Рішення № 12335502, 12.11.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2010 р. Справа № 18/162

За позовом Мале приватне підприємство Фірма "Альфа-М"

до відповідача Військова частина А-0796

про стягнення заборгованості та фінансових санкцій з в/ч А0796 за порушення строків по виконанню зобов'язань за договором №121 від 1.11.2006р. та додатковій угоді №1 від 23.08.07р. до нього в сумі 21 022 грн. 12 коп.

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Максименко Ю.Ф. директор

Від відповідача : представник Ольховець О.П. дов. в справі, Прищепа Р.О. дов. в справі , Капшук С.В.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 21022,12 грн. в тому числі: 15947 грн. 59 коп. - основний борг за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв"язку, 805 грн. 64 коп. - 3% річних, 4268 грн. 89 коп. - збитки від неодержаного доходу та судові витрати : державне мито - 210,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем 28.10.10р. подано заяву № 8/10 від 28.10.10р. ( а.с. 64-65), відповідно до якої позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 21020 грн. 81 коп. в тому числі: 16487 грн. 99 коп. - основний борг, 834 грн. 47 коп. 3% річних, 3698 грн. 35 коп. - збитки від неодержаного доходу та судові витрати : державне мито - 210,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн., витрати на відрядження представника позивача до суду в сумі 689 грн.

В судовому засіданні 12.11.10р.представником позивача подано заяву № 2/11 від 12.11.10р. (а.с.94), відповідно до якої позивачем збільшено позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, просить стягнути з відповідача 210,22 грн. - державне мито, 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1415,20 грн. - витрати на відрядження представника позивача до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Свої вимоги обгрунтував тим, що відповідно до п.8.3 договору № 121 на виконання технічного обслуговування внутрішніх телефонних станцій на вузлах зв"язку в/ч А0796 від 01.11.06 зазначено, що у випадку коли сторони не відмовляються від виконання вказаного в цьому договорі технічного обслуговування в 2008 та наступних роках цей договір вважається пролонгованим на наступні роки.

Згідно із п.2.1 договору відповідальною особою з боку відповідача було призначено у 2007 році начальника зв"язку ВЧ - заступника начальника штабу - Денисюка В.П.; у 2008 році - відповідальною особою з боку відповідача було призначено начальника зв"язку ВЧ - заступника начальника штабу - Капшук С.В.

Відповідно до п.8.4 договору був укладений кошторис № 121/1 на 2007 рік на суму 5748,95 грн. Додатковою угодою №1 від 23.08.07 договір № 121 від 01.11.06 продовжено дію договору на 2008 рік. та складений кошторис № 121/1, яким визначено, що вартість технічного обслуговування внутрішніх телефонних станцій В/Ч 0796 становить 5748,95 грн..

Кошти в установлені законодавством строки не були сплачені, а тому грошове зобов"язання в сумі 11497,90 грн.стало простроченим, в зв"язку з чим нараховано інфляційні, 3% річних та збитки від неодержаного доходу.

Представник відповідача проти позову заперечив, оскільки у бухгалтерії заборгованість за вказаним договором не рахується, так як відсутні акти виконаних робіт та рахунки за 2007 та 2008 роки.

Однак, представником відповідача не заперечується факт укладення договору, надання послуг та призначення відповідальних осіб, щодо підписання актів наданих послуг, зокрема - від 21.10.08 за № 2/10 відповідальним був - начальник зв"язку ВЧ - заступника начальника штабу - Капшук С.В, та підписання вказаних актів відповідальними особами.

У судове засідання 12.11.10р. викликався для дачі пояснень заступник начальника штабу - Капшук С.В., який підтвердив факт підписання акту виконання технічного обслуговування № 2/10 від 21.10.08,однак відзначив, що оригінали всієї документації по виконанню умов договору у відповідача відсутні.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Суд виходив з такого.

Між позивачем МПП фірмою "Альфа-М" (виконавець) та відповідачем Військовою частиною А0796 (замовник) було укладено договір №121 на виконання технічного обслуговування внутрішніх телефонних станцій на вузлах зв"язку в/ч А0796 від 01.11.06р. (а.с.13). та додаткову угоду №1 від 23.08.07р. до договору №121 (а.с.14).

Згідно умов договору №121 на виконання технічного обслуговування внутрішніх телефонних станцій на вузлах зв"язку в/ч А0796 від 01.11.06р. (надалі Договір) замовник передає, а виконавець бере на себе зобов"язання виконати технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій на вузлах зв"язку в/ч А0796 .

Пунктом 3.1 Договору сума на яку укладено договір становить 5748 грн. 95 коп., згідно кошторису № 121/1 на 2007р(а.с.15). Відповідно до додаткової угоди №1 від 23.08.07р. до договору №121 (а.с.14) договір пролонговано на 2008 рік та складено кошторис №121/1 про технічне обслуговування внутрішніх телефонних станцій В/Ч А 0796 на 2008 рік в сумі 5748,95грн.(а.с.16) Дані кошториси затверджено відповідачем, погоджено позивачем, підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Оплата за виконане технічне обслуговування виконується замовником на підставі пред"явлених виконавцем рахунків з підписаними замовником актами виконаного технічного обслуговування (п.3.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав умови договору, що підтверджено актами виконання технічного обслуговування: № 1/8 від 25.08.07р. на суму 5748 грн. 95 коп. (а.с.17 ), № 1/10 від 21.10.08р. на суму 5748 грн. 95 коп. (а.с.18), які підписані сторонами та скріплені печатками. Дані акти разом із претензіями від 21.06.10 ( а.с.19) та 17.08.10 (а.с.59) направлялися відповідачу і були повернуті поштовим відділенням позивачу 09.08.10 ( а.с.55-а.с.56, а.с.63)) та 30.09.10 (а.с.57-а.с.58, а.с.63) по закінченню терміну зберігання.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. у даному випадку це є акти виконання технічного обслуговування. Але неправильне відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності певних операцій або невідображення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов'язань.

Згідно пункту 2.1."Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"затвердженого Мінфіном України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Мінюсті за № 168/704 від 05.06.95 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В частині 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і в п.2.4 Положення № 88 наводиться перелік обов"язкових реквізитів, які повинні містит любий певинний документ. Тільки при наявності в документі таких реквізитів, він буде мати юридичну силу.

Так, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До первинних документів зокрема, відносяться: видаткові накладні; акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції. Всі ці документи містять відомості про відповідну господарську операцію і підтверджують факт її здійснення. Разом з тим, не модна віднести до первинних документів, рахунок на оплату товарів ( робіт, послуг). Адже він посвідчує тільки намір здійснити певну дію (оплату), але не підтверджує факт її здійснення.

На підставі викладеного, суд не приймає доводи відповідача щодо неотримання актів та рахунків-фактур на оплату за надані послуги згідно договору.

          Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

А частиною 2 вказаної статті ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так як, умовами договору не визначено строк оплати, позивачем 30.06.10р. направлено претензію № 7/6 від 21.06.10р.з додатками в т.ч. актами виконаних робіт ( наданих послуг) (а.с.19), яка повернута відділенням зв"язку з відміткою: По закінченню терміну зберігання" -09.08.10; повторно 18.09.10 позивач претензію від 17.08.10 з додатками в т.ч. актами виконаних робіт ( наданих послуг), яка повернута відділенням зв"язку з відміткою: По закінченню терміну зберігання"- 30.09.10.

          Відповідно до ст. 93 ЦК місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно із ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Місцезнаходження юридичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від20 квітня 2007 р. N 54). Згідно довідки місцезнаходження відповідача - м.Рівне-1 (а.с.34). А тому, суд прийшов до висновку, що позивачем направлялися вимоги разом з актами технічного обслуговування до оплати.

Вищезазначені дії відповідача є вчинення ним правопорушенням у сфері господарювання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 11497 грн. 90 коп. - основний борг підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

А тому, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 4990 грн. 09 коп. в тому числі: по акту № 1/8 від 28.08.07р. в сумі 3552 грн. 85 коп. за період з 02.09.07р. до 31.07.10р., по акту № 1/10 від 21.10.08р. в сумі 1437 грн. 24 коп. за період з 29.10.08р. по 31.07.10р. згідно розрахунків позивача (а.с.66-67) та 3% річних в сумі 863 грн. 29 коп. в тому числі: 531,58 грн. за період з 02.09.07р. по 30.09.10р., 331,71 грн. за період з 29.10.06р. по 30.09.10р.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних та 3% річних встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних та 3% річних.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за виконане технічне обслуговування виконується замовником на підставі пред"явлених виконавцем рахунків з підписаними замовником актами виконаного технічного обслуговування.

Так як, первісна претензія з додатками в тому числі актами виконаних (наданих) послуг повернута відділенням зв"язку з закінченням терміну зберігання позивачу 09.08.10р., а тому саме із цієї дати починається період з якого у позивача виникає право нарахування інфляційних та 3% річних.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом інфляційні становлять 471,41 грн. за період серпень 2010р., вересень 2010р. (11497,90 х 104,1% : 100% = 11969,31 - 11497,90 = 471,41)., які підлягають до задоволення. Суд відмовляє в стягненні інфляційних в сумі 4518,68грн.

Щодо 3% річних, період нарахування з 09.08.10р. по 30.09.10р. (52 дні) становить 49,14 грн. ( 11497,90 грн. х 3% : 100% : 365 х52 = 49,14 грн.), які судом задовільняються. Суд відмовляє в частині стягнення 3% річних в сумі 785,33 грн.

Крім того, суд не задовільняє позовні вимоги в розмірі 3698,35 грн. збитків у вигляді доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками являються: 1) витрати, понесені особою в зв"язку з знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби її право не було порушене ( упущена вигода). Важливим елементом доведення упущеної вигоди як доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене являється причинний зв"язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача. Необхідно довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача являється причиною, а збитки, які виникли у позивача - наслідком такої протиправної поведінки. Для застосування міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідно наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки,причинний зв"язок поведінки відповідача і збитками, вина. При відсутності одного із цих елементів цивільна відповідальність не наступає.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Заявляючи позов, позивач зобов"язаний подати відповідні докази, які б свідчили про правомірність його вимог.

Таким чином, в порушення статті 33 ГПК України позивач не надав суду доказів наявності протиправної поведінки, причинного зв"язку поведінки відповідача і збитками та вини.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Коментована стаття не дає визначення поняття "судові витрати", вона лише поділяє судові витрати на: а) державне мито; б) суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; в) витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; г) оплату послуг перекладача; д) оплату послуг адвоката; е) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; є) інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

А тому виходячи із викладеного, судом не задовільняються судові витрати, в частині витрат позивача у зв"язку з відрядженням представника позивача для участі у судових засіданнях ( добові, проїзд, середня заробітна плата) в сумі 1415,20 грн. ( а.с.94).

Виходячи із вищевикладеного позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по договору підлягають задоволенню частково в сумі основного боргу - 11497,90грн.; інфляційних втрат в сумі 471,41 грн. та 3% річних в сумі 49,14 грн. з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно-задоволеним вимогам, що становить 57,17%.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково..

2.Стягнути з Військової частини А-0796 ( ( м.Рівне-1, вул.Дубенська,2, код ЄДРПОУ 07852893) на користь Малого приватного підприємства фірми "Альфа-М" ( 04053, м.Київ-53, вул.Артема,59а,к.37, код ЄДРПОУ 30726900) основний борг в сумі 11497,90 грн., інфляційні втрати в сумі 471,41грн., 3% річних в сумі 49,14грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 120,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 134,92 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Гудак А.В.

Повний текст рішення суддею підписано "17" листопада 2010 р.