Постанова № 12335226, 08.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 16/151

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2010 року09:40 № 2а-3619/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. суддів Клименчук Н.М., Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Шейко К.В., розглянувши адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комодор»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2009 року

№0004362305/2/57560, згідно якого зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування по

податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 29 098 782,00 грн.;

скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2010 року №0000012305/2/537, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 395 213,42грн.;

скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 року №0004362305/3/6832, згідно якого зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування по податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 29 098 782,00грн.;

скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2010 року №0000012305/3/8338, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 395 213,42грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ ОСПРАВИ:

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, Відповідач неправомірно зменшив суми бюджетного відшкодування, заявленого Позивачем по податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року, безпідставно вказавши в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях на встановлення (наявність) порушень підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8, 7.4.5, 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.2, 7.4, 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон про ПДВ), як на підставу зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Також Позивач вважає неправомірними донарахування Відповідачем зобовязань з податку на прибуток, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про порушення позивачем п.п.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон про ОПП) та визначати суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем з податку на прибуток підприємств.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у письмовому запереченні проти позову. Позиція податкового органу полягає в тому, що у результаті порушення Позивачем приписів господарського та цивільного законодавства, заниження податкових зобовязань, угоди, що укладені з ТОВ «Стройфаза», яке має ознаку фіктивного підприємства, мають протиправний характер, а отже, відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, є нікчемними. На підставі зазначеного, відповідач зазначає, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Стройфаза», не мають юридичної сили та не можуть підтверджувати податкового кредиту позивача, а суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту на підставі вищенаведених податкових накладних, підлягають виключенню зі складу податкового кредиту.

Також Відповідач зазначає, що податкові накладні №16 від 07.11.2006 р., №1 від 10.05.2007 р., №1 від 28.09.2007 р., №2 від 27.06.2007 р., №8 від 20.03.2007 р. видані ТОВ «ДБУ-41», при здійсненні робіт по реконструкції заїздів-виїздів згідно Договору №27/10-06-М, який укладений між позивачем та ТОВ «ДБУ-41»03.11.2006 р. (на загальну суму ПДВ 144774,37 грн.) не відповідають вимогам п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

У судовому засіданні 04.10.2010 р. Прокурор Дарницького району м. Києва, який вступив до участі у справі на боці Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, підтримав заперечення надані відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комодор»зареєстроване у Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації 12.08.2002 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 32069917, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 117772.

Згідно довідки АА №207040 з ЄДРПОУ виданої Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля будівельними матеріалами; будівництво будівель; організація будівництва обєктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; здавання в оренду власного нерухомого майна; управління нерухомим майном; діяльність у сфері інжинірингу.

З 30.06.2009 р. по 27.07.2009 р. Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р., та іншого законодавства за період з 01.06.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами перевірки було складено акт від 03.08.2009 р. № 3823/2305/32069917 на підставі якого Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2009 р. №0002702305/0/34397 про зменшення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування у розмірі 29105875,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 р. №0002732305/0/34956 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 1005871,20 грн., в тому числі 711051,00 грн. основного платежу та 294820,20 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Відповідача, Позивач оскаржував їх в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду скарг Державною податковою адміністрацією у м. Києві були прийняті рішення від 21.12.2009 р. № 6052/10/25-114 та № 6051/10/25-114, відповідно до яких було зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ в частині 7093,00 грн. та в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 469736,75 грн. та 140921,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідно. На підставі вказаних рішень Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.12.2009 р. № 0004362305/2/57560 про зменшення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування у розмірі 29098782,00 грн. та від 13.01.2010 р. № 0000012305/2/537 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 395213,42 грн., в тому числі 241314,25 грн. основного платежу та 153899,17 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, Позивач оскаржив їх до ДПА України, яка своїм рішенням від 26.02.2010 р. № 1920/6/25-0515 скарги залишила без задоволення, а рішення ДПА у м. Києві без змін. На підставі вказаного рішення Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 р. №0004362305/3/6832 та від 15.03.2010 р. №0000012305/3/8338.

У ході розгляду справи судом було зясовано, що для всебічного, повного, та обєктивного розгляду справи необхідно зясувати обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначив експертизу.

На вирішення експертизи були поставлені такі питання: чи підтверджуються висновки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зроблені в акті перевірки щодо безпідставного завищення ТОВ «Комодор»податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 29105875,00 грн. в звязку з чим податковим органом було зменшено суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування по податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року в розмірі 29105875,00 грн.; чи підтверджуються висновки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо завищення ТОВ «Комодор»валових витрат у періоді, що перевірявся на суму відсотків за користування кредитом в сумі 1878947,00 грн. та на суму витрат із страхування у розмірі 965254,00 грн.?

Судово-бухгалтерська експертиза була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатом якої складено Висновок № 5485/6312/1019 судово-економічної експертизи за адміністративною справою № 2а-3619/10/2670 від 05.08.10 р., який підписаний експертом Ратуш В.Б.

За результатами проведеної експертизи було зроблено висновок, що зазначені в ухвалі питання документально та нормативно не підтверджуються.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Оцінюючи подані Позивачем до матеріалів справи документи вбачається, що з метою здійснення будівництва виробничо-складського комплексу по вулиці Київській в с. Калинівка, Макарівського району Київської області 16.05.2006 р. Позивачем було отримано ордер № 35 на виконання земляних робіт з 16.06.2006 р. до 16.07.2007 р. З цією ж метою 19.07.2006 р. позивачем був укладений договір генерального підряду № 01-0706 з ТОВ «Стройфаза».

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Стройфаза»було отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Макарівської Райдержадміністрації на виконання будівельних робіт № 14 від 18.01.2007 р. та дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на виконання будівельних робіт № 21/04-03/08 від 20.02.2008 р.

З актів виконаних робіт вбачається, що ТОВ «Стройфаза»здійснювало у період серпень-грудень 2006 р. будівельні роботи (окрім земляних) без отримання відповідного дозволу на будівництво. Зазначені роботи були оформлені актами виконаних робіт актами виконаних робіт за формою КБ-2в № 1 за серпень 2006 р., № 2 за вересень 2006 р., № 3 за жовтень 2006 р., № 4 за жовтень 2006 р., № 5 за листопад 2006 р., № 6 за листопад 2006 р., № 7 за грудень 2006 р., № 8 за січень 2007 р., № 9 за лютий 2007 р., № 10 за березень 2007 р., № 11 за квітень 2007 р., № 12 за травень 2007 р., № 13 за червень 2007 р., № 14 за липень 2007 р., № 15 за серпень 2007 р., № 16 за вересень 2007 р., № 14 за жовтень 2007 р., № 15 за листопад 2007 р., № 19 за грудень 2007 р., № 20 за лютий 2008 р.

Згідно статті 3 договору генерального підряду № 01-0706 від 19.07.2006 р. обовязок щодо отримання дозволів на виконання будівельних робіт був покладений на генерального підрядника (ТОВ «Стройфаза»). Податковий кредит сформований позивачем у звязку із веденням вищезазначених будівельних робіт та право на відшкодування ПДВ з бюджету у звязку з зазначеними роботами не можуть залежати від виконання чи невиконання своїх обовязків щодо своєчасного отримання відповідних дозволів іншою особою ТОВ «Стройфаза», а здійснення будівництва ТОВ «Стройфаза»у період серпень-грудень без зазначених дозволів, не можуть свідчити про відсутність ведення позивачем та ТОВ «Стройфаза»діяльності спрямованої на досягнення економічних результатів. Відповідач не надав суду доказів, які б вказували, що зазначений договір та господарські операції були спрямовані не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету.

Протягом серпня 2006 р. по лютий 2008 р. ТОВ «Стройфаза»виконувало вимоги зазначеного договору генерального підряду щодо будівництва виробничо-складського комплексу по вулиці Київській в с. Калинівка, Макарівського району Київської області, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме актами виконаних робіт за формою КБ-2в № 1 за серпень 2006 р., № 2 за вересень 2006 р., № 3 за жовтень 2006 р., № 4 за жовтень 2006 р., № 5 за листопад 2006 р., № 6 за листопад 2006 р., № 7 за грудень 2006 р., № 8 за січень 2007 р., № 9 за лютий 2007 р., № 10 за березень 2007 р., № 11 за квітень 2007 р., № 12 за травень 2007 р., № 13 за червень 2007 р., № 14 за липень 2007 р., № 15 за серпень 2007 р., № 16 за вересень 2007 р., № 14 за жовтень 2007 р., № 15 за листопад 2007 р., № 19 за грудень 2007 р., № 20 за лютий 2008 р.

Позивач здійснив оплату послуг та робіт ТОВ «Стройфаза», що підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи зазначені господарські операції ТОВ «Стройфаза»було видано Позивачу податкові накладні №1 від 29.09.2006 р. на суму ПДВ 5178791,83 грн., №2 від 30.11.2006 р. на суму ПДВ 5472836,50 грн., №3 від 30.11.2006 р. на суму ПДВ 241623,00 грн., №4 від 12.12.2006 р. на суму ПДВ 879136,83 грн., №5 від 20.12.2006 р. на суму ПДВ 3394166,66 грн., №6 від 12.01.2007 р. на суму ПДВ 251193,35 грн., №9 від 30.03.2007 р. на суму ПДВ 2940166,67 грн., №11 від 19.06.2007 р. на суму ПДВ 4712496,63 грн., №17 від 30.09.2007 р. на суму ПДВ 5883596,07 грн., на загальну суму ПДВ 28954007,54 грн.

04.03.2008 р. договір генерального підряду № 01-0706 від 19.07.2006 р. укладений між позивачем ТОВ «Стройфаза»був розірваний на підставі повідомлення позивача від 18.02.2008 р.

20.06.2008 р. Позивач уклав договір генерального підряду № 1ГП/2008 з ТОВ «Мілленніум Констракшин 3000»відповідно до якого, генеральний підрядник був зобовязаний здійснити комплекс заходів щодо добудови складського комплексу. Враховуючи зміну підрядника Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було видано Позивачу дозвіл на виконання будівельних робіт №478/04-03/08 від 28.07.2009 р.

Відповідно до акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту виробничо-складський комплекс по вулиці Київській в с. Калинівка, Макарівського району Київської області був прийнятий до експлуатації. У зазначеному акті зазначено, що інвестиційна вартість будівництва складського комплексу становить 150800000 грн., при цьому виходячи з первинних документів, загальна сума витрат позивача по роботах складає 173724037,68 грн., тобто перевищує суму, вказану в акті прийняття в експлуатацію.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що даний акт - відповідно до ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», є документом дозвільного характеру, а отже не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88).

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає відомості, які має містити податкова накладна. До них віднесено: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Заявлене позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 бюджетне відшкодування на суму 29098782,00 грн., було здійснено на підставі наступних податкових накладних: №1 від 29.09.2006 р. на суму ПДВ 5178791,83 грн., №2 від 30.11.2006 р. на суму ПДВ 5472836,50 грн., №3 від 30.11.2006 р. на суму ПДВ 241623,00 грн., №4 від 12.12.2006 р. на суму ПДВ 879136,83 грн., №5 від 20.12.2006 р. на суму ПДВ 3394166,66 грн., №6 від 12.01.2007 р. на суму ПДВ 251193,35 грн., №9 від 30.03.2007 р. на суму ПДВ 2940166,67 грн., №11 від 19.06.2007 р. на суму ПДВ 4712496,63 грн., №17 від 30.09.2007 р. на суму ПДВ 5883596,07 грн., що були видані ТОВ «Стройфаза»за фактом здійснення будівельно-монтажних робіт згідно Договору генерального підряду №01-0706, який укладений між позивачем та ТОВ «Стройфаза»19.07.2006 року (на загальну суму ПДВ 28954007,54 грн.); №16 від 07.11.2006 р. на суму ПДВ 98165,00 грн. (сума ПДВ зменшена на 4281,80 грн. згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 1/16), від 10.05.2007 р. №1 на суму ПДВ 16003,40 грн., від 28.09.2007 р. №1 на суму ПДВ 1545,20 грн., від 27.06.2007 р. №2 на суму ПДВ 17339,17 грн., від 20.03.2007 р. №8 на суму ПДВ 16003,40 грн., виданими ТОВ «ДБУ-41», при здійсненні робіт по реконструкції заїздів-виїздів згідно Договору №27/10-06-М, який укладений між позивачем та ТОВ «ДБУ-41»03.11.2006 року (на загальну суму ПДВ 144774,37 грн.).

Перелічені податкові накладні наявні в матеріалах справи та містять усі передбачені законом реквізити. Отже висновок Відповідача про невідповідність їх п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ є необґрунтованим.

З висновку № 5485/6312/1019 судово-економічної експертизи від 05.08.2010 р., проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз вбачається підтвердження отримання Позивачем будівельно-монтажних та проектних робіт від ТОВ «Стройфаза»за договором від 19.07.2006 р. № 01-0706 в сумі 173724037,68 грн. та податкових накладних на суму ПДВ 28954006,28 грн.. Також, в ході експертного дослідження було встановлено обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ «ДБУ-41»на загальну суму 149056,17 грн.; та ВАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій»на суму 5043,93 грн. та було встановлено, що висновки Відповідача зроблені у акті перевірки від 03.08.2009 р. № 3823/2305/32069917 щодо безпідставного завищення ТОВ «Комодор» податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 29105875,00 грн. у звязку з чим податковим органом було зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування по податковій декларації з ПДВ за січень 2009 р. в розмірі 29105875,00 грн., документально та нормативно не підтверджується.

Оцінюючи твердження Відповідача про нікчемність укладених Позивачем та ТОВ «Стройфаза»угод суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд вважає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні правочини вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не встановлено інше.

Відповідачем не надано доказів того, що укладені Позивачем та ТОВ «Стройфаза»угоди визнані у судовому порядку недійсними або є такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Також суд не погоджується із висновками Відповідача про те, що Позивачем було завищено валові витрати зі страхування на суму 965 254 грн..

Відповідно до п.п.5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат, зокрема, включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обовязковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач уклав Договір страхування №300105887 від 31.07.07 з ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі Договір страхування). Згідно Договору страхування обєктом страхування є майнові інтереси позивача, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, яке знаходиться в процесі будівництва за адресою с. Калинівка, вул. Київська 49-ж, а саме: будівельні роботи (остаточні і попередні, включаючи всі використані для них матеріали), витрати по розчистці території, втрати майбутнього прибутку. У випадку завдання збитків майновим інтересам позивача внаслідок настання страхового випадку (загибель, пошкодження, втрата застрахованого майна, протиправні дії третіх осіб у відношенні застрахованого майна, втрата майбутнього прибутку внаслідок завдання збитків будівництву), страхова компанія повинна здійснити страхові виплати грошових коштів на поточний рахунок Позивача (п.9.9. Договору страхування). Суму страхової премії Позивач перерахував страховій компанії та відніс до валових витрат в податковому обліку, на що були законні підстави.

Таким чином Позивач, при віднесені до валових витрат суми страхової премії, виконав вимоги п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону про ОПП, а саме: страхування стосувалось майнових інтересів з володіння, користування та розпорядження майном, яке знаходиться в процесі будівництва логістичного парку позивача, страхування було безпосередньо повязане з господарською діяльністю позивача, страховий тариф відповідає звичайній ціні, а розмір суми, що була віднесена до валових витрат, не перевищує встановлений ліміт (5 % валових витрат позивача за звітній податковий період).

Відповідно до ч.1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном вважаються будь-яка річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст. 191 Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 325 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. При цьому, склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст. 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Тобто, незалежно від дати завершення будівництва виробничо-складського комплексу та/або прийняття його в експлуатацію та/або дати його державної реєстрації позивачем з моменту початку будівництва всі матеріали, обладнання, роботи тощо, які були використані в процесі цього будівництва являлись власністю позивача, а отже і були його майном, яке і було застраховане (на момент його фактичного існування).

Таким чином, враховуючи вищезазначені доводи та те, що будівництво виробничо-складського комплексу безпосередньо повязане з господарською діяльністю Позивача, останній мав всі підстави, відповідно до п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону про ОПП, віднести до складу валових витрат суму витрат із страхування по вищезазначеному договору страхування.

Зазначене також підтверджується і висновком № 5485/6312/1019 судово-економічної експертизи від 05.08.2010 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень Відповідача № 0004362305/2/57560 від 29 грудня 2009 року, №0000012305/2/537 від 13 січня 2010 року, №0004362305/3/6832 від 01 березня 2010 року, №0000012305/3/8338 від 15 березня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009 року

№0004362305/2/57560, згідно якого зменшено суму ПДВ, заявлену до

відшкодування по податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року в розмірі

29 098 782,00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2010 року

№0000012305/2/537, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за

платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 395 213,42грн.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року

№0004362305/3/6832, згідно якого зменшено суму ПДВ, заявлену до

відшкодування по податковій декларації з ПДВ за січень 2009 року в розмірі

29 098 782,00грн.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010 року

№0000012305/3/8338, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання за

платежем з податку на прибуток підприємств на загальну суму 395 213,42грн.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддяА. Степанюк

суддіН. Клименчук

Т. Шейко

Повний текст постанови виготовлено 13.10.10 р.