111, 113-115 Статуту залізниць України збитки від нестачі вантажу підлягають стягненню з вантажовідправника та перевізника в рівних частках.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 (Одеська залізниця) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вугілля та прийняти нове рішення, яким Одеську залізницю звільнити від відповідальності в повному обсязі, з посиланням при цьому на не з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невірне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.10.2010р. апеляційна скарга Одеської залізниці прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.11.2010р.

Також не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-3 (ВАТ „Павлоградвугілля”), в якій просить його частково скасувати в частині стягнення з ВАТ „Павлоградвугілля” вартості недостачі вантажу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ВАТ „Павлоградвугілля” відмовити, з посиланням при цьому на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У зв’язку з перебуванням судді Журавльова О.О. у відпустці апеляційна скарга ВАТ „Павлоградвугілля” на підставі розпорядження голови суду від 27.10.2010р. №351 була прийнята до провадження та призначена до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Одеської залізниці на 16.11.2010р. колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Тофан В.М., Михайлов М.В., про що 28.10.2010р. було винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження заступника голови суду від 02.11.2010р. №359 справа №25-17/102-09-2832 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Тофан В.М., Михайлов М.В.

Відповідно до розпорядження голови суду від 15.11.2010р. №384 справа №25-17/102-09-2832 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Шевченко В.В., Михайлов М.В.

Представники відповідача-1 (Одеської залізниці) у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими відповідач-1 підтримає вимоги, викладені в апеляційній скарзі Одеської залізниці і наполягає на їх задоволенні, та водночас не погоджується з апеляційною скаргою ВАТ „Павлоградвугілля”, просить залишити її без задоволення.

Представник відповідача-3 (ВАТ „Павлоградвугілля”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими відповідач-3 підтримає вимоги, викладені в апеляційній скарзі ВАТ „Павлоградвугілля” і наполягає на їх задоволенні, та водночас не погоджується з апеляційною скаргою Одеської залізниці, просить залишити її без задоволення.

Представник позивача (ВАТ „Західенерго”) у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційними скаргами Одеської залізниці та ВАТ „Павлоградвугілля”, просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача-2 (ТОВ „Центральна збагачувальна фабрика „Павлоградська”) в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.10.2010р. та від 28.10.2010р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційні скарги Одеської залізниці та ВАТ „Павлоградвугілля” за відсутністю представника відповідача-2 у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників позивача, відповідача-1 та відповідача-3, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Одеської залізниці та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ „Павлоградвугілля”, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 17.02.2009р. між ВАТ „Західенерго” (Покупець) та ДП „Вугілля України” (Постачальник) був укладений договір поставки вугілля №02-09/1-ЕН (а.с. 15-22 т.І), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник поставляє Покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах ООР (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до договору.

Згідно з п.п. 3.1.2., 3.1.4 договору Постачальник зобов’язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони; надати Покупцю одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 години з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв’язку (факс, електрона пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов'язковим підтвердженням отриманням відповідно до вимог п.6.5. ДСТУ 4083-2002.

За п.п. 5.2, 6.8 договору маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у перевізних документах, за якими вугілля надійшло до станції призначення, та результатів приймання покупця. Маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається за результатами зважування вугілля на ТЕС спільно з представниками Постачальника вугілля.

Відповідно до п.п. 5.3, 6.9 договору вантаж вважається доставленим без втрат, якщо різниця між масою, зазначеною в перевізному документі і масою, визначеною при прийманні, не перевищує норми природних втрат і граничної розбіжності при визначенні маси нетто згідно з „Правилами видачі вантажів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644. Норма нестачі (сума норми природних втрат і граничної розбіжності визначення маси нетто) для вугілля складає 1% маси нетто, зазначеної в перевізному документі.

Сторонами було укладено Додаток №03/09-Л від 27.02.2009р., в якому було узгоджено обсяг поставки вугілля, базові та граничні показники якості, базову ціну вугілля без ПДВ та вантажовідправників. Зокрема, вантажовідправником визначено ВАТ „Павлоградвугілля”, базова ціна вугілля за тону складає 527,76 грн. (без ПДВ).

Окрім того, 30.12.2008р. між ВАТ „Павлоградвугілля” (Виконавець) та ТОВ „ЦЗФ „Павлоградська” (Замовник) був укладений договір №08-12/4447-У про надання послуг (а.с. 104-106 т.І), відповідно до п.1.1 якого Виконавець за цим договором надає послуги з подачі та забирання вагонів, послуг маневрових (надалі - послуги), на підставі заявок (доручень) Замовника на подачу/забирання порожніх/завантажених вагонів, які відправляються Замовником або надходять на адресу Замовника, а Замовник зобов’язується оплачувати надані Виконавцем послуги, а також відшкодовувати документально підтверджені витрати та шкоду Виконавця, які понесені останнім у зв’язку з наданням Замовнику послуг за цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1.5, 2.1.7 договору Виконавець зобов’язаний разом із Замовником вести облік надходжень та відправлень вантажів; оглядати, приймати та здавати в справному стані порожні та завантажені залізничні вагони, які надходять на адресу Замовника та відправляються останнім на загальну мережу залізниць України.

Згідно з п.2.2.5 договору Замовник зобов’язаний забезпечити нанесення захисного маркування на поверхню вантажу, що перевозиться у відкритому рухомому складі, для забезпечення його схоронності, відповідно до Правил перевезень вантажів.

Матеріали справи свідчать про те, що 04.04.2009р. зі станції Ароматна Придніпровської залізниці вантажовідправником - ВАТ „Павлоградвугілля” у вагонах №№ 67703835, 67145516, 67993900, 66762832, 67702761, 67886747, 65536740, 66375775, 65235632 відправлений на адресу вантажоодержувача - Ладиженська ТЕС ВАТ „Західенерго” (станція призначення - Ладижин Одеської області) вантаж - вугілля кам’яне марки ДГ у кількості 614000 кг, що підтверджується залізничною накладною №45993780 (а.с. 9-10 т.І).

Згідно з цією накладною, вантаж завантажений у вагони засобами відправника (ВАТ „Павлоградвугілля”) навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1,2,5,8,9 розділу ІІ Технічних умов правильно. Маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника.

З прибуттям вантажу на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці було здійснено комісійне перевантаження вагону №66375775 на 150-тонних справних вагах ст. Павлоград-1 та виявлено: за документом значиться вантаж вугілля кам’яне нетто 69000 кг, тара 22500 кг. Фактично при перевантаженні виявлено брутто 85200 кг, тара з брусу 22500 кг, нетто 62700 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6300 кг. Перевантаження здійснювалось двічі при повному зупиненні, без відчеплення. Вага брутто 85200 кг не змінилась. Завантаження у вагоні трапецією з природними скосами ущільнене без поглиблень поверхні вантажу, не маркована - порушення п.6 р.15 ППГ. Вагон бездверний, люки закриті. Течі вантажу немає. Про встановлені обставини станцією Павлоград-1 Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми від 05.04.2009р. №194 (а.с. 86 т.І).

На підставі вищевказаного акту загальної форми станцією Павлоград-1 Придніпровської залізниці 05.04.2009р. складений комерційний акт АА №034229/6/15 (а.с. 11 т.І), згідно з яким здійснено комісійне перевантаження вагону №66375775 при повному зупиненні вагону на справних 150-тонних вагонних вагах станції Павлоград-1 та встановлено, що за документом значиться вантаж вугілля кам’яне нетто 69000 кг, тара 22500 кг, спосіб визначення не вказаний. Фактично при перевантаженні виявлено брутто 85200 кг, тара з брусу 22500 кг, нетто 62700 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6300 кг. Перевантаження здійснювалось двічі, вага брутто 85200 кг не змінилась. Вагон в технічному та комерційному відношенні справний, бездверний, люки закриті, течі вантажу немає. Завантаження у вагоні на рівні бортів, трапецією з природними скосами, ущільнене, що відповідає завантаженню, вказаному вантажовідправником в п.1 накладної. Поглиблень на поверхні вантажу немає.

Таким чином матеріали справи свідчать, що між ВАТ „Павлоградвугілля” (вантажовідправник) та залізницею (перевізник) укладений договір перевезення вантажу на користь ВАТ „Західенерго” (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч.2 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що вантажовідправником є саме ВАТ „Павлоградвугілля”, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.           Згідно з п.2.1 вказаних Правил вантажовідправником заповнюються такі графи комплекту перевізних документів, зокрема, „Відправник” - зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код. Якщо вантаж відправляється громадянами, то зазначаються прізвище, ім'я та по батькові особи, яка відправляє вантаж.

ВАТ „Павлоградвугілля” наполягає на тому, що насправді вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Павлоградська”, посилаючись на те, що на накладній №45993780 наявна печатка (штамп) Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Павлоградська”.

Між тим, слід зазначити, що з п.1 вказаної накладної №45993780 вбачається, що відправником (повне найменування) є ВАТ „Павлоградвугілля”. Таким чином, матеріалами справи належним чином підтверджений факт того, що вантажовідправником є ВАТ „Павлоградвугілля”. В свою чергу скаржник не надав жодного доказу у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, який б свідчив про зворотне.

Таким чином, слід звільнити від відповідальності ТОВ „ЦЗФ „Павлоградська”, оскільки із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що останнє не є учасником спірних правовідносин з перевезення вантажу.

При цьому апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на обох перевізника (Одеську залізницю) та вантажовідправника (ВАТ „Павлоградвугілля”), з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст. 924 ЦК України та ч.1 ст. 314 ГК України.

При цьому в силу вимог п. „а” ст. 111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж, який завантажений засобами відправника, прибув на станцію Ладижин Одеської залізниці у непошкодженому рухому складі, про що свідчать обставини, які встановлені у комерційному акті та акті загальної форми (відсутність течі вантажу, відсутність у вагоні дверей та закриті люки), а також обставини, які свідчать про відсутність акту про технічний стан вагону, який в силу вимог п.15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. №334 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона. Також встановлені у комерційному акті обставини щодо відсутності на поверхні вантажу поглиблень свідчать про відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

При цьому не можуть бути підставою для відповідальності залізниці доводи про те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки вимогами ст. 24 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та станції призначення. Тобто, перевірка відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній є правом, а не обов’язком залізниці.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини, а також вищевикладені вимоги законодавства щодо правового регулювання перевезення вантажів залізницею свідчать про відсутність вини залізниці у недостачі вантажу, а тому необхідно звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу.

Водночас при вирішенні питання щодо відповідальності відправника у недостачі вантажу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 308 ГК України, відправник повинен пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Вимоги щодо маркування вантажу передбачені і у п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987, із відповідними змінами, внесеними згідно з наказом Мінтрансу №54 від 31.01.2004р. та №540 від 12.09.2005р.), згідно з якими з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому відповідно до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничній накладній.

Проте, всупереч вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж, який завантажений у вагон №66375775 відправником не замаркований, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №45993780, в якій відмітка про маркування вантажу відсутня, а також актом загальної форми від 05.04.2009р. №194 та комерційним актом АА №034229/6/15 від 05.04.2009р., в яких встановлено, що маркування вантажу відсутнє.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

При цьому апеляційний господарський суд приймає до уваги уточнений розрахунок позовних вимог (а.с. 91 т.І), наданий ВАТ „Західенерго”, оскільки він є обґрунтованим та здійснений згідно з вимогами діючого законодавства. За вказаним розрахунком з ВАТ „Павлоградвугілля” підлягають стягненню 3258,70 вартості недостачі вантажу. При цьому з врахуванням того, що уточнений розрахунок позовних вимог не оформлений у вигляді заяви про уточнення позовних вимог, слід задовольнити заявлені позовні вимоги ВАТ „Західенерго” частково, у зв’язку з чим стягненню з ВАТ „Павлоградвугілля" на користь ВАТ „Західенерго” підлягає 3258,70 грн. вартості нестачі вантажу, в решті позову слід відмовити, ТОВ „ЦЗФ „Павлоградська” та ВАТ „Павлоградвугілля” – від відповідальності звільнити.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Одеської залізницю слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, апеляційну скаргу ВАТ „Павлоградвугілля” слід залишити без задоволення.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

3.Рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2010 року у справі №25-17/102-09-2832 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (72026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) 3258 (три тисячі двісті п’ятдесят вісім) грн. 70 коп. вартості недостачі вантажу, 92 (дев’яносто дві) грн. 34 коп. держмита, 282 (двісті дев’яносто дві) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідача-1 (Одеську залізницю) та відповідача-2 (Товариство з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Павлоградська”) від відповідальності звільнити”.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 46 (сорок шість) грн. 17 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (72026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) 4 (чотири) грн. 83 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

6.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 17 листопада 2010 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.В. Шевченко

М.В. Михайлов