Рішення № 12335539, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 54/111-09

вх. № 3925/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - Лукашов В.В., представник за дорученням,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Водомер", м. Харків

до Приватного підприємства "Яхтінг", с. Комунар

про стягнення 185643,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 185643,16 грн. заборгованості, з яких: 136210,51 грн. основний борг, 40863,15 грн. штрафу, 8569,50 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару по договору поставки № 1-п, укладеного між сторонами 01.05.2008 року. Позов обґрунтовано статтями 218, 220, 224-226, 229, 231 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

01.11.2010 року до господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких він надає свої пояснення щодо суті спору та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши надані заперечення, долучає їх до матеріалів справи.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 01.11.2010 року представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, вказує на його безпідставність та просить суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

01 травня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 1-п, відповідно до умов якого постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати (поставити) покупцю (відповідач по справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на підтвердження факту поставки та отримання товару саме відповідачем посилається на видаткові накладні № С1Д1-11232 від 15.10.2008 року; № С1Д1-11233 від 15.10.2008 року; № С2Д1-06598 від 08.10.2008 року; № С2Д1-06561 від 08.10.2008 року, відповідно до яких відповідачем був одержаний товар на загальну суму 136210,51 грн.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 5560, проведеної ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса на виконання ухвали господарського суду від 20.07.2010 року, підписи від імені Сербіна О.І. у накладних № С1Д1-11232 від 15.10.2008 року; № С1Д1-11233 від 15.10.2008 року; № С2Д1-06598 від 08.10.2008 року; № С2Д1-06561 від 08.10.2008 року розташовані у рядку "получил(а)" виконані не Сербіним Олександром Ігоревичем, а іншою особою.

Крім того, підставою отримання товару у видаткових накладних вказаний не договір поставки № 1-п від 01.05.2008 року, а рахунок-фактура № ОФД1-04597 від 15.10.2008 року, рахунок-фактура № ОФД1-04597 від 15.10.2008 року; рахунок-фактура № ОФД1-04368 від 01.10.2008 року; рахунок-фактура № ОФД1-04368 від 01.10.2008 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двосторонньозобов"язучим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов"язків; даний договір є консесуальним, оскільки права та обов"язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотиними умовами.

Основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця.

Зважаючи на викладене, за переконанням суду, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивача, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки видаткові накладні на які посилається позивач як на підставу отримання товару відповідачем, підписані невідомою особою та не підтверджують факту переходу майна у власність відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин господарський суд, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 179, 181 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водомер" (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 9/2, кв. 43, код ЄДРПОУ 24669601) на користь Приватного підприємства "Яхтінг" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 33010754) - 3222,00 грн. судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 02 листопада 2010 року