Рішення № 12333993, 18.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/28918.11.10 За позовом Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»

До Підприємства об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних

видань Українського товариства сліпих «Заклик»

Про стягнення 65 068,16 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача Романюк В.В. –представник за довіреністю № 4 від 04.10.10.

Рішення прийнято 18.11.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 04.11.10. по 18.11.10.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»до Підприємства об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті послуги за Договором № 207 від 09.09.07. в розмірі 65 068,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по оплаті комунальних послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс».

Крім того, позивач в порядку ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позовних вимог просить суд постановити рішення, яким накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.10. порушено провадження у справі № 30/289; розгляд справи було призначено на 12.10.10. о 11-50.

В судовому засіданні 12.10.10. представником відповідача було подано клопотання, відповідно до якого Підприємство об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»просить суд:

- розстрочити виплату заборгованості на 12 місяців, при розмірі щомісячної виплати 5422,35 грн.;

- у відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити суму пені за невиконання договірних зобов’язань на 90%.

Відповідач обґрунтовує своє клопотання тяжким фінансовим становищем через нерегулярні фінансування з Державного бюджету, та зазначає, що Підприємство об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»є єдиним в Українському товаристві сліпих виданням, яке видає періодичну пресу для інвалідів по зору рельєфно-крапковим шрифтом.

Представник позивача проти поданої відповідачем заяви не заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.11.10. о 10-30.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 30/289 шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки Підприємства об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик», суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову”, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми чи майно відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Розглянувши в судовому засіданні 04.11.10. мотиви поданої заяви Підприємства об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.10. у справі № 30/289 рівними частинами строком на один рік, суд прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно з п. 1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як встановлено пунктом 2 зазначеного роз’яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні 04.11.10. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

В судовому засіданні 04.11.10. представник відповідача проти позову не заперечує.

В судовому засіданні 04.11.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.11.10. о 10-15.

Представник позивача в судове засідання 18.11.10. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/289.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.09.07. між Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»(далі –КП «Липкижитлосервіс») та Колективним підприємством «Об’єднана редакція періодичних видань УТОСу «Заклик»(далі –Орендар) було укладено Договір № 207 на комунальні послуги від 09.09.07. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1) Орендар на підставі розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 121 від 28.09.1998. та договору оренди № 207/1 від 09.09.07. займає приміщення на першому поверсі площею 404,0 кв. м, та на другому поверсі площею 400,0 кв. м по вул. Л.Первомайського, 7а, загальною площею 804,0 кв. м, споживає, а КП «Липкижитлосервіс»забезпечує Орендаря комунальними послугами.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору, Орендар зобов’язаний щомісячно сплачувати КП «Липкижитлосервіс»плату за комунальні послуги, а також вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання (відшкодування внутрішньо-будинкових мереж).

Згідно з п. 2.4.2 Договору, Орендар несе витрати по утриманню та обслуговуванню орендованого приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов’язаних з його експлуатацією і ремонтом (пропорційно площі орендованих приміщень).

Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі), холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Як визначено п. 4.2 Договору, плата за комунальні послуги вноситься Орендарем на рахунок КП «Липкижитлосервіс»за попередній місяць до 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 8.1 Договору, в орендованому відповідачем приміщенні наявні наступні комунальні зручності: холодна вода, гаряча вода, центральне опалення, вивіз сміття, технічне обслуговування мереж, експлуатаційні витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено заборгованість по комунальним послугам з лютого по квітень 2010 року в розмірі 51440,75 грн.

Відповідно до матеріалів справи та обґрунтованого розрахунку позивача, відповідач в період з лютого 2010 року по квітень 2010 року мав сплатити:

- за опалення 33778,03 грн.;

- за холодну воду 1826,78 грн.;

- за підігрів води 7262,48 грн., всього на суму 42867,29 грн. без ПДВ.

ПДВ становить 8573,46 грн., отже загальна сума становить (42867,29 грн. + 8573,46 грн.) 51440,75 грн.

В своєму письмовому відзиві, поданому в судовому засіданні 12.10.10., Підприємство об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»визнає свою заборгованість по комунальним послугам в повному обсязі в розмірі 51440,75 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті комунальних послуг в розмірі 51440,75 грн. не виконав, тому з Підприємства об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»підлягає стягненню на користь Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»51440,75 грн. –заборгованості за комунальні послуги.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 4.3 Договору просить стягнути з відповідача на свою користь 13627,41 грн. –пені.

Відповідно до п. 4.3 Договору, за несвоєчасну сплату комунальних послуг, Орендар, крім заборгованості, сплачує на користь КП «Липкижитлосервіс»пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що розмір пені, встановлений п. 4.3 Договору, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач визначає період стягнення пені з 01.02.10. до 31.03.10. і лише за два місяці –лютий та березень, та нараховує пеню на суму заборгованості за комунальні послуги за кожен місяць без врахування ПДВ.

Оскільки, відповідно до п. 4.2 Договору, плата за комунальні послуги вноситься Орендарем на рахунок КП «Липкижитлосервіс»за попередній місяць до 25 числа поточного місяця, то фактичне порушення виконання зобов’язання відповідачем за лютий 2010 року починає обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов’язання, тобто з 26.03.10.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем значно завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»підлягає стягненню 53,42 грн. –пені, відповідно до обґрунтованого розрахунку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства об’єднання громадян «Об’єднана редакція періодичних видань Українського товариства сліпих «Заклик»(01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, б. 7-А, код ЄДРПОУ 03968009) на користь Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»(01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, 7, код ЄДРПОУ 05756837) 51440 (п’ятдесят одна тисяча чотириста сорок) грн. 75 коп. –заборгованості за комунальні послуги, 53 (п’ятдесят три) грн. 42 коп. –пені, 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 94 коп. - державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 76 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.10. у справі № 30/289 наступним чином:

грудень 2010 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 72 коп.;

січень 2011 року –4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

лютий 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

березень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

квітень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

травень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

червень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

липень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

серпень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

вересень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

жовтень 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.;

листопад 2011 року - 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 65 коп.

3. В частині стягнення 13 573 (тринадцять тисяч п’ятсот сімдесят три) грн. 99 коп. – пені –в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 19.11.10.