Ухвала суду № 12335536, 29.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"29" жовтня 2010 р. Справа № 47/247-10

вх. № 7767/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Северний", м. Київ

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 39728,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Северний" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин" основної заборгованості у розмірі 39 165,92 грн., пені у розмірі 479,46 грн. та 3% річних у розмірі 82,75 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки № 1/3 від 01.03.2010 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 397,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду пояснення до позовної заяви (вх. №505) в яких пояснив, що сума основної заборгованості у розмірі 39 165,92 грн. відповідачем сплачена, у зв"язку з чим просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 479,46 грн., 3% річних у розмірі 82,75 грн., державне мито у розмірі 397,30 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01.03.2010 року було укладено договір поставки №1/3.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти відповідачу товар, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплачувати товар в порядку та на умовах визначеним цим договором відповідно спеціфікації товару, яка є невід"ємною частиною договору за цінами, вказаними у спеціфікації та належним чином оформленим супровідним документам.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума боргу відповідачем у розмірі 39 165,92 грн. погашена у повному обсязі після звернення позивача до господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем сума основної заборгованості сплачена, господарський суд вбачає підстави для припинення провадження по справі в частині основної заборгованості у розмірі 39 165,92 грн., тобто предмет спору в цій частині станом на час розгляду справи відсутній, провадження по справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 479,46 грн. та 3 % річних у розмірі 82,75 грн., які залишились непогашеними відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на момент невиконання зобов"язання по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 397,30 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.22, ст.49, п.1.1. ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі припинити .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, код ЄДРПОУ 31634863, ІПН 316348620390, п/р 26001805822891 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Северний" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, 6, код ЄДРПОУ 32959182, ІПН 329591826534, п/р 26008010029757 в АТ "Укрексімбанк" у м. Київ, МФО 322313) пеню у розмірі 479,46 грн., 3% річних у розмірі 82,75 грн., держмито у розмірі 397,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Справа №47/247-10

Повний текст ухвали підписаний 01 листопада 2010 року.