Постанова № 12335727, 27.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2010                                                                                           № 20/063-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

Представники сторін:

позивача: Кутняк Я.В., довіреність б/н від 24.03.2010;

відповідача: Мадрига Л.І., довіреність № 727 від 18.06.2010;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2010

у справі № 20/063-10 ( .....)

за позовом                               Акціонерного товариства закритого типу «Фармацевтична фірма "Фармацевтична фірма "ФарКоС"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

про                                                   стягнення 204274,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу «Фармацевтична фірма «ФарКоС» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» про стягнення 204274,48 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2010 у справі № 20/063-10 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Чайки, 4, код ЄДРПОУ 21643699) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Фармацевтична фірма «ФарКоС» (03162, м. Київ, вул. Зодчих, 50-А, код ЄДРПОУ 24376264) 168025,24 грн. основного боргу, 1680,36 грн. державного мита, 194,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Акціонерному товариству закритого типу «Фармацевтична фірма «ФарКоС» відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 20/063-10. Розгляд скарги призначений на 14.09.2010 о 10:00.

14.09.2010 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача не виконано вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 розгляд апеляційної скарги у справі № 20/063-10 було відкладено на 27.09.2010 о 12:20.

Представником позивача не виконано вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.12.2008 Акціонерне товариство закритого типу «Фармацевтична фірма «ФарКоС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К» уклали договір купівлі-продажу № 18-12/08 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати товар для продажу, а покупець зобов'язується прийняти товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами зазначеними в накладних, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний до 8 числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунок за реалізований товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

В п. 5.1 Договору передбачено, що товар за кількістю вважається зда ним продавцем і прийнятим покупцем згідно накладної після її підписання покупцем.

Згідно з п. 5.5 Договору покупець має право повернути продавцю не реалізовану частину товару.

У випадку, якщо покупець не розрахується за товар в строки, обумовлені догово ром, він зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення (п. 6.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 213807,88 грн., за накладними.

Відповідачем отриманий товар був оплачений частково в сумі 45782,64 грн. за на кладною № ФК-0000247 від 03.04.2009. Розрахунки за решту отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К» товару на суму 168025,24 грн. відповідачем із позивачем не здійснювалися.

Господарським судом Київської області було вірно встановлено, що позивачем помилково визначено розмір основного боргу в загальній сумі 168834,44 грн., оскільки всупереч зазначеному Акціонерним товариством закритого типу «Фармацевтична фірма «ФарКоС» в уточненому розрахунку розміру позовних вимог, вартість товару, поставленого за накладною № ФК-0947 від 03.11.2009, складає 4046,00 грн., а не 4855,20 грн., як зазначалось позивачем.

Позивачем направлялись на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за поставлений товар, зокрема, № 82 від 20.07.2009 та № 83 від 20.07.2009, відповіді на які отримано не було.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що з урахуван ням умов наведеного п. 4.2 Договору строк виконання зобов'язань з оплати товару ще не настав, оскільки вказаний товар третім особам не реалізований.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду належних доказів, що підтверджу ють кількість реалізованого товару який поставлений позивачем за Договором.

Водночас обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвер джені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані відповідачем консигнаційні звіти за вересень 2009 року - травень 2010 року не можуть вважатися документальними доказами на підтвердження кількості реалізованого товару, так-як взагалі не містять реквізитів документу як такого.

Доказів направлення зазначених звітів позивачеві відповідачем суду також не нада но.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач не скористався наданим йому пунктом 5.5 Договору правом повернути продавцю не реалізовану частину товару. При цьому, всу переч позиції відповідача, договором не передбачено обов'язку продавця звертатися до покупця з вимогою про повернення нереалізованого товару.

За таких обставин, підписання відповідачем видаткових накладних та відсутність з його боку будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості пе реданого позивачем товару, свідчить про прийняття відповідачем цього товару.

Господарським судом Київської області вірно було зроблено висновок про порушення відповідачем умов Договору в частині оплати товару що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу в зв’язку з ненаданням суду належних та допустимих доказів, що строк виконання зобов'язання за договором в частині його оплати ще не настав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно з ч. 1 даної статті та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом першої інстанції було досліджено умови договору, зокрема, розділ 4 «Порядок розрахунків», та встановлено, що строк реалізації товару сторонами у договорі не погоджений, а момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті товару згідно п.п. 4.1, 4.2 договору за лежить від обсягів і термінів його реалізації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України конкретного моменту виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару, отриманого по вищевказаним накладним, а тому розрахунок заявлених до стягнення сум штрафу та 3% річних за зазначений позивачем період є необrpунтованим та непідтвердженим документально, у зв'язку з чим по зовні вимоги в цій частині є безпідставними і, відповідно, задоволенню не підлягають.

Таким чином Господарським судом Київської області правомірно було відмовлено позивачу у стягненні з відповідача штрафу та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких умов рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2010 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2010 у справі № 20/063-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» - без задоволення.

2. Матеріали справи № 20/063-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.10.10 (відправлено)