Рішення № 12335570, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 45/256-10

вх. № 8921/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Нікольський О.М., доручення від 07.10.2010 р.

відповідача - Замковий В.Г., керівник

розглянувши справу за позовом ТОВ "Іст Мембране", м. Харків

до НТК "Експерт", м. Харків

про стягнення 10196,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5760 грн. боргу, 616,32 грн. інфляційних, 270,33 грн. річних, 1000 грн. витрат на юридичну допомогу, 2500 грн. моральної шкоди, а також відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати по справі мотивуючи тим, що на виконання умов договору поставки № 2/02-09 від 09 лютого 2009 року, укладеного між сторонами, позивач перерахував відповідачу у якості передплати кошти в розмірі 5760 грн., проте відповідач свої зобов’язання за договором не виконав.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2010 року про порушення провадження у справі № 45/256-10 її призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 листопада 2010 року.

В засідання суду 01 листопада 2010 року позивач з’явився, надав до матеріалів справи витребувані судом докази, які залучено до матеріалів справи. Позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в засідання суду з’явився, проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві, додатково надав до матеріалів документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд визнав позовні вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню виходячи з наступного:

09 лютого 2009 року між сторонами було укладено договір поставки № 2/02-09 за умовами якого відповідач зобов’язався виготовити автоматичний шлагбаум по узгодженому з позивачем технічному завданню та передати його у власність позивача, а позивач зобов’язався оплатити роботи згідно договору. Згідно п. 2.1 договору вартість автоматичного шлагбаума становить 5760 грн. з врахування ПДВ та перераховується позивачем як передплата (п. 3.2 договору). Відповідач, згідно п. 2.2 договору зобов’язаний відвантажити позивачу автоматичний шлагбауму на протязі 21 робочого дня після отримання ним 100% передплати.

09 лютого 2009 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 0002 за виготовлення автоматичного шлагбаума у кількості 1 одиниця на суму 5760 грн.

Позивач платіжним дорученням № 11 від 11 лютого 2009 року перерахував відповідачу кошти в вказаному розмірі (призначення платежу: передплата за виготовлення ... згідно рах. № 0002 від 09.02.2009 р.).

Проте відповідач, в порушення умов договору, свої зобов’язання щодо виготовлення та передання позивачу шлагбауму по спливу 21 денного строку - 5 березня 2009 року не виконав, як не виконав їх й в подальшому.

15 квітня 2009 року позивач направив відповідачу лист вих. № 11, який отримано відповідачем 16.04.2009 р., про повернення здійсненої позивачем передплати. Відповідач на лист позивача не відреагував, що й стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір поставки № 2/02-09 від 09 лютого 2009 року за своєю правовою природою є договором підряду, який містить визначення виконуємої роботи (предмету), ціну робіт, порядок і строки платежу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України "Загальні положення про підряд".

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

В силу положень статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному об'ємі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно ст. ст. 611 та 612 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов’язань є припинення зобов’язання внаслідок односторонньою відмови від зобов’язання, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підтверджується наявними у справі доказами та встановленими обставинами справи, відповідно до яких, роботи фактично не виконані, а передоплата в розмірі 100 % отримана відповідачем у сумі 5760,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 11 від 11.02.2009 р., позивач має право на повернення вказаної суми. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти, перераховані позивачем в рахунок майбутніх робіт відповідачем, позивачу не були повернуті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми здійсненої позивачем передоплати в розмірі 5760 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем встановлених договором термінів та відмову позивача від договору (лист отримано відповідачем 16.04.2009 р.), суд визнав позовні вимоги позивача в частині 251,86 грн. річних та 616,32 грн. інфляційних обґрунтованими, підтвердженими наданим розрахунком і підлягаючими задоволенню. В решті позовних вимог позивача щодо річних суд відмовляє в їх задоволенні у зв’язку із безпідставним пред’явленням до стягнення.

З огляду на те, що до складу судових втирати не входять витрати на юридичне супроводжування (ст. 44 ГПК України - відшкодовуються витрати надані адвокатом), а також враховуючи те. що позивач не надав суду доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми 2550 грн. збитків моральної шкоди, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо виготовлення та передання позивачу виконаної роботи (автоматичного шлагбауму), оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази. Посилання на розписку від 09.02.2009 р., копія якої надана відповідачем до матеріалів справив, та на фотокартку взагалі не містять в собі підґрунтя, бо відповідачем не доведено яке відношення мають подані ним документи до виконання договору. Більш того, договір укладено між сторонами 09.02.2009 р. з терміном виконання 21 робочий день з дати отримання коштів від позивача, кошти перераховані позивачем відповідачу 11.02.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-технічного кооперативу "Експерт", 61058, м. Харків, вул. Культури, 11, кв. 21-А (в тому числі з п/р 26006287 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЗКПО 21245770) на користь ТОВ "Іст Мембране", 61020, м. Харків, просп. Постишева, 93 (п/р 26004016817188 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351618, код ЗКПО 32238751) 5760 грн. коштів, 251,86 грн. річних, 616,32 грн. інфляційних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст судового рішення по справі № 45/256-10 підписано 03 листопада 2010 року.