Постанова № 12335687, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010 № 32/708

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Моторного О.А.

суддів:

при секретарі

за участю представників:

від прокуроране зявились,

від позивача 1 та 2Никифорук І.Р.,

від відповідачане зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника військового прокурора Київського гарнізону

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2010

у справі № 32/708 ( .....)

за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Центра забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України

до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»

про стягнення 2284,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (далі - позивач-2) з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.02.2010 (а.с. 46-49), просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування за завданий матеріальний збиток в розмірі 1390,10 грн. та пеню в розмірі 894,80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 у справі №32/708 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся із апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду, в якому просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування рішення прокурор вважає порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2010 прийнято до провадження апеляційне подання та призначено його розгляд на 28.09.2010.

Представники прокурора та відповідача у судове засідання, призначене на 28.09.2010, не зявились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 103-106).

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивачів, встановив наступне.

Як вбачається з технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 07.12.2007 (а.с. 41), автомобіль Хюндай Соната, д/н НОМЕР_2 належить Центру забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (позивачу-2).

04.08.2008 близько 7 год. 20 хв. службовий автомобіль позивача-2 Хюндай Соната, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 в м. Києві на просп. Перемоги, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля ЗАЗ, д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого згідно страхового полісу №1772254 від 29.11.2007 була застрахована Закритим акціонерним товариством «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

Постановою Святошинського районного суду міста Києва 08.08.2008 в адміністративній справі № 3-25225 (а.с. 34) громадянин ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні 04.08.2008 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

16.09.2008 за заявою Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (сертифікат субєкта оціночної діяльності № НОМЕР_4 від 08.10.2007) складений звіт №2391 товарознавчого дослідження транспортного засобу щодо визначення матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Хюндай Соната, д/н НОМЕР_2 (а.с.22-26).

Відповідно до висновку, викладеного в Звіті, вартість відновлювального ремонту складає 11299,18 грн., в тому числі ПДВ 1833,20 грн., розмір матеріального збитку складає 8339,52 грн.

16.10.2008 позивач-2 звернувся до відповідача із заявою (а.с. 18) вх. №1 від 16.10.2008 про виплату страхового відшкодування згідно з полісом № 1772254 від 29.11.2007.

Суд першої інстанції зробив висновок, що ні прокурором, ні позивачем-2 не надано доказів щодо дати вручення чи направлення зазначеної заяви відповідачу, а також щодо документів, які додаються до даної заяви.

Проте, такий висновок суду не відповідає матеріалам справи, оскільки вказана заява на виплату страхового відшкодування викладена позивачем на бланку відповідача та на ній міститься вхідний номер відповідача (№ 1 від 16.10.2008), а не вихідний номер позивача. Тому, вказана дата 16.10.2008 свідчить про подання вказаної заяви відповідачу.

Згідно з виписками з рахунку позивача-2 (а.с.12-14) відповідачем 23.02.2009 було виплачене страхове відшкодування у сумі 3000,00 грн., 27.02.2009 у сумі 3439,42 грн., а 03.04.2009 ОСОБА_2 на рахунок Позивача-2 грошові кошти в сумі 510,00 грн. в якості франшизи.

Таким чином, загальна сума страхового відшкодування, що була виплачена позивачу-2 складає 6949,42 грн., в т.ч. 6439,42 грн. була перерахована відповідачем.

Листом № 751 від 29.04.2009 відповідач повідомив позивача-2 про те, що розрахунок виплаченого йому страхового відшкодування був проведений на підставі Звіту за вирахуванням суми ПДВ у розмірі 1389,88 грн. з вартості відновлювального ремонту. При здійсненні ремонту автомобіля на станції технічного обслуговування, що є платником ПДВ, відповідач зобовязався переглянути розмір страхового відшкодування та виплатити суму ПДВ за умови надання відповідних документів, що підтверджують проведення ремонту.

19.02.2010 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2010, якою у позивача-2 був витребуваний акт виконаних робіт з ремонту автомобіля Хюндай Соната, д/н НОМЕР_2, позивач-2 надав письмові пояснення (а.с.60), в яких зазначив, що не може надати акт виконаних робіт з ремонту вказаного автомобіля, оскільки останній відновлювався безпосередньо в ремонтній майстерні позивача-2 з використанням закуплених автозапчастин та витратних матеріалів, а сума матеріальних збитків, спричинених пошкодженням автомобіля, у розмірі 8339,52 грн. занесена до книги форми 45 «Книга обліку нестач».

З вищенаведених обстави справи слідує, що спір між сторонами в даній справі виник у звязку з відмовою відповідача включати в суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу-2, податок на додану вартість, з урахуванням якого субєктом оціночної діяльності був визначений розмір завданого позивачу-2 збитку.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що розмір витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу, які реально несе власник транспортного засобу, збільшується на суму ПДВ лише в тому випадку, коли власник оплачує послуги з ремонту чи товари, необхідні для такого ремонту, субєкту господарювання, який є платником зазначеного податку. Однак позивач-2 здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу власними силами з використанням закуплених ним автозапчастин та матеріалів.

З вищенаведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктами 22.1 та 22.2 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» субєктами оціночної діяльності є субєкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат субєкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обовязковим, зокрема, у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною третьою статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

При цьому, реальними збитки у розумінні положень ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості обєкта оцінки без урахування неотриманих майбутніх вигод.

Пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору.

У абзаці другому пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначаючи розмір шкоди, суд має виходити з цін на матеріальні цінності, що діють у даній місцевості на час вирішення справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість, акцизний збір тощо.

Таким чином, не включення ПДВ до розміру реальних збитків, які потерпіла особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також до витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права не відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Як встановлено вище, згідно із висновками звіту №2391 товарознавчого дослідження транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту складає 11299,18 грн., в тому числі ПДВ 1833,20 грн., а розмір матеріального збитку складає 8339,52 грн.

Оскільки відповідач не відшкодував позивачу-2 страхове відшкодування у повному обсязі, матеріальний збиток, завданий майну позивача-2, у розмірі 1390,10 грн. (8339,52 грн. 6439,42 грн. - 510 грн. = 1390,10 грн.) залишився безпідставно невідшкодованим.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 страхового відшкодування у розмірі 1390,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що відповідач не здійснив повного відшкодування шкоди, прокурором також заявлені вимоги про стягнення 894,90 грн. пені, розрахунок якої наведений в уточненні до позовної заяви (а.с. 46-49).

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно із п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем-2 не надано доказів щодо дати вручення чи надсилання відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування з необхідними документами, а тому не вбачається можливим визначати точний період допущеного відповідачем прострочення з виплати страхового відшкодування.

Однак, такий висновок, як встановлено вище, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки як вбачається із вхідного номеру відповідача на заяві про виплату страхового відшкодування позивач-2 звернувся до відповідача 16.10.2008. Тому, відповідач повинен був сплатити позивачу-2 страхове відшкодування до 16.11.2008., а отже прострочення виплати страхового відшкодування наступило з 17.11.2008.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіряючи розрахунок пені встановила, що прокурор помилково нарахував пеню, починаючи з 16.10.2008, а не з 17.11.2008, і в порушення ст. 232 Господарського кодексу України не припинив нарахування через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане. Тому, розрахунок пені є наступним:

8339,52 грн. 510,00 грн. = 7829,52 грн. (сума заборгованості);

7829,52 грн. х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ) / 100 % / 366 (дні року) х 45 дн. (за період з 17.11.2008 по 31.12.2008) = 231,03 грн.;

7829,52 грн. х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ) / 100 % / 365 (дні року) х 54 дн. (за період з 01.01.2009 по 23.02.2009) = 278,00 грн.;

7829,52 грн. 3000,00 грн. = 4829,52 грн.

4829,52 грн. х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ) / 100 % / 365 (дні року) х 3 дн. (за період з 24.02.2009 по 26.02.2009) = 9,52 грн.;

4829,52 грн. 3439,42 грн. = 1390,10 грн.

1390,10 грн. х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ) / 100 % / 365 (дні року) х 79 дн. (за період з 27.02.2009 по 17.05.2009) = 72,21 грн.

Таким чином, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача-2 пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 518,55 грн. (231,03 грн. + 278,00 грн. + 9,52 грн. + 72,21 грн. = 518,55 грн.).

За таких обставин, апеляційне подання Заступника військового прокурора Київського гарнізону підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 у справі №32/708 скасуванню.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на суму 1908,65 грн., а ціна позову склала 2284,90 грн., з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 85,20 грн. державного мита за подання позову, 197,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,60 грн. державного мита за розгляд апеляційного подання.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Заступника військового прокурора Київського гарнізону задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2010 у справі №32/708 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-б, ідентифікаційний код 23498273, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Центра забезпечення службової діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України (03113, м.Київ, пр-т Перемоги, 55/2) 1390,10 грн. (одну тисячу триста девяносто гривень 10 коп.) страхового відшкодування, 518,55 грн. (пятсот вісімнадцять гривень 55 коп.) пені.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, 5-б, ідентифікаційний код 23498273, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) до Державного бюджету України 85,20 грн. (вісімдесят пять гривень 20 коп.) державного мита за подання позову, 197,14 грн. (сто девяносто сім гривень 14 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,60 грн. (сорок дві гривні 60 коп.) державного мита за розгляд апеляційного подання.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №32/708 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді