Постанова № 12335688, 21.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2010 № 39/44-12/318

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Отрюха Б.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача Герцев В.Е. юрист, Крючко В.О. генеральний директор,

від відповідача 1 Загура А.В. юрист,

від відповідача 2 Загура А.В. юрист,

від відповідача 3 не зявився

від третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Соло-Капітал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.04.2010

у справі № 39/44-12/318 ( .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Біла Ведмедиця"

до ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Соло-Капітал"

Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"

третя особа відповідача ТОВ "Академія ресторанного бізнесу"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 778,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Пестеля, буд. 11, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київреконструкція” (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” (відповідач-2), посвідчений 31.05.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 4489 (№ 2931640 у Державному реєстрі право чинів), з моменту його вчинення;

- зобовязання Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна” скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Пестеля, будинок 11, придбане ним на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.05.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 4489 (№ 2931640 у Державному реєстрі правочинів);

- зобовязання Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна” поновити державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київреконструкція” на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Пестеля, буд. 11, відповідно до свідоцтва про право власності серії МК № 010008312, виданого Головним управлінням комунальної власності м.Києва Київської міської державної адміністрації 26.04.2004;

- усунути перешкоди в користуванні позивачем орендованим для розміщення закладу громадського харчування нежитловим приміщенням площею 100 кв. м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Пестеля, буд. 11, шляхом зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” звільнити це приміщення;

- стягнути з відповідача-1 збитки, завдані позивачу в розмірі 200000,00 грн.;

- стягнути витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката.

03.02.2009 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив зміст пункту 4 прохальної частини викласти в редакції: усунути перешкоди у здійсненні ТОВ „Біла Ведмедиця” права користування нежитловим приміщенням павільоном-складом (літера З) площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Пестеля Павла, буд. 11, шляхом виселення з цього приміщення ТОВ „Компанія „Соло-Капітал” та будь яких інших осіб і передати зазначене приміщення ТОВ „Біла Ведмедиця”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 39/44 позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу майнового комплексу по вул. Пестеля, буд.11 недійсним в частині купівлі-продажу павільону-складу (літера З) з моменту його вчинення, зобовязано відповідача-3 здійснити в цій частині скасування державної реєстрації права власності на приміщення за ТОВ „Компанія „Соло-Капітал” та поновити державну реєстрацію права власності за ВАТ „АК „Київреконструкція”, усунути перешкоди у здійснення ТОВ „Біла Ведмедиця” права користування зазначеним нежитловим приміщенням шляхом виселення з нього ТОВ „Компанія „Соло-Капітал” і передачі приміщення ТОВ „Біла Ведмедиця”, і решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 у справі № 39/44 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 у справі № 39/44 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва у іншому складі суду.

Ухвалою Верховного суду України від 06.08.2009 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2009 у справі № 39/44.

Підставою для скасування судових рішень у справі № 39/44 стало те, що, визнаючи угоду недійсною у звязку з тим, що спірна частина майна була відчужена відповідачем-1 з порушенням прав позивача як його законного орендаря, який в судовому порядку доводить своє право власності на частку в розмірі 95,32% у спільній часткової власності на нежиле приміщення по вул. Пестеля, 11 внаслідок проведення реконструкції, судами не було взято до уваги, що на час прийняття оскаржуваних рішень позивач не набув права власності на орендовані приміщення, крім того, у разі набуття позивачем права власності, захист права такої особи можливий шляхом предявлення віндикаційного позову з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України; судами не було досліджено обставини справи щодо можливості розірвання договору оренди в односторонньому порядку в врахуванням погоджених умов договору; судами не перевірено правильність обраного позивачем способу захисту його порушених прав, а також його прав як орендаря спірного приміщення з огляду на обставини, повязані з розірванням договору оренди, оскільки питання щодо збитків ставиться в залежність від визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2008, воно може біти вирішено після розгляду справи щодо визнання угоди недійсною.

Під час нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва справі присвоєний новий номер № 39/44-12/318, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Академія ресторанного бізнесу”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 39/44-12/318 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Компанія „Соло-Капітал” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 39/44-12/318 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог в частині визнання договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 778,90 кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Пестеля, 11 недійсним в частині відчуження павільону-складу (літера „З”) з підстав, зазначених у скарзі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення судом неправильно було застосовано норми матеріального та процесуального права та неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 39/44-12/318 без змін.

Представники відповідача-3 та третьої особи в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце засідання суду, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача-3 та третьої особи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що укладення договору купівлі-продажу зазначеного комплексу, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Пестеля, буд.11, відбулося з порушенням закону, а саме, Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежиле спірне приміщення у справі № 6/103 (за позовом ТОВ „Біла Ведмедиця” до ВАТ „АК „Київреконструкція” про визнання права власності на частку в 95,32% спільної часткової власності на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Пестеля, буд. 11), отже цивільна правоздатність відповідача-1 як юридичної особи була обмежена судом, що передбачено пунктом 2 статті 91 Цивільного кодексу України, внаслідок чого відповідач-1 до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 6/103 по суті не мав права здійснювати будь-які дії та укладати правочини з метою відчуження нежилого спірного приміщення і майнового комплексу, невідємною складовою частиною якого є нежиле спірне приміщення, при цьому ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 6/103 повинна була виконуватися відповідачем-1 добровільно, незалежно від того, чи виконана зазначена ухвала органами державної виконавчої служби.

Підставою для звернення до суду стало те, що пункт 7 спірного договору купівлі-продажу від 31.05.2008 не відповідав дійсним обставинам, які мали місце під час його вчинення , оскільки спірне майно перебувало під забороною (арештом), існував судовий спір щодо нього, в також майно знаходилося у користуванні позивача за договором оренди, а отже, зазначені обставини свідчать про порушення сторонами оспорюваного договору пунктів 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для звернення позивача, як заінтересованої особи, до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним відповідно до пункту 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначив, що на підставі договору оренди від 18.05.1997, укладеного з відповідачем-1, він набув права користування вказаним приміщенням до 02.06.2017, до моменту звернення позивача до суду договір оренди в судовому порядку розірваний на був, а тому свою дію не припинив; внаслідок реконструкції приміщення у позивача виникло право власності на частку в спільній власності на вказане приміщення в розмірі 95,32%, іншою часткою позивач продовжує користуватися як орендар на підставі договору. Однак, порушуючи охоронювані законом права добросовісного володільця та власника майна та без його дозволу, представники відповідача-2 проникли в орендоване приміщення та завдали йому майнової шкоди в розмірі 200000,00 грн. в результаті знищення внутрішнього оздоблення та обладнання, яке знаходилося в приміщенні, а також йому було завдано збитків внаслідок порушення відповідачем-1 права користування приміщенням за призначенням, а саме, для надання послуг громадського харчування. Позивач вважає, що допущення порушень закону при укладенні оспорюваного правочину порушило його майнові права як заінтересованої особи на це майно, оскільки він є позивачем у справі № 6/103, предметом якої є визнання його права власності на частку у спільній часткової власності на нежитлове приміщення, яке виникло на підставі пункту 4 статті 778 Цивільного кодексу України внаслідок реконструкції орендованого приміщення.

Під час нового розгляду позивач подав заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 31.05.2008 в частині купівлі-продажу павільону-складу (літера З) за адресою вул. Пестеля, 11, зобовязати комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна” скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ „Компанія „Соло-Капітал” та поновити державну реєстрацію права власності ВАТ „АК „Київреконструкція” на зазначене нежитлове приміщення, усунути перешкоди у здійсненні ТОВ „Біла Ведмедиця” права користування нежитловим приміщенням павільоном-складом (літера З) площею 100 кв.м. шляхом його звільнення ВАТ АК „Київреконструкція”, ТОВ „Компанія „Соло-Капітал”, ТОВ „Академія ресторанного бізнесу” протягом 10 днів з дня набрання цим рішенням законної сили та вселити в зазначене приміщення ТОВ „Біла Ведмедиця”; стягнути з ВАТ „АК „Київреконструкція” (відповідача-1) вартість завданих позивачу збитків в розмірі 1386122,22 грн.

Позивач зазначив, що чинний Цивільний кодекс України надав право заінтересованій особі заперечувати дійсність правочину в судовому порядку; внаслідок протиправного відчуження відповідачем-1 майнового комплексу, в якій входить нежиле спірне приміщення, фактично був порушений застосований судом захід по забезпеченню позову, чим були порушені майнові права в суді, оскільки новим власником спірного майна стала особа, яка не є стороною у справі № 6/103; внаслідок укладення оспорюваного правочину було порушене право позивача, як наймача, користуватися орендованим майном відповідно до умов договору оренди; оскільки ухвалою господарського суду по справі № 6/103 про забезпечення позову було накладено арешт на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою м.Київ, вул. Пестеля,11 та в якому знаходиться заклад громадського харчування позивача кафе „Барлога”, тобто на всю будівлю павільону-складу, то правомірним є визнання недійсним правочину саме в частині купівлі-продажу всієї будівлі павільону-складу, літ.”З”; внаслідок припинення фактичного володіння та користування приміщенням позивачу завдано збитків з 06.09.2008 по грудень 2009 року з розрахунку середнього доходу від експлуатації кафе позивача в 2007 році в розмірі 99008,73 грн. в місяць, тобто упущена вигода у вигляді неотриманого доходу складає 1386122,22 грн.

Згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог позивач просив стягнути збитки у розмірі 1344122,22 грн. з розрахунку 96008,73 грн. в місяць.

Відповідач-1 проти позову заперечив, зазначивши, що звернення позивача з позовом щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2008, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, не є належним способом захисту прав позивача, які він вважає порушеними. Як слідує з позовної заяви, позивач вважає себе співвласником спірного приміщення, проте спір про власність не вирішений, однак просить у позовній заяві поновити право власності відповідача-1 на спірне приміщення. Як зазначає Верховний суд України, права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто із застосуванням правового механізму двосторонньої реституції, незалежно від того, чи відповідає спірна угода закону. Крім того, позивачем не доведено, що договір суперечить вимогам закону, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва про накладення арешту на момент укладення договору купівлі-продажу не була виконана в порядку, встановленому законодавством, арешт на момент вчинення договору купівлі-продажу у встановленому порядку накладений не був, що підтверджується витягом з Реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна; суд не виносив рішення щодо обмеження цивільної правоздатності відповідача-1 (п. 2 ст. 91 Цивільного кодексу України). Що стосується права користування позивача спірним приміщенням, то договір оренди від 18.05.1997 було припинено відповідачем-1 на підставі п. 5.3 цього договору щодо права односторонньої відмови від договору, з 05.12.2007, а позивач, враховуючи листування між сторонами, погодився припинити договір з 11.01.2008. Твердження про силове захоплення не підтверджується належними доказами, отже, на момент предявлення позову позивач ні був ані власником, ані користувачем спірного приміщення.

Відповідач-2 проти позову заперечив повністю, зокрема, зазначивши, що під час придбавання ним 31.05.2008 нежилих приміщень за адресою м.Київ, вул. Пестеля, 11 літ. „Б” і літ. „З” інформації щодо наявності заборон не було, даний договір жодним чином не порушує права позивача, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав, крім того, позивач не наводить підстав для визнання договору недійсним в повному обсязі, тоді як претендує лише на частину приміщень.

17.05.1997 між ТОВ „Біла Ведмедиця” (орендар) та Дочірнім підприємством по реконструкції та будівництву № 14 ВАТ „АК „Київреконструкія” був укладений договір оренди приміщення ангару площею 100 кв. м за адресою м. Київ, вул. П.Пестеля, 11, орендоване приміщення входило до майнового комплексу, що належав на праві власності відповідачу-1 (ВАТ „АК „Київреконструкція”) згідно свідоцтва серії МК № 010008312 від 26.04.2004 про право власності на майновий комплекс загальною площею 778,90 кв.м., (адмінбудинок (літера Б) площею 595,50 кв.м., павільон-склад (літера З) площею 183,40 кв.м.).

31.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київреконструкція” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстровано в реєстрі за № 4489, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 31.05.2008 за № 2931640, згідно якого продавець продав, а покупець купив належний продавцю на праві приватної власності майновий комплекс, який розташований на вул. Пестеля Павла, буд. № 11 в м.Києві.

У пункті 7 даного договору вказано, що продавець гарантує, що прихованих недоліків комплекс не має, до моменту укладення цього договору нікому іншому не відчужений, під забороною (арештом) та заставою (в тому числі податковою) не перебуває, майнового спору щодо нього, а також прав у третіх осіб, в тому числі права наймача, немає.

Згідно акту приймання-передачі від 27.06.2008 майновий комплекс, який розташований на вул. Пестеля Павла, буд. № 11 в м.Києві переданий ТОВ „Компанія „Соло-Капітал”.

Згідно реєстраційного посвідчення № 014620 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна зареєстровано майновий комплекс загальною площею 778,9 кв.м, розташований в м.Києві по вул. П.Пестеля, № 11 за ТОВ „Компанія „Соло-Капітал” на праві власності та записано в реєстрову книгу № 28з-280 за реєстровим № 1271-з від 31.07.2008.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у місті Києві від 05.03.2008 відкрито виконавче провадження з виконання ухвали № 6/103 від 04.03.2008 Господарського суду міста Києва та прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.03.2008 серія АК № 2506280, а саме на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою м.Київ, вул. Пестеля, 11, в якому знаходиться заклад громадського харчування позивача кафе „Берлога”.

Копії постанов були направлені відповідачу-1 17.03.2008 згідно реєстру поштової кореспонденції.

13.03.2008 арешт нерухомого майна, накладений згідно постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ в м.Києві серії АК № 250628 від 05.03.2008 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, власник заклад громадського харчування кафе „Берлога”, вул. Пестеля, буд. 11.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині усунення перешкод у користуванні приміщенням, виходячи з наступного.

Згідно Договору оренди приміщень від 17.05.1997 ВАТ „АК „Київреконструкція” (орендодавець) та ТОВ „Біла Ведмедиця” (орендар), позивач отримав у тимчасове володіння частину приміщення ангару, який розташований по вул. Пестеля, 11 загальною площею 100 кв.м , стан приміщення незадовільний, підлягає реконструкції, для розміщення магазину і кафе.

Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3. Договору оренди він діє з 02.06.1997 по 02.06.2017, може бути достроково розірваний у випадку невиконання однією із сторін своїх обовязків, або якщо одна чи обидві сторони вважатимуть продовження дії договору недоцільним, або через незалежні від сторін причини (форс-мажор), сторона, що розриває договір, має повідомити про це другу сторону у письмовому вигляді не пізніше ніж за один місяць до припинення дії договору.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору оренди встановлений порядок відшкодування орендарю витрат, повязаних з проведенням ремонту, реконструкції чи покращення стану приміщення.

Так, згідно пункту 6.2. Договору оренди у випадку дострокового припинення дії договору з ініціативи Орендодавця, Орендодавець зобовязується відшкодувати орендарю витрати, повязані з проведенням ремонту, реконструкції чи покращенням стану приміщення, що орендується, крім випадку, коли дію договору припинено через викуп орендованого приміщення орендарем.

Згідно пункту 3.1 Договору оренди орендодавець прийняв на себе обовязки забезпечення безперешкодного використання орендарем приміщення, що орендується на умовах даного договору.

За актом приймання-передачі від 17.05.1997 приміщення передано в оренду в незадовільному стані, та у разі розірвання договору оренди, орендодавець зобовязався повністю відшкодувати орендарю всі витрати, які поніс останній на поліпшення даного приміщення за вичетом зносу.

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.08.2006 до договору оренди від 17.05.1997 сторонами узгоджено нову орендну плату та незастосування норм Закону України „Про оренду державного та комунального майна” до цього договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 1, 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Листами № 88 від 05.11.2007 та № 106 від 08.11.2007 відповідач-1 звернувся до позивача, в яких попередив останнього про припинення дії договору оренди від 17.05.1997 з 05.12.2007 та про звільнення приміщення.

Листом № 11/14-1 від 14.11.2007 на лист № 88 від 05.11.2007 та листом № 12/5 від 05.12.2007 на лист № 106 від 08.11.2007 позивач зазначив, що дані листи розгляду не підлягають у звязку з відсутністю повноважень ОСОБА_1 та запропонував оформити пропозиції щодо розірвання договору відповідно до вимог статей 179-181, 188 Господарського кодексу України.

Листом № 055-01/1323 від 28.11.2007 відповдіач-1 надіслав позивачеві копію довіреності на Першого заступника Голови правління ОСОБА_1.

Листом № 12/11 від 11.12.2007 позивач повідомив відповідача-1 про те, що внаслідок отримання засвідченої довіреності представника відповідача-1 10.12.2007, облік місячного строку починається з 11.12.2007, та протягом місяця відповідачу-1 буде надано відповідь.

Отже, лист позивача від 11.12.2007 № 12/11 не містить згоди позивача на дострокове розірвання договору оренди.

Претензіями від 18.12.2007 (вих. № 055-01/1392) та від 25.02.2008 (вих. № 55-01/141) відповідач-1 просив позивача звільнити приміщення.

Листом від 27.12.2007, вих. № 27/12-07 позивач відмовився звільнити спірне приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 протягом грудня 2007 року липня 2008 року виставляв позивачеві рахунки на оплату орендної плати та сторони укладали акти приймання-передачі виконаних робіт. В матеріалах справи також міститься лист ВАТ „АК „Київреконструкція” № 055-018-64 від 30.05.2008, в якому відповідач-1 повідомив позивача про номер банківського рахунку, на якій належить перераховувати кошти по орендній платі. Відповідачем-1 та позивачем не надано доказів існування іншого договору оренди, крім договору від 17.05.1997, крім того, в рахунках та актах здачі-приймання робіт за період до виникнення спору (жовтень, листопад 2007 року) міститься такій же номер і дата договору, тому заперечення щодо позначення іншої дати і номеру договору (№ ДГ-059 від 01.01.2005) в рахунках на оплату і актах колегія суддів не приймає до уваги.

Отже, сторони продовжували виконувати договір оренди після дати направлення пропозиції відповідача-1 про його розірвання.

За таких обставин, доводи відповідача-1 про розірвання договору оренди в односторонньому порядку з 05.12.2007 не приймається колегією суддів до уваги як необґрунтовані, також не надано доказів розірвання договору в добровільному або в судовому порядку, а тому договір оренди є чинним.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” права користування нежитловим приміщенням павільоном-складом (літера „З”) площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Пестеля, буд. 11, шляхом його звільнення Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київреконструкція (відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” (відповідач-2) та вселення у зазначене приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в цій частині по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю „Академія ресторанного бізнесу” не можуть бути задоволені, оскільки останнє у справі № 39/44-12/318 має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, а не відповідача.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 778,90 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Пестеля, 11, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 в частині купівлі-продажу павільону-складу (літера „З”) з моменту його чинення не підлягають задоволенню, а також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є заінтересованою особою щодо визнання оспорюваного правочину недійсним, виходячи з наступного.

Згідно частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 18-рп/204 від 01.12.2004 поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Коло заінтересованих осіб має зясовуватися в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, а також з пояснень позивача, позивач захищає право власника шляхом подачі позову про визнання права власної на частку в спірному майні по справі № 6/103 внаслідок проведення реконструкції спірної будівлі. Доказів того, що позивач набув право спільної власності на приміщення, яке він орендував за договором оренди, суду не надано.

Позивач зазначив, що внаслідок протиправного відчуження відповідачем-1 майнового комплексу, в який входить нежиле спірне приміщення, фактично був порушений застосований правовий захід по забезпеченню позову, чим були порушені права позивача на захист свого майнового права в суді, оскільки новим власником спірного майна стала особа, яка не є стороною у справі № 6/103.

Проте, колегія суддів вважає, що обґрунтовувати охоронюваний інтерес у справі № 39/44-12/318 щодо визнання недійсною угоди наявністю інтересу позивача у справі № 6/103, по якій позивач просить визнати його право власності на спірне приміщення, є неправомірним.

Відповідно до стаття 256 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на час укладення договору оренди, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Зазначена норма відтворена в статті 759 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України одним з речових прав на чуже майно є право користування.

Згідно статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, права орендаря випливають з орендних відносин та полягають у користуванні майном.

Як встановлено статтею 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Що стосується захисту прав позивача як орендаря, який користується спірним приміщенням на підставі договору оренди, то вони полягають в усуненні перешкод у користуванні орендованим приміщенням.

Позивач не довів, яким чином оспорюваний договір порушив його права наймача (орендаря) спірного приміщення.

Підставою для відмови в позові в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним є відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача як орендаря, який набув права користування зазначеним майном на підставі договору оренди, спірною угодою, укладеною між старим та новим власниками приміщення.

Крім того, результатом задоволення заявленого позову є застосування наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником майна, що не може призвести до поновлення порушеного права.

Відповідно не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобовязання комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна” скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” та поновити державну реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київреконструкція” на зазначене приміщення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача вартості завданих позивачу збитків у сумі 1344122,22 грн. та вважає, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Обовязок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязань.

Обовязковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань (виключає його відповідальність).

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Предявлення вимог про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обовязок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання іншою стороною своїх зобовязань.

Згідно заяви про уточнення та збільшення позовних вимог (отримано судом 25.01.2010) з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог (одержано судом 02.02.2010) позивач просив стягнути з відповідача -1 (Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київреконструкція” 1344122,22 грн. збитків у вигляді неотриманих доходів із розрахунку середньомісячного доходу роботи кафе за 2007 рік.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що позивач не мав можливості використовувати орендоване приміщення відповідно з умовами договору з вини відповідача-1 за період з 06.09.2008 по грудень 2009 року включно, із розрахунку позивача за 14 місяців по 96008,73 грн. в місяць.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками. Непрямий (опосередкований) звязок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно за межами конкретного звязку.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 27.06.2008, згідно якого майновий комплекс, який розташований на вул. Пестеля Павла буд. № 11 в м.Києві, був переданий ТОВ „Компанія „Соло-Капітал”.

За таких обставин, відсутній безпосередній причинний звязок між збитками позивача та поведінкою відповідача-1.

Крім того, слід зазначити, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби зобовязання могло бути виконано належним чином.

Втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід, який б особа одержала, та єдиною причиною неотримання нею доходів у зазначеному розмірі є неправомірна поведінка іншої особи (безпосередній причинний звязок).

Сума збитків, яку просив стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням, що у період з 06.09.2008 по грудень 2009 року він отримав би дохід від роботи закладу громадського харчування на рівні 2007 року, отже, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальну можливість отримання ним доходів у вказаному розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 39/44-12/318 підлягає скасуванню частково в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 778,90 кв.м., що знаходиться за адресою м.Київ, вул. Пестеля, 11 в частині купівлі-продажу павільону-складу (літера „З”), зобовязання відповідача-3 вчинити дії, повязані із поновленням та скасуванням права власності на це приміщення за відповідачем-1 та відповідача-2 відповідно та стягнення з відповідача-1 збитків. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 39/44-12/318 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 у справі № 39/44-12/318 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23701064) права користування нежитловим приміщенням павільоном-складом (літера „З”) площею 100 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Київ, вул. П.Пестеля, буд.11, шляхом його звільнення Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київреконструкція” (01004, м.Київ, вул. Горького, 5, код ЄДРПОУ 03335623), Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” (01135, м.Київ, вул. Пестеля, буд. 11, код ЄДРПОУ 35264077) протягом десяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили та вселити в зазначене приміщення товариство з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23701064).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київреконструкція” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” 42,50 грн. державного мита, 11,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” 42,50 грн. державного мита, 11,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Біла Ведмедиця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Соло-Капітал” 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 39/44-12/318 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді