Постанова № 12335267, 21.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2010 року           16:00           № 2а-8214/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державної податкової адміністрації в Київській області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.05.2010р. №0000223810/0.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в ході перевірки питань дотримання вимог чинного законодавства податковим органом зроблений неправильний висновок щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 26473,60 грн. Вказує на те, що податковий кредит сформований позивачем правомірно та з дотриманням вимог пунктів 7.2.7 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 26473,60 грн. згідно податкових накладних № 140201 від 14.02.2008 р. та № 200301 від 20.03.2008 р. по договорам підряду з ТОВ “АЛАНТ-ТЕХ”. Вважає, що оскільки установчі документи ТОВ “АЛАНТ-ТЕХ” визнано недійсними з моменту реєстрації рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2008 р., а нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач не мав права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 26473,60 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство “Київське обласне дорожнє управління” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” зареєстроване Солом’янською районною державною адміністрацією м. Києва 20.08.2004 р., присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 33096517 і внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Державною податковою адміністрацією в Київській області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Едера Макс” (код за ЄДРПОУ 34803742) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛАНТ-ТЕХ” (код за ЄДРПОУ 33096517) за період з 01.09.2007 р. по 31.03.2008 р. Перевірка проводилась з 20.04.2010 р. по 05.05.2010 р.

За результатами перевірки було складено акт №11/38-111/33096517 від 11.05.2010p. в якому зафіксовано порушення: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі –Закон про ПДВ) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26473,60 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2008 року на суму 22266,00 грн.; березень 2008 року на суму 4207,60 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАНТ-ТЕХ»(код за ЄДРПОУ 34804498) фінансово-господарські взаємовідносини здійснювались на підставі: договору підряду на виконання робіт по відновленню адміністративно-виробничої будівлі по вул. Народного Ополчення, 11-А від 06.11.2007 № 34-23; договору підряду на виконання робіт по відновленню виробничої бази (ремонт складських приміщень) філії «Київське ДЕУ»від 28.02.2008 № 24-4.

В підтвердження фінансово-господарський взаємовідносин ТОВ «АЛАНТ-ТЕХ»(код за ЄДРПОУ 34804498) було виписано позивачу наступні податкові накладні на загальну суму 220526,40 грн., в т.ч. ПДВ 36754,40 грн.: № 281203 від 28.12.2007 на загальну суму 27480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4580,00 грн.; № 140201 від 14.02.2008 р. на загальну суму 133596,00 грн., в т.ч. ПДВ 22266,00 грн.; № 130301 від 13.03.2008 р. на загальну суму 34204,80 грн., в т.ч. ПДВ 5700,80 грн.; № 200301 від 20.03.2008 на загальну суму 25245,60 грн., в т.ч. ПДВ 4207,60грн.

В акті зазначено, що вказані вище суми податку на додану вартість, крім податкової накладної № 281203 від 28.12.2007 р. на загальну суму 27480,00 грн., в т.ч. ПДВ 4580,00 грн., включені до податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за лютий, березень 2008 року.

Фактичне виконання робіт підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 220526,40 грн., в т.ч. ПДВ 36754,40 грн.: № 281203 від 28.12.2007 р. на загальну суму27480,00 грн., в т.ч. ПДВ 22266,00 грн.; №140201 від 14.02.2008 р. на загальну суму 133596,00 грн., в т.ч. ПДВ 5700,80 грн.; № 200301 від 20.03.2008 р. на загальну суму 25245,60 грн., в т.ч. ПДВ 4207,60 грн.

На момент перевірки заборгованість по розрахунках між підприємствами відсутня.

Актом Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва від 20.10.2008 р. № 9104/29-203 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість –Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛАНТ-ТЕХ”, код ЄДРПОУ 34804498, оскільки встановлено, що платнику визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100013204 від 17.01.2007 р. з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, що підтверджено рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2008 № 4131.

20 травня 2010 року на підставі акту №11/38-111/33096517 було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000223810/0 яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 39711,00 грн.: за основним платежем 26474,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 13237,00 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. ст. 2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.7. ст.1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами”, (п.7.4.5. Закон про ПДВ).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), (п.7.5.1. Закону про ПДВ).

Судом досліджено наявні в матеріалах справи податкові накладні та договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ за лютий-березень 2008 року.

Оскільки податкова накладна № 140201 складена контрагентом позивача –ТОВ «АВЕР-ТЕХ» 14.02.2008, податкова накладна № 200301, - 20.03.2008, право на податковий кредит по вказаним накладним в загальній сумі 26473,60 грн. виникло у позивача з 14.02.2008 та з 20.03.2008 року відповідно.

Датою ж винесення рішення Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 4131, яким визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника товариства з обмеженою відповідальністю “АЛАНТ-ТЕХ” з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, є 18.07.2008.

Слід зазначити, що стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Оскільки в момент укладення договорів підряду № 27-37 від 06.12.2007 р. та № 28-4 від 28.02.2008 р. установчі документи та свідоцтво ТОВ “АЛАНТ-Тех” не були визнані недійсними, позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2006 року у справі №21-358во06, яка визначає, що «…визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Судами не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої…».

З огляду на викладене, віднесена до податкового кредиту сума 26473,60 грн. згідно податкових накладний №140201 від 14.02.2008 та № 200301 від 20.03.2008 р. - є обґрунтованою, підтверджена документально та не призводить до заниження податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.1.6. ст.1 Закону про ПДВ податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 20 травня 2010 р. № 0000223810/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 39711,00 грн.: за основним платежем 26474,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 13237,00 грн. прийнято відповідачем необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що зумовили виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 20.05.2010 № 0000223810/0.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Суддя                                                                       А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2010 р.