Рішення № 12335538, 01.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2010 р. Справа № 64/287-10

вх. № 8663/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Федорчук В.В. за довіреністю від 14.10.10;

відповідача - Несміян В.Є. за довіреністю №20 від 22.01.10;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Полімер", м. Харків;

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків;

про стягнення 16913,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Полімер" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№397 від 21.09.10), в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" суму боргу в розмірі 16092,00грн., суму інфляції за період з червня 2010 року по серпень 2010 року, включно, в розмірі 124,20грн., пеню в розмірі 611,99грн., 3% річних від суми прострочення платежу в розмірі 85,74грн., всього 16913,93грн.; 169,14грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ, з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою суду від 04.10.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 18.10.10 розгляд справи було відкладено на 01.11.10.

19.10.10 позивач надав супровідним листом (вих.№463 від 18.10.10) документи, на виконання ухвали суду від 04.10.10, для долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

01 листопада 2010 року представник відповідача надав заяву, в якій визнає суму основного боргу у розмірі 16092,00 грн., щодо нарахованих штрафних занкцій заперечує.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача позов визнав.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.10.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер" (постачальник) та Приватним підприємством "АКВАМАРИН" (покупець) був укладений договір поставки №23П/003-30. Відповідно до п.1.1. договору, позивач зобов'язався поставляти товар відповідачу, а відповідач - приймати та оплачувати цей товар, на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 25092,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними накладними скріпленими печатками та підписами сторін (а.с.20-25).

В порушення п.7.1. договору, відповідно до якого, оплата за товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка-фактури або накладної протягом 5-ти календарних днів після отримання товару, своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 16092,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриманий товар у розмірі 9000,00грн. (виписка банку).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися валежним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 16092,00грн., правомірні, обгрунтовані, визнані відповідачем, та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 85,74грн. та інфляційні у сумі 124,20грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Пунктом 8.2. договору сторони встановили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості несплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 611,99грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Вирішуючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заявлене у позовній заяві, суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертають увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що невжиття таких заходів може можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що клопотання позивача про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому правових підстави для його задоволення відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "АКВАМАРИН" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 31634863, р/р № 260073486 в ХОДАППБ "Аваль", м. Харків, МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Полімер" (61004, м. Харків, пров. Райрадівський, 1, код ЄДРПОУ 32335155, р/р 26004036450500 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) суму боргу в розмірі 16092,00грн., суму інфляції в розмірі 124,20грн., пеню в розмірі 611,99грн., 3% річних у розмірі 85,74грн., 169,14грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 08 листопада 2010 року.