Рішення № 12334229, 24.09.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2010 р. Справа № 8/080-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом селянського (фермерського) господарства Агрофірма «Рогізнянська», ідентифікаційний код: 30051117, місцезнаходження: 09300, Київська область, Володарський р-н, смт Володарка, вул.Армійська, буд.2, кв.4,

до відповідача: приватного підприємства «Агрофірма»Данилівська», ідентифікаційний код: 19415169, місцезнаходження: 08621, Київська область, Васильківський р-н, с. Данилівка,

про стягнення 15373,52 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з»явився;

від відповідача: не з’явився, -

Обставини справи:

Селянське (фермерське) господарство Агрофірма «Рогізнянська»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Агрофірма»Данилівська»про стягнення заборгованості за договором поставки від 12.06.2007 року в сумі 15373,52 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.08.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.08.2010 року розгляд справи було відкладено на 03.09.2010 року в порядку п.п.1, 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в зв»язку з тим, що в судове засідання не з»явилися представники позивача та відповідача.

Позивач та відповідач у судове засідання 03.09.2010 року не з»явились, вимог ухвали суду не виконали та про причини неявки не повідомили, в зв»язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.09.2010 року, в порядку п.п.1, 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач у судове засідання 15.09.2010 року не з»явились, вимог ухвал суду не виконали та про причини неявки не повідомили, в зв»язку з чим розгляд справи було відкладено на 24.09.2010 року в порядку п.п.1, 2 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач та Позивач у судове засідання 24.09.2010 року не з’явилися, відзиву на позов не подано. Про причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 12.06.2007 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 15373,52 грн.

Разом з тим, відповідно до поданого разом із позовної заявою розрахунку суми позову, станом на 24.09.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 15373,52 грн. (п»ятнадцять тисяч триста сімдесят три гривні 52 коп.), з якої 8900 грн. (вісім тисяч дев»ятсот гривень 00 коп.) сума основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 5695,20 грн. (п»ять тисяч шістсот дев»яносто п»ять гривень 20 коп.) та три проценти річних за весь час просрочення в сумі 778,32 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 32 коп.).

Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 року №02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначену у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез’явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, то суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

12.06.2007 року між позивачем і відповідачем з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 655 Цивільного кодексу України був укладений договір поставки (далі по тексту: Договір) у спрощений спосіб шляхом обміну видаткової накладної від 12.06.2007 року №72, виданої Позивачем представнику Відповідача, та довіреності від 12.06.2007 року серії ЯНЧ за №381179, виданої Відповідачем представнику Позивача.

За умовами даного Договору, Позивач зобов’язувався поставити Відповідачу товар у вигляді насіння кукурудзи в обсязі 6 тон, вартістю 18900 грн., а Відповідач зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.06.2007 року Позивач передав Відповідачу на виконання умов вищезазначеного договору товар у вигляді насіння кукурудзи в обсязі 6 тон, вартістю 18900 грн., за який Відповідач в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України перерахував Позивачу лише 10000 грн., внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 8900 грн.

З огляду на те, що відповідачем не було виконано зобов’язання щодо погашення заборгованості, то на адресу останього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 19.06.2010 року претензію та акт взаємозвірки розрахунків, на які Відповідач не відреагував, відповіді на претензію не надав та погашення заборгованості не здійснив.

Станом на 13.08.2007 року заборгованість відповідачем не погашена.

Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати товару у сумі 8900 грн. (вісім тисяч дев»ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, в зв»язку з чим дані вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім суми основної заборгованості, позивач просив суд стягнути з відповідача 5695,20 грн. (п»ять тисяч шістсот дев»яносто п»ять гривень 20 коп.) інфляційних нарахувань та три проценти річних за весь час просрочення в сумі 778,32 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 32 коп.).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п.2, 3 Роз’яснень вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№02-5/223 від 12.05.1999 року, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи зазначений у позовній заяві розрахунок суми позову станом на 24.09.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складає складає 15373,52 грн. (п»ятнадцять тисяч триста сімдесят три гривні 52 коп.), з якої 8900 грн. (вісім тисяч дев»ятсот гривень 00 коп.) сума основного боргу, 5695,20 грн. (п»ять тисяч шістсот дев»яносто п»ять гривень 20 коп.) інфляційних нарахувань та три проценти річних за весь час прострочення в сумі 778,32 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 32 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку, суд приходить до висновку, що останній являється обгрунтованим та вірним.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 15373,52 грн.

Відповідно до приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені копії видаткової накладної від 12.06.2007 року №72 та довіреності від 12.06.2007 року серії ЯНЧ за №381179, акт взаємозвірки розрахунків та претензії від 19.06.2010 року можуть вважатися письмовим доказом неналежного виконання відповідачем зобов’язання, взятого ним, відповідно до договору від 12.06.2007 року, укладеного у спрощений спосіб.

У судовому засіданні, надані позивачем докази, спростовані не були.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед позивачем.

Враховуючи те, що відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, відповідач протилежного не довів, тому позов в сумі 15373,52 грн. (п»ятнадцять тисяч триста сімдесят три гривні 52 коп.), з якої 8900 грн. (вісім тисяч дев»ятсот гривень 00 коп.) сума основного боргу, 5695,20 грн. (п»ять тисяч шістсот дев»яносто п»ять гривень 20 коп.) інфляційних нарахувань та три проценти річних за весь час просрочення в сумі 778,32 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 32 коп.) визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стянути на його користь судові витрати у вигляді державного мита в сумі 153,75 грн. (сто п»ятдесят три гривні 75 коп.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) та 3000 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита в сумі 153,75 грн. (сто п»ятдесят три гривні 75 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв»язку з чим, зазначені суми цих господарських витрат являються обгрунтованими та підлягають стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за виключенням державного мита, яке підлягає покладенню на відповідача в повному обсязі через те, що спір виник з вини останнього.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката, то такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, у зв»язку з тим, що позивач наявність у нього грошових витрат не довів через те, що не надав суду будь-яких первинних бухгалтерських документів у вигляді видаткового касового ордеру, платіжного доручення або банківської виписки, які можуть вважатись доказами сплати юридичною особою коштів іншій особі.

Наявний в матеріалах справи договір про надання юридичних послуг від 09.07.2010 року за №8 судом в якості доказів оплати позивачем коштів в сумі 3000 грн. на оплату послуг правової допомоги адвоката до уваги не береться, в зв»язку з тим, що цей договір не свідчить про понесенні позивачем витрати на правову допомогу по цій справі через те, що положення цього договору носять загальний характер, який полягає в тому, що згідно з п.п.4.1., 4.3. цього ж Договору, оплата виконаної роботи за Договором проводиться між сторонами Договору на підставі додатково укладеної угоди та акту прийомки-передачі виконаних робіт шляхом перерахування коштів. При цьому позивач не надав суду жодної додаткової угоди до Договору про надання юридичних послуг від 09.07.2010 року за №8, акту прийомки-передачі виконаних робіт та платіжного доручення, згідно якого б позивач перерахував кошти за наданні йому юридичні послуги.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Агрофірма»Данилівська», ідентифікаційний код: 19415169, місцезнаходження: 08621, Київська область, Васильківський р-н, с. Данилівка, на користь селянського (фермерського) господарства Агрофірма «Рогізнянська», ідентифікаційний код: 30051117, місцезнаходження: 09300, Київська область, Володарський р-н, смт Володарка, вул.Армійська, буд.2, кв.4, суму основного боргу в розмірі 8900 грн. (вісім тисяч дев»ятсот гривень 00 коп.), інфляційні нарахування у сумі 5695,20 грн. (п»ять тисяч шістсот дев»яносто п»ять гривень 20 коп.), три проценти річних за весь час прострочення в сумі 778,32 грн. (сімсот сімдесят вісім гривень 32 коп.), державне мито в сумі 153,75 грн. (сто п»ятдесят три гривні 75 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197,47 грн. (сто дев»яносто сім гривень 47 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф.Скутельник