Постанова № 12335730, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010                                                                                           № 04/1997

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – не з’явилися;

відповідача – не з’явилися;

прокуратури – Шокіна Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2008

у справі № 04/1997 ( )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Лавр"

до                                                   Смілянської районної державної адміністрації

про                                                   визнання дійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Лавр» (далі – позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської районної державної адміністрації (далі – відповідач) про визнання дійсним договору оренди землі від 06.06.2002.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.04.2008 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 04/1997.

До винесення рішення господарським судом Черкаської області позивач листом уточнив позовні вимоги і просив суд вважати договір оренди землі від 06.06.2002 пролонгованим на той самий термін, на тих самих умовах.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.06.2008 у справі № 04/1997 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 05.06.2008 Заступника генерального прокурора України подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 04/1997.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між ВАТ Смілянський «Агрохім», правонаступником якого є позивач, та відповідачем 06.06.2002 було укладено Договір оренди землі загальною площею 56,67 га в адмінмежах Сунківської сільської ради строком на 5 років на підставі наданих повноважень Смілянською райдержадміністрацією.

Термін дії договору закінчився 06.06.2007.

28.11.2007 позивач звернувся до відповідача з листом № 76 про пролонгацію договору оренди землі від 06.06.2002.

Листом № 01-20/630 від 09.04.2008 відповідач повідомив позивача про відмову в пролонгації договору оренди землі.

Спір між сторонами виник в наслідок того, що на думку позивача, спірний Договір оренди землі від 06.06.2002 свою дію не припинив, а є пролонгованим на той самий термін у зв’язку з відсутністю у встановлений строк заяви від орендаря на його припинення.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню.

Відповідно до п. 2.2 Договору по закінченню строку Договору орендар має переважне право на поновлення договору новий строк. У разі, якщо жодна зі сторін за два місяці до закінчення строку дії договору не заявила про припинення його дії, то договір пролонгується на новий термін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір був укладений строком на 5 років та строк його дії закінчився 06.06.2007, проте сторони в установленому порядку не вчинили дій по його припиненню, а отже спірний договір є фактично пролонгованим.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 ЦК України, зокрема, ст. 764 визначено: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 та ч. 2 ст. 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст. 93 ЗК України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України «Про оренду землі» містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України та ГК України.

Стаття 33 вказаного Закону передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст. ст. 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» з питань власних та делегованих повноважень, у тому числі щодо розпорядження землями, місцева державна адміністрація видає відповідні розпорядження.

Таким чином, законодавством передбачено, що необхідною умовою для укладення, а відтак і поновлення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності є акт відповідного органу про надання цієї земельної ділянки.

Наведеним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем не доведено наявність правових підстав для пролонгації договору оренди землі від 06.06.2002. В свою чергу, факт закінчення терміну дії договору та відсутність підстав для пролонгації вказаного договору, відповідачем доведено належними та допустимими доказами, а за таких обставин, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з’ясовані не в повному обсязі, порушено норми процесуального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 05.06.2008 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Смілянської районної державної адміністрації задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.06.2008 скасувати та прийняти нове.

В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Лавр» (20704, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ржевська, 9, код ЄДРПОУ 05491600) на користь Державного бюджету України 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови суду доручити господарському суду Черкаської області.

5. Справу № 04/1997 повернути до господарського суду Черкаської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді